У Києві розповідають про видатну людину, яка повернула в Україну булави гетьманів та полотна Шевченка

Києво-Печерська лавра. Фото Національного музею історії України
Києво-Печерська лавра. Фото Національного музею історії України

У столиці триває виставка, присвячена Федору Ернсту, який працював над збереженням пам’яток архітектури та мистецтва, а свого часу навіть зміг добитися повернення з Москви українських цінностей.

Цього року відзначають 130 років від дня народження Федора Людвіговича Ернста — видатного українського мистецтвознавця, пам’яткоохоронця та музейного діяча, який рятував культурну спадщину від більшовиків, був репресований, а згодом розстріляний комуно-більшовицькою владою.

Чим завдячує українська культура цій людині, «Вечірній Київ» дізнався у наукової співробітниці відділу новітньої історії України Національного музею історії України, кандидатки історичних наук Олени Кохан. Вона зауважує, що Ернст наразі не так широко відомий загалу, як Данило Щербаківський, Микола Біляшівській чи Володимир Антонович — історики, археологи, культурні діячі та пам’яткоохоронці, хоча працював пліч-о-пліч з ними.

Науковиця розповіла, що Федір Ернст за своє життя тричі побував у засланні й був страчений комуністами у 1942 році через своє німецьке походження як німецький шпигун. Хоча перший раз його виселили з Києва до Сибіру ще під час Першої світової війни — також через німецьке походження.

«Федір Людвігович Ернст народився 9 жовтня 1891 року в родині німецьких колоністів на вулиці Прорізній, 7, в Києві. Навчався у Берлінському університеті, у Київському університеті Святого Володимира. Вивчав архітектуру, пам’ятки, історію та культуру. У 1915 році його як німецького підданого вислали у заслання в Челябінськ, звідки він повернувся у 1917 році», — розповіла Олена Кохан.

Федір Ернст

Ернст продовжив у Києві наукову роботу — разом з Миколою Біляшівським (українським археологом, етнографом, мистецтвознавцем) займався збереженням пам’яток. Намагаючись захистити культурну спадщину, Федір Ернст брав участь у роботі Комісії з реставрації Софійського собору. Разом із Данилом Щербаківським науковець рятував від знищення церковні цінності.

Займаючись вивченням київської архітектури, у 1918 році в складі комісії описує Печерськ, історичні споруди, пам’ятки, що постраждали в наслідок приходу більшовицької армії Муравйова й обстрілів міста.

Десятинна церква

Зокрема, склав акт про пошкодження Військового Микільського собору, Онуфріївської вежі. У ті ж роки науковці дослідили й Києво-Печерську лавру — склали опис її культурних цінностей. На початку 20-х років Ернст став одним зі співзасновників музейного містечка на території лаври.

У квітні 1922 року більшовики оточили лавру і забрали звідти найбільш цінні пам’ятки. Це були дарчі предмети імператорів та імператриць, рукописні матеріали, величезна кількість речей із золота, дорогоцінного каміння, церковних цінностей. Озброєним більшовикам науковці не могли протистояти, тому складали акти про вилучені цінності.

«Разом з Данилом Щербаківським Ернст рятував від нищення й церковні предмети, зокрема, виготовлені на Києво-Межигірській фаянсовій фабриці. Уже в середині 30-х років будівлю Межигірського монастиря підірвали, зникла й фаянсова фабрика. А те, що науковці змогли вивезти звідти, ми бачимо нині у музеях», — говорить Олена Кохан.

Оскар Гансен та предмети з його колекції

Пані Олена розповіла, що Ернст намагався захистити й експонати з приватних зібрань київських колекціонерів. Зокрема Оскара Гансена. Раніше Гансен рятував свою колекцію від наслідків Першої світової війни, й відправив тисячі предметів художньої кераміки, декоративно-ужиткового мистецтва, живопису до Москви. Проте колекція туди не доїхала, частина її осіла в Сумах й стала основою Сумського художнього музею, частина опинилася знову у Києві. Але через декілька років до колекції дісталися більшовики-експропріатори.

«З приходом більшовиків почалися вилучення всіх цінностей й з приватних колекцій. Ернст зі Щербаківським допомагали Гансену врятувати скарби, частину з яких було передано до київських музеїв і їх можна побачити, зокрема, й у Національному музеї історії України», — уточнює Олена Кохан.

Вона пояснила, що в ті роки всі вилучені на теренах колишньої імперії коштовності вивозили в так звані антикваріати, які були створені у Москві та Ленінграді для сортування й відбору найціннішого для продажу за кордон та наповнення музеїв у Росії.

Акт передачі (повернення) цінностей від РФСР до України

Завдяки копіткій роботі по опису цінностей українські музеєзнавці сподівалися повернути частину вилученого. У 1929 році Ернсту це вдалося. І це єдиний приклад добровільного повернення культурних цінностей з Росії, які ми знаємо нині. Тоді Федір Ернст працював у паритетній комісії з росіянами й ті погодилися повернути в Україну портрети гетьманів, їх булави, шаблі, картини Тараса Шевченка.

Робота Тараса Шевченка
Експонати виставки

«Федір Ернст у 20-30-х роках минулого століття очолював художній відділ Всеукраїнського історичного музею імені Тараса Шевченка, який був попередником нашого музею. Його активні дії з порятунку культурної спадщини українців спровокували репресії щодо нього з боку тоталітарного режиму. За німецьке походження Ернста переслідувала спочатку російська імперська, а потім — і більшовицька влада. У жовтні 1933 року Ернста заарештували. Більше в Київ він ніколи не повернувся», — розповіла Олена Кохан.

Тоді Федора Ернста вивезли у Харків і в травні 1934 року засудили до виправних робіт на будівництві Біломорсько-Балтійського каналу. Це сталося тому, що в ті роки у Харкові формувалася справа так званої підривної організації українських музейників. За цією фальшивою справою його й засудили.

На Біломорсько-Балтійському каналі він створив музей його будівництва. А от після звільнення в Київ повернутися йому не дозволили. Ернст очолив Казахський художній музей, працював у Башкирському музеї.

З початком Другої світової війни Федора Людвіговича Ернста було втретє заарештовано, а в жовтні 1942 року його розстріляли за фальшивою справою як німецького шпигуна. Реабілітували його ім’я лише у 1958 році.

«Коли почалося масове знищення соборів та церков у Києві (1934-1936 роки) Федір Ернст був вже на засланні й не бачив того жахіття, яке відбувалося у місті. Річ у тім, що за прикладом створення музейного містечка на території Києво-Печерської лаври після закриття монастиря, науковець обґрунтував також ідею заповідника „Київський акрополь“ у „верхньому місті“, який мав об’єднати Софійський собор, Десятинну, Георгіївську, Трьохсвятительську та Андріївську церкви, Михайлівський монастир та зберегти від руйнування Хрещатик. Цей задум не вдалося втілити в життя. Чимало пам’яток архітектури в 1930-х знищили», — пояснила Олена Кохан.

Виставка, присвячена Федору Ернсту (Теодору-Ріхарду-Едуарду) Лю́двіговичу Ернсту — українському історику-мистецтвознавцю, фундатору та класику українського мистецтвознавства, музеєзнавцю, діячу у галузі охорони пам’яток історії та культури України, автору найкращого довоєнного путівника по Києву (1930) днями відкрилася у Національному музеї історії України (вул. Володимирська, 2).

Відвідувачі зможуть її оглянути за попереднім записом за тел. (044)2 784 864) за умови наявності документу, що підтверджує вакцинацію, чи негативний ПЛР-тест на Covid-19. Виставка триватиме до 9 березня 2022 року.

В експозиції представили рідкісні пам’ятки, якими Федір Ернст поповнив колекції українських музеїв, а також повернуті його стараннями в 1920-х роках з Росії в Україну культурні скарби українців, зокрема роботи Тараса Шевченка і портрети українських гетьманів.

Крім того, у Софії Київській можна подивитися «Раритети Української козацької держави Гетьманщини XVII‒XVIII ст.» Серед експонатів представлена Булава гетьмана Івана Мазепи, що зберігається в Кабінеті раритетів єпархіальної бібліотеки міста Лінчопін та Конституція Пилипа Орлика з Державного архіву Швеції.

Катерина НОВОСВІТНЯ, «Вечірній Київ»