Українські ляльки мандрують світом: як спадок предків репрезентує Україну і Європу

Майстриня Наталка Катриченко фотографує експозицію. Фото: Національний музей літератури
Майстриня Наталка Катриченко фотографує експозицію. Фото: Національний музей літератури

Унікальну виставку «Ляльки в костюмах країн Європи» демонструють у Національному музеї літератури України.

У одному із найзатишніших залів музею представлено 70 авторських ляльок-мотанок у народних строях Австрії, Ісландії, Греції, Естонії, Італії, Латвії, Литви, Молдови, Нідерландів, Німеччини, Норвегії. Їх надали для експозиції майстрині із діаспори та члени Національної спілки Народних майстрів України.

Кияни можуть не лише помилуватися ляльками, а й замислитися над тим, яку неоціненну спадщину передали нам предки і як вона вписана у світовий контекст. Використовуючи українські традиції організаторам вдалося представити європейську культуру. І, виявилося, що, наприклад, лялечки чарівно виглядають із французькими головними уборами, яким не поступаються наші намітки.

Співорганізаторкою виставки є Ніна Хаґен. Пані Ніна народилася у мальовничому селі Великі Кринки на Полтавщині, а тепер живе і працює в місті Осло, Норвегія. Майстриня слідкує за процесами збереження лялькарства в Україні. Вона люб’язно розповіла про те, як виникла ідея показати творчість рукодільниць, що працюють в схожій техніці, але при цьому зберігають свою індивідуальність.

Лялькарки з діаспори

У Facebook є група «Авторська лялька-мотанка» активними учасницями якої є українки з діаспори: Тетяна Золочевська з міста Бремен, Німеччина, Ванесса Jerba з Бразилії, Хелена Jerypałowa з Польщі, Олена Лузяніна з Португалії та Іванка Піняк, що мешкає у Франції і, власне Ніна Хаген, що мешкає у Норвегії.

Ніна Хаген і лялька у Полтавському строї

«Можна сказати, що ідея проєкту „Українські ляльки мандрують світом“ виникла з того, що мені дуже хотілося показати нашу традиційну ляльку у норвезькому вбранні. І, виявилося, що схожі думки були в інших наших діаспорянок», — ділиться Ніна Хаген і пояснює, що згодом до формування експозиції попросились майстрині, що проживають в Україні.

Зібрати ляльки із колекцій, що фактично, розпорошені по всьому світу було дуже не просто. Але в підсумку вдалося — і кияни мають нагоду побачити, що українки, у якій би країні не жили, зберігають традиції свого народу, і водночас із особливою пошаною ставляться до надбання інших народів.

Цікаво, що перша виставка ляльок майстринь із діаспори та України відбулася у Черкасах — географічному серці України, де мала великий успіх і десятки захоплених відгуків — мотанки, у яких продумана кожна деталь, нікого не залишають байдужими. Пізніше цю колекцію буде презентовано і інших містах України, а можливо, і Європи.

Ніна Хаґен також взяла коментарі у майстринь, ще й запевнила, що готова розповідати про усіх учасників виставки, бо кожен із них цікавий та має свій стиль, а всі представлені експонати спонукають до глибшого вивчення теми європейського костюма.

Олена Кравчун — народна майстриня, м. Бориспіль, Київської області. Фото надане Ніною Хаґен
Лялька «у ісландському національному костюмі від Оксани Кравчун. Фото надане Ніною Хаґен
Лялька-Полтавка.

Олена Кравчун — народна майстриня, м. Бориспіль, Київської області.

Мої ляльки виконані вузловим способом. Я мотаю ляльку, використовуючи тканину, нитки, інколи вату, а потім вбираю ляльку, як правило, в народний стрій певного регіону України. Вивчаю традиції ношення, виконую вишивку, буває, тчу або плету пояси, шию поясне та плечове вбрання, а із головних уборів найбільше люблю мотати намітки. Люблю одягати ляльку в народне, бо мені найбільше хочеться його зберегти, і то не лише як святковий одяг, а й на повсякдень. Сама люблю носити народні строї і через ляльку намагаюся прищепити цю любов кожному, хто доторкнеться до неї. Хоч лялька буде сприйматися як мистецький виріб, хоч її хтось візьме собі за іграшку.

Виставка «Ляльки мандрують світом» чудово демонструє красу національного вбрання європейських народів, серед яких ляльки-україночки виглядають дуже гармонійно, показуючи давність нашої культури, вишуканий смак і високу майстерність українок в усі часи! Брати участь у цій виставці — велика честь і радість одночасно, бо є можливість побути у прекрасній компанії майстринь, так само залюблених у світ ляльки і народного мистецтва!

Олена Черноус — майстриня з виготовлення традиційної народної ляльки-мотанки

Олена Черноус — майстриня з виготовлення традиційної народної ляльки-мотанки.

Представлені на виставці ляльки виготовлені такими техніками: змотування, мотання, вузлування — як колись, в давнину, мама своїй дитині робила нашвидкуруч іграшки, лялечки-забавлянки. Але сучасні майстрині маючи більше часу, різноманітні матеріали створюють свої авторські роботи, створюють образ. І дуже цінно те, що українські традиції лялькарства, показані збирачем таких ляльок — етнографом, священником, який проживав у селі Суботів (Черкащина) Марком Грушевським зберігаються, розвиваються і передаються.

Звичайно, сучасні мотані ляльки вже стають мистецькими творами, які можуть прикрасити оселю або виставку. Простіші лялечки це — іграшка, якою можуть гратися сучасні діти. Цінність виставки у наш «швидкий час» у тому, що кожен глядач задумається над минулим, а майстер збереже пам’ять предків: заглибиться у народне ужиткове мистецтво, вивчить традиції костюму, не тільки своєї країни. Лялькові виставки дарують майстрам нові знання, нових друзів, однодумців, цікаві ідеї та враження.

Валентина Мірошник
Черкащанка. Фото: Валентини Мірошник
Лялька в національному костюмі Шпреевальд (Німеччина). Фото: Валентини Мірошник

Валентина Мірошник — майстриня з виготовлення традиційної народної ляльки-мотанки.

Такі презентації потрібні в наш час для збереження лялькарства, як одного з видів декоративно-ужиткового мистецтва. На виставки приходять відвідувачі різного віку та статі, і дуже приємно, що лялька цікавить і захоплює людей. Навіть, якщо вона втратила свої ужиткові функції і на даний час є більш мистецьким виробом, сувенірною продукцією, вона залишається іграшкою. Іграшка, якою бавляться майстри, створюючи її, якою милуються люди, і якою граються сучасні діти.

Приємно, що в такому проєкті поряд стоять і майстри народного мистецтва і аматори, які однаково люблять ляльки що створюють. Такі ініціативи згуртовують в єдине ціле людей з різних куточків України і світу. Вчать бути толерантними один до одного, поважати і підтримувати один одного. Дякую організаторам проєкту за можливість долучитися і бути учасником Міжнародного лялькового руху, який єднає і згуртовує.

Вікторія Стефанович

Вікторія Стефанович — майстриня з виготовлення традиційної народної ляльки-мотанки.

Більшість представлених ляльок — це в основі своїй вузлові ляльки, а далі вже йде авторське бачення…тут і крій та шиття, і вишивка…а створення головних уборів і віночків, то окрема і дуже копітка і цікава справа! Тож, як на мене, кожна лялька є стовідсотково авторською, і тому, лялька-мотанка ніколи не втратить своєї актуальності. Найчудовіше те, що мотанку може зробити кожен, і у кожного вона буде своя, неповторна і тому прекрасна. Лялька дає змогу виразити і зберегти емоції тієї миті і тієї події, коли і для чого вона створена.

Для мене лялька-мотанка — це матеріалізована емоція, і саме тому, такі виставки необхідні, хтось отримає від перегляду задоволення, хтось вперше стикнеться з таким явищем, як лялька-мотанка, а хтось (і це найцінніше) сам захоче створити лялю…тільки свою, неповторну…

І, звичайно, мені такі виставки дають можливість відчути себе частиною спільноти однодумців, а це вартує дорогого!

Ляльки у костюмах народів Європи
Частина експозиції виставки ляльок
Майстрині зі своїми ляльками: Наталка Катриченко, Леся Гронська, Валерія Левківська, Лариса Дідик.
Лялька Іванки Піняк з Франції у костюму із регіону Ельзас
Анна Солонична — відома лавреатка Міжнародних конкурсів тримає в руках роботу Михайла Янка — «Гуцулята»

Співорганізаторкою виставки є Тетяна Золочевська з міста Бремена, з німецько-української спілки «KOLOS». Партнерами — товариство зв’язків з українцями за межами України «Україна-світ» — голова секретаріату Алла Кендзера, а Валерія Левківська — членкиня секретаріату товариства «Україна-Світ» — кураторкою київської експозиції. Велику вдячність організатори виставки висловили директорці Національного музею літератури України Галині Сороці та заступниці директора Раїсі Сєнніковій.

Виставка діятиме до 20 листопада 2021 року.

Адреса: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 11 (ст. метро «Театральна»).

Вхід до музею лише за пред’явленням COVID-сертифікату.

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»