У столичному костелі виступив Wroclaw Baroque Ensemble

Вроцлавський бароковий ансамбль під час виступу у Києві. Фото: Тетяна Асадчева
Вроцлавський бароковий ансамбль під час виступу у Києві. Фото: Тетяна Асадчева

19 жовтня у римо-католицькому храмі Святого Олександра відбувся безкоштовний концерт польської класичної музики доби першої Речі Посполитої. Музичні перлини епохи відродження та раннього бароко дарував Вроцлавський бароковий ансамбль (Wroclaw Baroque Ensemble).

Засновником колективу у 2012 році став його нинішній диригент Анджей Косендяк. Він є одним з найактивніших музикантів і організаторів музичного життя в Польщі — диригує оркестром та хором Національного форуму музики та іншими провідними філармонійними колективами Польщі, що під його орудою здобули численні відзнаки та нагороди.

Wroclaw Baroque Ensemble спеціалізується на виконанні музичної спадщини польських композиторів XVI-початку XVIII сторіччя. У репертуарі колективу представлені твори різних жанрів, починаючи від камерної музики до ораторій, мес та кантат.

Справжньою родзинкою колективу є використання копій старовинних інструментів, що надають творам автентичного звучання. Наприклад теорби. Це басовий різновид лютні — королеви музики XVI сторіччя. Майстерне володіння ним продемонстрував на концерті Пшемисл Вацек.

Фото: Тетяна Асадчева
Фото: Тетяна Асадчева
Фото: Тетяна Асадчева
Фото: Тетяна Асадчева

Ще одним цікавим старовинним інструментом є «віола да гамба», яку вважають попередницею віолончелі. Вона славилася ніжним тембром. Тривалий час віола була забутою, її «відродження» розпочалося у першій половині XX сторіччя, завдяки відомому віолончелісту Кристіану Дьоберайнеру, який був палким прихильником автентичного музичного виконання старовинних творів…

Музиканти також використовують скрипки, віолоне, корнет (ріжок), тромбони та старий малий орган, який часто називають органним позитивом. Цей інструмент вважається прототипом салонних або камерних органів, які набули популярність у XVIII-ХІХ століттях. На відміну від великого органу, органний позитив має один мануал з кількома регістрами. Менші за розміром клавіші дозволяють виконувати більш віртуозні та технічні твори. Прекрасну техніку володіння цим інструментом продемонструвала органістка Марта Нєдзьвєцка.

Окрім музикантів оркестру колектив славиться своїм камерним ансамблем з восьми солістів, серед яких сопрано, контратенори, тенори та баси. Вони створювали дивовижне звучання, яке підкреслювалося акустикою костелу Святого Олександра.

Диригент Анджей Косендяк та музиканти ансамблю. Фото: Тетяна Асадчева

Слухачі мали можливість ознайомитися з польською музичною спадщиною XVI-XVII сторіччя, створеною ще до епохи Йогана Себастіана Баха. Звучали твори: Міколая Зєленського, Марціна Мєльчевського, Станіслава Сильвестра Шажинськиго, Барколомеєя Пенкєля та Яцика Ружицького.

Творча діяльність цих композиторів припала на період найбільшого розквіту Першої Речі Посполитої, яка складалася із Польського королівства та Великого Князівства Литовського і Руського.

Не оминув увагою колектив і творчість композитора-киянина Миколу Дилецького (1630-1690?), який був знаний своїми хоровими творами та партесними концертами. Під час концерту прозвучав фрагмент з Реквіяльної літургії Дилецького.

Яскравим прикладом духовної музики є Великодня меса Марціна Леополіти для чоловічого хору.

Колектив Wroclaw Baroque Ensemble пропагує автентичне виконання старовинної музики. Фото з сайту колективу

Бездоганна вокальна техніка була у сопрано Альдони Бартнік. Її ніжний ліричний голос чудово звучав і в сольному номері «Ісус моя надія» Станіслава Шажинського та у численних ансамблевих номерах.

Високу виконавську майстерність продемонстрували контратенори Пйотр Олех та Данєль Ельгерсма, який за своїм тембром нагадував низький жіночий голос — контральто.

Концертна програма тривала понад 1,5 години та зібрала у залі костелу Святого Олександра не лише вірян, але і чимало шанувальників класичного мистецтва, які подарували виконавцям щедрі оплески…

Нагадаємо, що до Києва на Міжнародний фестиваль завітають зірки світового балету.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»