У павільйоні «Джерело» у Києві показують відео, що руйнує шаблони

Непрацюючий критий бювет перетворили на артпростір. Фото автора
Непрацюючий критий бювет перетворили на артпростір. Фото автора

У новому мистецькому просторі в центрі столиці триває виставка відеоробіт сучасних митців «У праці сконати». Перехожі мають змогу побачити проєкти чеської художниці Марі Лукачової та українського художника з Харкова Тараса Камєнного, що пов’язані із сучасними моделями розчинення життя у праці та погляду на неї із різних боків.

Споруду привели до ладу — вимили стіни, утеплили, встановили нові вікна та двері

Це вже третя виставка у межах проєкту «Павільйон Джерело» — інноваційного виставкового простору у колишньому павільйоні радянського бювету на вулиці Богдана Хмельницького 16. Будівлю звели в другій половині 1980-х років, у 1990-х вона працювала як бювет з артезіанською водою. У 2000-х павільйон закрили.

Командар проєкту «Павільйон Джерело»

У занедбаному стані його знайшла кураторська група «Сіра нора» — архітекторка Богдана Косміна, художники Аліна Клейтман та Микита Кадан. Цей об’єкт не існує за документами та не має офіційного власника. «Білу пляму» на мапі Києва вирішили перетворити на сучасний артмайданчик. Торік тут провели мистецьку інтервенцію, а цього року «Джерело» запрацював як виставковий простір. Споруду привели до ладу — вимили стіни, утеплили, встановили нові вікна та двері, що дають змогу переглядати відео на великому екрані з вулиці.

Протягом вересня-листопада в «Джерелі» проходить цикл виставок, об’єднаних темою «Тіла в місті». Куратори фокусуються на чотирьох проблемних питаннях, пов’язаних з містом: візуальна екологія, насильство, праця та гендерні практики. У кожній виставці беруть участь пара митців — автори та авторки з України та закордону.

«Дай працювать, працювать, працювати, В праці сконать!», — назва нинішньої виставки відсилає до вірша Івана Франка та підіймає питання, чим є праця для людини у сучасному місті та як вона впливає на нашу буденність.

«Праця у сьогоднішньому місті балансує між повсюдністю і невидимістю, — зазначають куратори проєкту. — Міський ландшафт — це ландшафт праці, безліч способів практичного залучення людських ресурсів у процеси виробництва чи обслуговування. З деактуалізацією поняття „робочого дня“ та повного взаємопроникнення відпочинку та споживання суб’єкт стає тотально продуктивним. Інакше кажучи, з нього повністю витискають його ресурс, його буття, а способи цього витискання набувають нечуваної раніше вишуканості. Працюють тіла, працюють психіки, працюють ідентичності та долі».

Головним героєм відеороботи є сам художник Тарас Камєнной

У відеороботі «Камені-карандаші» головним героєм є сам художник, Тарас Камєнной. Він ходить вулицями Харкова, неподалік тролейбусних розв’язок, та збирає графітові ВКТ (вставки контактні тролейбусні). Далі складає їх у валізу, щоб використати певним чином.

«Я працював на будівництві і мав робити помітки на стіні. Робив цеглою, поки знайомий зварювальник не дав цей графіт, — розповів Тарас Камєнной. — Називаю його „тролейбусним олівцем“. Почав збирати такі шматки графіту по місту. З одного боку, це олівець, який є одночасно крапкою, коли ми його бачимо на землі, і лінією, коли малюємо ним. Також він є об’єктом, а кілька графітів поруч перетворюються на площину. Ці „камені-карандаші“ стали для мене сакральними. В кінці відео склав шматки графіту у стару валізу, яку мій дідусь привіз ще з ГДР. Вона ідеально для них підійшла».

Відео знімали восени. Ця робота є для художника особливою.

«Збираючи ці камені-олівці, я підвожу підсумки, малюю умовну межу. Тоді мені було 35 років, був ще молодим художником. В момент, коли це відео презентоване, мені вже 36», — зазначив він.

На презентацію Тарас Камєнной привіз «Картину-зброю» — шматок заліза зі малюнком

На презентацію Тарас привіз з собою ще один цікавий об’єкт. Це шматок заліза із випадково створеним на ньому малюнком.

«Підготував з ним перфоманс. Ця ідея також прийшла до мене на будівництві, — поділився він. — Знайшов на роботі шматок заліза, який відрізаний певним чином. На ньому утворився малюнок, що нагадує морські хвилі. Наче прибій. Називаю цей об’єкт картиною. Здалеку він виглядає як холодна зброя, а зблизька можна розгледіти малюнок. Мій перформанс „Картина-зброя“ про те, яку силу має зброя художника. Збираюся пройтися вулицею та перевірити реакцію людей. Коли питатимуть, що це, пояснюватиму, що не зброя, а картина».

Друга відеоробота — «Піснь Мілени» чеської художниці Марі Лукачової

Другий проєкт — «Піснь Мілени» Марі Лукачової. Художниця крізь призму досліджень кіберфемінізму розмірковує про те, чи здатні сучасні християнські церкви відображати трансформацію світу та модифікацію знань, що спричинена впливом цифрових технологій та соціальних мереж. В її відео — жінка у католицькому соборі, що поводить себе неочікувано.

«В наш час існування та обов’язкові документи церкви жодним чином не змінилися. Складається враження, що вона більше не здатна реагувати на проблеми сьогодення, включаючи поглиблення класових відмінностей, маргіналізацію окремих осіб (жінок, ЛГБТК+, людей без паспорта Європейського Союзу) або наближення кліматичної катастрофи, — пояснює Марі Лукачова. — Натомість християнські церкви — особливо в Центральній Європі та балканських країнах-йдуть у зворотному напрямку, допомагаючи зміцнювати націоналістичні ідеї, зміцнюючи капіталізм своїми діями, пригнічуючи права жінок та небінарних людей. Навіть у такій атеїстичній країні, як Чехія, католицька церква — у поєднанні з політичним представництвом — може мати значну силу».

Перехожі мають змогу подивитися відеороботи цілодобово з вулиці

Четверта виставка, «Осінь бінарності», присвячена гендерним політикам міського життя, відкриється 23 жовтня.

По завершенню першого циклу експозицій куратори продовжать працювати над іншими мистецькими ініціативами. У листопаді в «Джерелі» презентують проєкт Undertow художника Олексія Таруци у межах четвертої Київської бієнале.

На базі «Джерела» проводяться не лише виставки, а й публічна програма під кураторством Лесі Кульчицької — дискусії, перфоманси тощо.

Слідкувати за подіями можна на сайті «Джерела».

До 14 листопада в київському Будинку кіно у форматі міжнародного форуму мистецтва, знання та політики проходить Київська бієнале 2021 «Союзники».

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»