Юні кияни здобувають перемоги у шашках: наставник чемпіонів розкриває секрети успіху

Валерія Єжова — ученица секції з шашок Київського палацу для дітей та юнайтва. Фото з архіву тренера
Валерія Єжова — ученица секції з шашок Київського палацу для дітей та юнайтва. Фото з архіву тренера

Нещодавно у Київському палаці для дітей та юнацтва завершився шаховий турнір, присвячений Міжнародному Дню вчителя, де переможцями у різних вікових групах стали троє вихованців закладу: Євген Богуш, Лев Поліщук та Лев Порецький.

Цей успіх є закономірним, бо Київська секція з шашок славиться своїми традиціями. Клубу з шахів та шашок був відкритий у травні 1936 року, а після відкриття Палацу для дітей та юнацтва став його частиною.

За 85 років діяльності у навчальному закладі змінилися декілька поколінь відомих тренерів, які передають свої знання та майстерність, розвиваючи таланти обдарованих гравців.

Лев Порецький та Валерія Єжова зі своїми нагородами на Чемпіонаті світу. Фото з архіву тренера

Серед найбільш значущих здобутків секції — перемога вихованців на Чемпіонаті світу з шашок 64 (бразильська версія), що проходив наприкінці серпня у турецькому місті Аванос, місцевість Каппадокія. Серед учасників були спортсмени з України, Польщі, Угорщини, Туреччини та Росії.

Усього українцям вдалося завоювати 3 золоті медалі, дві з яких взяли кияни, вихованці Київського Палацу дітей та юнацтва — Лев Порецький і Валерія Єжова, які виступали у вікових групах до 10 років. Якщо для Льва Порецького це вже друга золота медаль на Чемпіонаті світу (першу він завоював 2 роки тому у віці 8 років), то для Валерії це перше золото. У цьому році вона зробила хет-трик, підкоривши послідовно вершини першостей Європи, України і нарешті, стала чемпіонкою світу.

Лев Порецький-переможець Чемпіонату Світу з шашок до 10 років. Фото з архіву тренера

«Вечірній Київ» привітав тренера юних чемпіонів — викладача секції з шашок спортивного відділу Київського палацу для дітей та юнацтва Віктора Юрійовича Коваленка та дізнався секрети виховання чемпіонів та цікаві подробиці про цей вид спорту.

-Вікторе, розкажіть, будь ласка, про Ваших чемпіонів? Як давно вони займаються шахами?

— Лев Порецький прийшов до нас ще у віці 4 років. Зазвичай, ми не працюємо з такими маленькими дітьми, навчання починається з 6 років, але усім було очевидно усім наскільки сильним був інтересу цієї дитини до світу шашок. Він починав з шахів, але потім захопився шашками. Це був справжній фанат!

За ці 6 років навчання завдяки наполегливій праці, він досягнув неабияких результатів у своїй грі та нині є гордістюнашої секції.

Валерія Єжова- чемпіонка та учениця секції з шашок. Фото з архіву тренера

Валерія Єжова почала займатися шашками у 7 років. Зараз дівчинці 10 років, і за цей час вона вже встигла здобути перемогу на 10 турнірах. Цього навчального року до секції прийшла її сестричка Маргарита, яка також хоче спробувати навчитися грати у шашки.

Що є важливим для занять шашками? Які потрібні навички та здібності?

-Заняття з шашок за навичками дуже подібне до вивчення іноземних мов. Важливу роль відіграють: концентрація уваги, систематизація знань у голові, ну і звичайно ж, пам’ять.

На мою думку, у шашках, як у будь-якому виді спорту, головне — це системність занять та тренувань. Якщо дитина багато пропустила, то їй потім важко наздогнати рівень гри своїх однолітків, а це знижує рівень мотивації. Важливою є і підтримка батьками захоплень їхньої дитини.

Крім того, для занять шашками надзвичайну роль відіграють турніри, які проходять у різних містах України та світу. Участь у них дає можливість дитині оцінити свій рівень гри та свої можливості у боротьбі, що значно прискорює розвиток навичок та мислення у шашках. Один такий турнір може повноцінно замінити декілька місяців занять з тренером, бо у дітей розвивається мотивація та бажання здобути перемогу.

Заняття шашками вчить дитину концернтрації та скруктурованості мислення. Фото з архіву тренера

-Коли починається професійний рівень гри у шашки?

— Починаючи з Третього розряду ми можемо говорити про початок спортивної кар’єри учня. На перших етапах розвитку діти відвідують заняття у секції, де їх навчають базовим поняття. Це займає десь рік чи два, у залежності від успішності учня. Перед нашими вихованцями, часто постає важливе питання щодо переходу на спортивний рівень. Це дає можливість зростати та розвиватися, брати участь у Чемпіонатах України з шашок та раз на раз на рік їздити на міжнародний турнір за кордон.

На жаль, не у всіх наших вихованців виходить брати участь у змаганнях, через те, що батьки або бабуся чи дідусь не можуть у цей час їх супроводжувати, а діти до восьми років не можуть їхати на змагання без супроводу рідних.

У перший рік заняття діти багато часу проводять займаючись з тренером. Фото з архіву тренера

-Скільки існує різновидів гри у шашки?

-Усього є 4 види шашок з яких проводять Міжнародні турніри. Найбільш поширеними в Україні та у країнах колишнього Радянського Союзу нас є Шашки-64 з дошкою 8×8, які ще іноді називають російськими. З них ми починаємо навчати дітей, бо вони є легшими для опанування базових навичок та звичними.

Ще є 100 клітинні шашки — які є міжнародними. У них більша дошка 10×10, кількість шашок та правила гри дещо різні. Їх опановують учні, які мають гарний базовий рівень гри у шашки-64. Деякі взагалі переходять лише на 100 клітинні шашки.

Менш поширеними у нас є бразильські шашки: своєрідним гібрид з 64 клітинною дошкою та правилами як у сто клітинних. Їх ще іноді називають польськими. Ще є англійські шашки, які значно відрізняються від звичної нам гри. Є багато нюансів щодо правил, тому в них грати досить складно. З англійських шашок проводяться також Чемпіонати світу, які мають своїх прихильників, однак конкуренція там досить низька.

В Україні найбільш поширеними є звичайно шашки-64, важко знайти людину, яка не вміла б у них грати.

Віктор Коваленко зі своїми вихованцями під час турніру з шашок. Фото з архіву тренера

— Свого часу ви також були вихованцем шашкової секції при Палаці для дітей та юнацтва. Розкажіть про свої роки навчання?

-Я прийшов у секцію у 80-ті роки, тоді шашки були дуже популярними: секція налічувала 3 групи гравців, розділених на різні рівні в залежності від майстерності та вмінь. Щоправда, у світ шашок я попав вже у досить дорослому для початківця віці — у 7 класі. Було дуже багато дітей, молодших за мене, які спершу у мене вигравали, але я досить швидко вчився і за рік вийшов на верхній рівень майстерності. Завжди з вдячністю згадую свого наставника — видатного київського тренера Володимира Давидовича Васіна — відомого далеко за межами нашої держави.

Як розпочалася Ваша тренерська робота у секції?

— У Палаці для дітей та юнацтва я працюю 5 рік. До цього часу мене був успішний тренерський досвід ще у студентські роки, з мої групи вийшли два кандидати у майстри спорту. Потім була тривала перерва, коли я займався іншою справою…

У 2017 році мені запропонували цю посаду, і я з радістю повернувся у світ шашок. Мій попередник сформував групу учнів різного віку. Але так сталося, що із неї лише Лев Порецький продовжив свої заняття, решта дітей з часом перейшли в інші гуртки, або змінили місце проживання та перестали ходити на заняття.

Паралельно намагався зібрати групу новачків, які б хотіли навчитися грати у шашки. На той час у мене було 5 активних дітей, які дійсно прагнули займатися.

Вихованці секції навчаються грі у шашки з 6 років. Фото з архіву тренера

— Зараз діти мають багато можливостей для свого розвитку. Які секції є найбільш популярними серед молоді?

-У мої юнацькі рокисеред спортивних гуртів шахи та шашки домінували, зараз дітям відкриваються величезні можливості: вони можуть одночасно відвідувати декілька гуртків, навіть опанувати основи програмування, робототехніку, гру у ГО чи збиранню LEGO.

Палац для дітей та юнацтва зараз має понад 300 різних дитячих гуртків на різний смак, зосереджених в одному місці. Зараз у нас займається понад 10 000 дітей. Тому, наші вихованці часто комбінують заняття з шахів з іншими секціями, які їм найбільше подобаються.

Конкуренція звичайно є великою, але ми з колегами робимо усе можливе, щоб інтерес молоді до шашок зберігався.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»