До роковин трагедії у Бабиному Яру: нереалізовані проєкти меморіалу

Проєкт Синагоги до 80 річчя Бабиного Яру. Фото з архіву Вечірнього Києва
Проєкт Синагоги до 80 річчя Бабиного Яру. Фото з архіву Вечірнього Києва

80-та річниця трагедії у Бабиному яру, що стала справжнім символом Голокосту, знову і знову підіймає актуальність питання щодо спорудження меморіалу з вшанування пам’яті багатьох тисяч киян, знищених у роки німецької окупації міста.

У ці пам’ятні дати, «Вечірній Київ» згадує перший закритий конкурс на спорудження меморіалу у Бабиному Яру, який відбувся ще у 1965 році.

За свідченнями краєзнавців, у перші роки після завершення нацистської окупації місце трагедії не дуже змінилося, а жителі часто знаходили обгорілі людські рештки та особисті речі жертв. Ще у 1945 році були ухвалена Постанова ЦК Компартії України «Про спорудження монумента на території Бабиного Яру» та заплановано виділення коштів на суму 3 млн карбованців. Тоді ж за проєктом головного архітектора Києва Олександра Власова та скульптора Йосипа Круглова планувалося зведення пам’ятного знаку у вигляді тригранної піраміди з чорного граніту з барельєфом у центрі та композицією, що нагадувала рельєф Бабиного Яру.

Проєкт Волкова-Круглова у 1945 році. Фото з Держархіву

Але радянська влада прагнула приховати трагедію, тому замість пам’ятного знаку у Бабин Яр вже у 1951 році почали заливати глиняні породи, непридатні до використання з цегляних заводів, що за 10 років призвело до прориву дамби та Куренівської трагедії, яка у березні 1961 забрала життя 145 киян.

Тоді знову заговорили про необхідність спорудження пам’ятника. У вересні 1961 року в Літературній газеті з’являються знамениті рядки Євгена Євтушенка «Над Бабиним Яром пам’ятників немає…». На цей вірш згодом напише свою XIII Симфонію видатний радянський композитор Дмитро Шостакович.

Під натиском суспільства радянська влада вирішує провести конкурс до 25 роковин розстрілів у Бабиному Яру. Розгляд проєктів було призначено на вересень 1965 року. За свідченнями дослідників, історію цього конкурсу до нашого часу не було вивчено повною мірою, відомо тільки, що це питання викликало значні дискусії.

Ескізний проєкт Меморіалу загиблим у Бабиному Яру. Фото з родинного архіву Йосипа Каракіса.

Хоча конкурс був закритим, свої проєкти представили декілька відомих архітекторів, деякі з них презентували два чи три різних варіанти. Окремої уваги заслуговують проєкти відомого київського архітектора Йосипа Каракіса, які описав у своїй книзі його правнук та дослідник творчості зодчого Олег Юнаков.

За його словами, у кожному із трьох проєктів архітектора були представлені сім символічних ярів, які з’єднувалися між собою спеціальними містками. Сам територія Бабиного Яру мала перетворитися на заповідне місце, де не могли б ступати ноги людей. Дно мало бути вкрите висіяними червоними маками та камінням на спомин про кров багатьох тисяч людей, знищених на цьому місці під час окупації.

Перший варіант меморіалу. Архітектор Йосип Каракіс. Фото: з родинного архіву архітектора.

Центральна частина меморіалу була представлена у трьох різних варіантах. У першому з проєктів, розробленому спільно зі скульптором Яковом Ражбою, у центральній частині меморіалу знаходилася велична фігура Матері-Батьківщини з ледве вираженими на тілі скульптури силуетами загиблих людей. Центральна площа, де розташовувалися підходи до містків, була призначена для меморіальних заходів.

Скульптура Матері-Батьківщини Скульптор Яків Ражба. Фото з архіву архітектора.

Згідно з дослідженнями Олега Юнакова, у цьому варіанті до скульптури вів спеціальний пандус. За проєктом висота монумента складала 15-20 метрів. У міру наближення до меморіалу люди мали бачити не лише образ скорботної матері, але статуї-барельєфи, які проступали на постаменті скульптури. За задумом автора це мало створювати атмосферу трагізму, куди занурювався кожний, хто відвідував місці трагедії.

Другий варіант проєкту. Художник Зиновій Толкачов.

Ще один цікавий варіант пам’ятного знаку Йосип Каракіс втілив спільно з художником Зиновієм Толкачовим. За другим проєктом, у центрі меморіалу планувалося облаштувати монумент «Розколене дерево». На верхньому ярусі зображувалися щасливі люди, які танцюють та радіють життю. У нижній частині, де мав знаходитися музей на стінах були зображені картини тортур та загибелі. Таким чином, люди піднімаючись сходами вгору чи вниз могли занурюватися в атмосферу радощів чи горя зображених у живописі Зиновія Толкачова.

Зиновій Толкачов. Ескізи розписів до меморіалу. Фото з родинного архіву архітектора Каракіса Й.Ю.
«Зрізане дерево» макет. Фото з родинного архіву Йосипа Каракіса.
Ескізи. Фото з родинного архіву архітектора Каракіса Й.Ю.

Над третім варіантом меморіалу Йосип Каракіс працював разом зі скульптором Євгеном Жовніровським. За цим проєктом пам’ятний знак був представлений як десятиметровий блок із пробитим наскрізь простором у вигляді людського силуету. Над верхньою частиною каменю мав горіти вічний вогонь. З правого боку на бетонній стіні розміщувалися гранітні барельєфи на теми подій у Бабиному Яру.

За спогадами очевидців, цей проєкт найбільше сподобався журі та викликав неабиякий резонанс у суспільстві. Однак, ні цей задум, ні жоден інший (зокрема, цікавий проєкт учнів Каракіса Авраама Мілецького й Михайла Будиловського за участю Ади Рибачук і Володимира Мельниченка як художників) не було втілено в життя.

Третій варіант меморіалу. Архітектор Йосип Каракіс. Фото з родинного архіву архітектора

За офіційною версією причиною відмови був низький рівень «ідейно-художнього рівня». Насправді ж за свідченнями колишньої завідувачки відділу «Бабин Яр» Музею історії Києва Тетяни Євстаф’євої, символічне зображення семи ярів у більшості проєктах конкурсантів, тлумачилося як завуальований образ Менори, тому жоден з проєктів не знайшов необхідної владної підтримки, а меморіал до 25-річчя трагедії так і не був створений.

Проєкт А. Мілецького та М. Будиловського. Фото з сайту пам’яті Віктора Некрасова
Ескіз Ади Рибачук та Володимира Мельниченка. Фото з сайту пам’яті Віктора Некрасова

Лише у 1976 році, встановили монумент, який повністю влаштовував ідеологію правлячої верхівки із написом: «Радянським громадянам та військовополоненим солдатам та офіцерам Радянської Армії, розстріляним німецькими фашистами у Бабиному Яру». Художня, історична та естетична цінність цього пам’ятника завжди викликала суперечливі думки…

Радянський монумент у Бабиному яру з’явився у 1976 році. Фото з відкритих джерел.

Тривалий час цей монумент був єдиним нагадуванням про страшну трагедію, лише у вересні 2001 року до 50-х роковин було встановлено Менору та пам’ятник дітям, розстріляним у Бабиному Яру. Тоді ж на радянському монументі було встановлено нові пам’ятні таблички з написами українською та на ідиші…

Пам’ятник загиблим дітям у Бабиному Яру. Фото з відкритих джерел.

До чергової річниці Бабиного Яру, у суспільстві ведуться дискусії щодо створення меморіалу жертвам Голокосту, з’являються нові ідеї та цікаві сучасні проєкти, проте жоден із них, навіть через 80 років після тієї страшної трагедії, на жаль, так і залишався не реалізованим…

Нагадаємо, що Бабиному Яру споруджують музейний комплекс «Курган»

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»