Кому заважають столичні Будинки побуту?

Для багатьох киян своєрідним «форпостом» надання побутових послуг у радянські часи був розташований майже у центрі міста, неподалік залізничного вокзалу, Будинок побуту «Столичний». У ньому можна було відремонтувати все – від одягу до нескладної домашньої техніки. 
Що залишилося сьогодні від велетня побутової індустрії 80-х? На першому поверсі нас зустрічають рекламні оголошення про продаж брендового одягу вартістю від 350 до 450 грн, магазин кави, туристичне агентство та вказівник, як дістатися до магазину зброї. Традиційні ательє побутових послуг розташувалися на четвертому поверсі у вигляді «цеху» з ремонту та пошиття одягу. Приміщення ательє просторе – є окремий стіл прийому замовлень, сім примірочних і навіть зручні шкіряні дивани для відвідувачів. 
– Досить часто люди звертаються з проханням відремонтувати або оновити речі з власного гардеробу: поміняти заклепки на джинсах, відновити гаманці в брюках чи то красиво залатати сорочку, – розповідає приймальниця текстильних виробів Тамара Лисенко. – Нерідко з цими проблемами навідуються працівники навколишніх офісів і молодь. Середня вартість таких робіт становить від 50 до 100 гривень, залежно від матеріалу та складності роботи. 
До «Столичного» фактично належать ательє і хімчистка, де можна почистити пальто за 275 грн, плащ – за 140, вечірню сукню – за 100 грн. А термінове виведення плям у присутності замовника або ж чищення комірця обійдеться у 20–25 грн. 
– Я тут працюю вже понад 30 років і ось два місяці тому вимушений був перейти на інші умови, – бідкається майстер із ремонту годинників Петро Дмитрович. – Щомісяця сплачую півтори тисячі за оренду місця і близько 330 гривень до Пенсійного фонду. За настійним проханням керівництва довелося оформлятися приватним підприємцем. Добре, що в мене є своя клієнтура, тож поки що вдається щось і заробити на хліб насущний. 
На тих умовах працюють і сусіди Петра Дмитровича – ювелір та майстер із ремонту біжутерії. На трьох майстрів – один робочий стіл та невеличке підсобне приміщення. Вартість послуг приблизно однакова – за ремонт прикрас, як і ручних годинників, клієнт сплачує від 50 до 110 грн. 
А от у мешканців Оболонського району, крім проблеми, де в одному місці, бажано недалеко від дому, полагодити й відновити домашні речі, є запитання, скоріше за все, без відповіді: кому ж заважав Будинок побуту «Оболонь» біля станції метро «Мінська»? Сьогодні на його місці стоїть елітна багатоповерхівка з підземним паркінгом. 
– Красень «Оболонь» з дитинства був для мене справжньою архітектурною пам’яткою – ще на чорно-білій фотографії я роздивлялася його в альбомі батька початку 80-х років, – пригадує хореограф Ольга Вайнерук, що мешкає на Оболонському проспекті. – У дитинстві мені там і черевики ремонтували, і банти до школи шили, й улюблену парасольку лагодили. Ціни були доступними навіть для сімей із невеликим достатком, а зараз дешевше вийде купити нове, ніж відремонтувати. 
Щоб заощадити сімейний бюджет, кияни, котрі мешкають на Лівому березі, обирають невеличкі точки з надання тих чи інших послуг, орієнтуючись на ціну. 
– Від колишніх дешевих ательє Будинку побуту «Дарничанка» на Ялтинській фактично нічого не залишилося. Натомість там з’явилися магазини з продажу італійських меблів і сонцезахисних окулярів, а ще аптека, де продають ліки з націнкою, – каже молода матуся Дарина Лейсенко, що мешкає на проспекті Тичини. – Як виходимо із ситуації? Я знаю з десяток родин, які дотримуються тієї ж схеми, що і я з подругами: на ринку «Позняки» за 45–75 гривень можна відремонтувати взуття, на ринку «Березняки» – виготовити дублікат ключів за 25–35 гривень, а на «Дарницькому» за 55–65 гривень перекроїти джинси на дитячий сарафанчик... 
На запит редакції до керівництва Департаменту промисловості та розвитку підприємництва КМДА стосовно будинків побуту та причин зупинки функціонування деяких з них ми отримали таке локанічне роз’яснення: «Мережа об’єктів сфери побутових послуг налічує понад 5600 об'єктів по місту, всі вони приватної форми власності, їхні власники самостійно вирішують питання доцільності впровадження того чи іншого виду економічної діяльності... Причинами скорочення мережі будинків побуту протягом останніх років стали: їхня низька конкурентоспроможність, недостатня кількість коштів для утримання власних приміщень, зростання вартості комунальних послуг тощо». 
На жаль, про заходи, які могли б підняти ту саму «конкурентоспроможність» підприємців, котрі мають справу з цим видом бізнесу, – ані слова!