У Києві презентують дослідницьку виставу, присвячену Броніславі Ніжинській

Хореографка і танцівниця працювала в Києві у 1916-21 роках
Хореографка і танцівниця працювала в Києві у 1916-21 роках

У вересні кияни мають змогу дізнатися більше про Броніславу Ніжинську, сестру легендарного Вацлава Ніжинського, танцівницю та хореографку польського походження. Про київський період її життя та творчості розкаже історична прем’єра «Броніслава Ніжинська: танц-реконструкція», що буде презентована на двох столичних локаціях та онлайн.

Проєкт «Броніслава Ніжинська: танц-реконструкція» має на меті відновити майже втрачений пазл в історичній культурній пам‘яті про роль Київського періоду (1916-1921 років) в творчості однієї з перших у світі жінок-хореографок.

В межах світового мистецького визнання Ніжинської цей період, на жаль, маловідомий, але ж саме ж він зіграв ключову роль у формуванні модерн-балету світу та світової спадщини хореографки-новаторки Ніжинської: вона створила більше 70 балетів за своє життя, три з яких можна побачити і до сьогодні.

Фото сцени з балету Ніжинської «Блакитний експрес»

Цю історичну несправедливість і прогалину у культурній пам‘яті намагатимуться заповнити цим проєктом його творці через метод танц-реконструкції, який передбачає відтворення втрачених або забутих балетів, танцювальних вистав, номерів на основі збережених матеріалів: відеозаписів, рецензій, спогадів сучасників — архівних матеріалів і праць українських та зарубіжних дослідників танцю й театру тощо.

Вацлав та Броніслава Ніжинські

«Ініціатором проєкту є хореографка Світлана Олексюк, яка досліджує спадщину Броніслави Ніжинської, — розповів куратор проєкту Віктор Рубан. — Особисто я добре знаю спадщину Вацлава Ніжинського. Був епатажною особистістю, зіркою в родині. Відтінив доробок сестри. Хоча вона створила більше балетів, розробила свою методологію, відкрила та започаткувала школу рухів, мала вплив на мистецьке середовище Києва у 1915-20-х роках. Ми вирішили підняти цю спадщину та повернутися до того, що відбувалася в нашому місті 100 років тому. Показати, наскільки роль танцю була визначальною і важливою для інших видів мистецтв. Радянський Союз „відформатував“ нашу культурну память. Заповнити ці прогалини можуть такі проєкти, які будують містки з авангардом, проривними ідеями українців і людей, які творили в українському середовищі».

В рамках проєкту записали три лекції: про танець у мистецькому середовищі Києва 1910-х років, Школу рухів Ніжинської та вплив Ніжинської на український та світовий танець. Подивитися

Кульмінацією проєкту стане історична прем’єра «Броніслава Ніжинська: танц-реконструкція». Її презентують 14 та 15 вересня в Центрі Курбаса, а також адаптовану до музейного простору версію 18 та 19 вересня в Музеї української діаспори.

Це лекція-перформанс, побудована на архівних матеріалах і працях дослідників танцю й театру.

«Танц-реконструкція — не репертуарне відтворення вистав. Це дослідницький підхід, який має справу з елементами вистави або події, явища, персоналії, — розповідає Віктор Рубан. — Через мову танцю та вербальну мову ми прагнемо відтворити і переосмислити спадщину Ніжинської, показати, чому вона актуальна і сьогодні».

Фінальна робота проєкту реалізується за підтримки Українського культурного фонду і відображає процес формування танцювального мистецтва в Україні в 10-20 рр. XX ст. та його щільний зв’язок із іншими видами мистецтва. А отже наочно демонструє, як саме формувався протомодерний танець — від передумов і пошуків до нововведень і його впливу на сучасні техніки.

Вхід безкоштовний за попередньою реєстрацією

Також перформанс буде змога переглянути на Фейсбук-сторінці організаторів проєкту до кінця вересня. Також всі матеріали зібрані в Інстаграмі проєкту.

Про Броніславу Ніжинську. Після навчання в Імператорському театральному училищі в Петербурзі і кількох років роботи в балетній трупі Маріїнського театру була танцівницею, а згодом і хореографкою в трупі С. Дягілєва. У 1915-1917 рр., у свої перші роки перебування у Києві як прима Міського театру ввела в репертуар театру разом зі своїм чоловіком Олександром Кочетовським (на той момент худ.керівником Міського театру) балети Фокіна й інших хореографів «Російських сезонів» і балети свого авторства, сформувала свій педагогічний метод (заснувавши студію «Школа рухів») і майбутній стиль постановок, які належать до найперших абстрактних балетів. У 1921 р. була змушена виїхати на Захід через неможливість далі розвивати приватну студію. Після 1925 року працювала у власних створених трупах та різних танцювальних компаніях і театрах по всьому світу: Театр «Колонь» в Буенос-Айресі, трупі Іди Рубінштейн у Парижі, у Велькому театрі у Варшаві, Голівуді тощо. У 1938 році у зв’язку з початком Другої Світової війни емігрувала до США і з 1940 р. до кінця життя проживала у Лос-Анджелесі, де викладала танець, відновлювала свої ранішні постановки.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»