За лаштунки Філармонії: киянам відкриваються таємниці музичного царства
Столична Філармонія — унікальна пам’ятка історії та архітектури. І хоча, для значної частини киян, це місце асоціюється виключно з концертами класичної музики, з цією будівлею пов’язано чимало цікавих сторінок з життя нашого міста, де у різні часи знаходилися: закритий клуб для найзаможніших купців Києва, місце зборів українського конгресу, палац піонерів, клуб німецьких офіцерів та концертна зала.
Доторкнутися до минулого і подумки потрапити в іншу епоху, зіткнувшись з вічним — легко, — переконує київська екскурсоводка Валентина Прибиткова, яку неймовірна історія цієї вишуканої будівлі надихнула на розробку унікальної екскурсії, де впродовж 2,5 годин відвідувачі можуть не лише зазирнути за лаштунки музичного царства, але і дізнатися багато цікавих подробиць про життя київських купців та інших відомих постатей кінця ХІХ — початку XX сторіччя. Родзинкою заходу є невеличкий камерний концерт, який екскурсанти мають змогу відвідати, щоб відчути себе особливими гостями у храмі мистецтва.
«Вечірній Київ» не залишився осторонь нагоди поспілкуватися із авторкою неординарної екскурсії.
— Пані Валентино, розкажіть, будь ласка, як виникла ідея і чому обрали саме Національну Філармонію?
Мене завжди надихала історія цієї елегантної будівлі, яка вже майже 140 років є окрасою Європейської площі. Чимало киян кожний день проходять повз неї, однак далеко не кожен знає, що за неймовірна краса та багата історія прихована за цим прекрасним фасадом…
Також, слід враховувати, що наше місто на екскурсії дуже сезонне. У теплу пору року, ми гуляємо вуличками, почуваючи себе дуже зручно та в повному комфорті, але коли приходить зима, то ми з колегами шукаємо оригінальні будівлі та споруди, які були цікаві киянам своєю історією чи легендами, де водночас затишно та тепло.
— Коли відбулася перша екскурсія? Здається цей проєкт стартував зовсім нещодавно?
— Першу екскурсію «За лаштунки Філармонії» ми провели наприкінці лютого 2020 року, незадовго до введення карантину… Поновили вже на початку цієї весни, коли зняли карантинні обмеження.
— Під час екскурсії відвідувачі дізнаються чимало цікавих подробиць, які маловідомі багатьом киянами. Де Ви знаходили цю інформацію?
— Екскурсію ми готували вдвох з моєю донькою, яка є також гідесою. Зазвичай, коли у нас є якась ідея, ми проходимо маршрут майбутньої прогулянки, а потім вже знаходимо факти історію та видатних діячів, з якими пов’язана та чи інша місцевість або споруди…
Щодо Філармонії, то окрім бібліотек, книжок чи архівів, цікаві подробиці, зокрема щодо останньої реконструкції будівлі, мені розповів директор Дмитро Остапенко та художній керівник Володимир Лукашев, які вже багато років працюють у Національній Філармонії. Несподіванкою для мене стала інформація щодо колон у фоє, які у радянські часи довгий час були приховані під значним прошарком гіпсокартону, лише наприкінці 90-х люди змогли побачити їх такими, якими вони були зроблені ще за проєктом видатного Володимира Ніколаєва. За їх зразком була відновлена вхідна група з колонами, втрачена також у радянські часи.
— Чи вдалося дізнатися щось незвичайне про будівлю та її автора?
— Володимир Ніколаєв — один із найвидатніших київських зодчих. Мабуть, немає київської вулиці в центрі, де не було б споруди, зведеної за його проєктом.
Свого часу він, на замовлення найбагатших та найвідоміших у місті купців, збудував лише за один рік будівлю Купецького клубу. Нинішня будівля є другим варіантом, бо попередній не дуже сподобався купецькій еліті, через те, що на їхню думку був досить простим, порівняно з розкішною будівлею Дворянського зібрання, яка знаходилася на Хрещатику.
Окрасою будівлі безумовно, є вишукана біла танцювальна зала, відома як колонна зала імені Миколи Лисенка, яка досі славиться своєю прекрасною акустикою.
До речі, Володимир Ніколаєв сам був палким шанувальником мистецтва, а також активним членом літературної та музичної спільноти нашого міста. З музикою пов’язав свою долю і його наймолодший син Леонід, який був відомим піаністом та педагогом. За його хрестоматією для маленьких піаністів, опанували гру на музичному інструменті вже багато поколінь дітлахів…
Окрім самої будівлі Філармонії, яка вважалася зимовим приміщенням купецького клубу, на території Хрещатого парку були збудовані літній театр, ресторан, ротонди та павільйони. На жаль, уся ця забудова була знищена у радянські часи, нині її можна побачити лише на фотографіях.
— Під час відвідування Філармонії, увагу глядачів завжди привертають розкішні античні скульптури у бокових нішах біля центральних сходів та фонтан зі скульптурою Амура, що прикрашає фоє. Чи відомо хто їх автор, і як вони з’явилися?
— Багато хто з відвідувачів помилково вважає, що це автентичні скульптури кінця ХІХ сторіччя, які весь час прикрашали інтер’єри будівлі. На жаль, з первинного декору будівлі збереглося не дуже багато. Скульптури Орфея та Евридіки, що символізують вірність та служіння мистецтву, а також фонтан Амур були зроблені відомим сучасним українським скульптором Василем Корчовим у 1997 році.
— Яка частина екскурсії подобається киянам найбільше?
— Під час екскурсії ми заводимо людей у незвичні місця, наприклад, як гараж для роялів. Це досить проста кімната за сценою, де зберігаються музичні інструменти. Людям завжди цікаво, як сам рояль попадає з маленького приміщення на велику сцену. Одній поважній пані так припало до душі це місце, що вона спеціально прийшла на іншу мою екскурсію, щоб подивитися на нього ще раз…
Також, екскурсантів дуже часто цікавить як проходили бали у Києві наприкінці ХІХ — початку XX сторіччя. Усе, що стосується тогочасної моди, етикету, танців та розваг. Деякі люди часто дивуються, що окрім певних вимог, щодо вбрання та зачісок, однією із найважливіших умов для учасників балу — є гарний настрій. Кожен учасник балу зобов’язаний був бути у хорошому гуморі та посміхатися, незалежно від стану здоров’я, життєвих обставин та настрою…
— Як з’явилася ідея додати в екскурсійну програму невеличкий камерний концерт?
— Я дуже люблю слухати класичну музику, і мене завжди захоплювало те, скільки зусиль та щоденної наполегливої праці необхідно для удосконалення майстерності кожного професійного музиканта.
Крім того, я вважаю що це дуже важливо, коли люди мають змогу не лише послухати твори світової класики у гарному виконанні, але і цікаві розповіді самих музикантів щодо того чи іншого твору. На жаль, наші концертні програми часто обмежуються лише композитором та назвою твору, забуваючи, що кожен з них прожив цікаве та насичене подіями життя, яке спонукало творити саме таку музику.
Глядачам дуже подобається живе спілкування з музикантами, зокрема з піаністкою Інесою Порошиною чи джазовим композитором В’ячеславом Полянським, які беруть участь у міні-концертах.
Найбільш приємним для мене, як для гідеси є те, що послухавши музичну частину, люди які вважали класику нудною, або взагалі жодного разу не були на концерті у Національній філармонії починають цікавитися класичним мистецтвом та регулярно відвідувати концерти.
Записатися на екскурсію «Секрети Київської Філармонії» можна на сайті екскурсійного бюро Капітан Київ.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»