Пахнути, як Хюррем Султан: столична парфумерка створює неординарні аромати

Ксандра Осініна, столична парфумерка
Ксандра Осініна, столична парфумерка

Художниця довго не могла обрати собі парфум, і одного разу вирішила створити свій. Тепер у неї замовляють парфуми наперед та впізнають її бренд серед багатьох інших, хоча ці аромати й не знайти на полицях крамниць.

Знайомтесь — Ксандра Осініна, столична парфумерка, аромати якої надихають та розповідають історії. Засновниця бренду Чар-Зілля, художниця за фахом та одна із засновниць парфумерного простору у Києві. Ксандра читає лекції на тему ароматів та веде авторський навчальний курс. Сама ж вона називає себе парфумерною художницею. Журналісти «Вечірнього Києва» побували в гостях у Ксандри і дізнались, як вона створює аромати.

Інгредієнти для створення парфумів

ПРО ТЕ, ЯК ПРОВАЛИЛА ІСПИТИ І ШУКАЛА СЕБЕ

Народилася Ксандра у місті Костанай, що в Казахстані. Але сім’я родом з Києва.

«Мої батьки поїхали у відрядження на декілька років до Казахстану, і за цей час на світ з’явилася я. У дитинстві ходила на танці, і взагалі була дуже рухливою. А коли батьки хотіли віддати мене у художню школу, сказала: я і олівець — несумісні речі», — розповідає Ксандра.

Але за іронією долі, вона зрештою таки здобуває вищу освіту художника-графіка в Поліграфічному інституті.

Картина у техніці (мозаїка), яку створила Ксандра
Робота Ксандри

«Є такі люди, які кажуть „я в дитинстві собі щось вирішив і до цього дійшов“. Так от — це не про мене. Людина змінюється протягом життя. Дуже радію, що почала малювати вже у свідомому віці, у вісімнадцять. А все тому, що захопилася живописом сучасних художників», — продовжує Ксандра.

Картина Ксандри Осініної

Каже, що за виробництвом авторських ароматів стоїть кропітка робота, довгі пошуки себе та ціла купа спроб та помилок. Іноді опускаються руки, але творчість неможливо покинути, вона «вростає» в життя і змінює його назавжди.

За виробництвом авторських ароматів стоїть кропітка робота

«Після закінчення школи було дуже складно. Я завалила іспити та мусила шукати роботу. Людей у такому віці мало, хто готовий брати на роботу. А гроші були дуже потрібні. Тому довелося кілька місяців працювати двірником, трохи продавчинею, трохи нянькою для дитини, бо бралась за все, що пропонували. Це були складні для мене часи, не тільки фізично, але й психологічно. Але навіть таку роботу я намагалася виконувати творчо та з душею», — пригадує Ксандра.

ПРО ПЕРШІ АРОМАТИ ТА ІДЕЇ, ЯКІ НАДИХАЮТЬ

Тривалий час вона працювала фотографкою, дизайнеркою та писала картини, і бачила своє майбутнє у візуальному мистецтві. Втім, в якийсь момент захопилась парфумерією. Пригадує, що довгий час не сприймала жодні масові чи навіть люксові парфуми. Зрештою, втомившись шукати «своє», створила аромат власноруч.

Раніше у Ксандри взагалі не було жодного парфуму

«Раніше у мене взагалі не було жодного парфуму. Геть усі аромати, які зустрічала на полицях крамниць, здавалися мені нецікавими, нав’язливими, дешевими. І як ними користуватися, не дуже знала», — сміється Ксандра.

У 2014 році Ксандра знайомиться зі світом нішевої парфумерії завдяки своїй подрузі та вже тепер колезі — Катерині Бойченко.

«Коли подруга познайомила мене з нішевою парфумерією, я спочатку просто захопилась красою та незвичністю запахів. А потім зрозуміла, що парфум має певну логіку побудови. Людям, які займаються музикою, цей процес схожий на мелодію. А оскільки я зі сфери візуального мистецтва, то для мене парфумерія — це картина. Залишається лише підібрати інгредієнти для втілення», — розповідає жінка.

Кожен аромат народжується з ідеї

Також Ксандра додає, що кожен аромат народжується з ідеї. Неможливо взяти чиюсь ідею, і зробити щось по-справжньому живе та справжнє. Ідеї, як правило, виникають через якесь власне переживання.

Натуральна сировина для парфуму

«Кожен аромат — це життєва подія, яку переосмислюю мовою запахів та втілюю. Інколи буває, що ця ідея не реалізується. А буває таке, що вона народжується дуже швидко і саме такою, як треба», — каже вона.

Лаванда для парфуму

Один з найулюбленіших парфумів жінки — «Бурштинове намисто» власного бренду.

У цьому парфумі використана настоянка справжнього бурштину
Парфум «Бурштинове намисто»

«Я його дуже люблю. У цьому парфумі використана настоянка справжнього бурштину. Колись у бабусі було намисто з необробленого бурштину і я дуже любила його тримати в долонях, гріти та нюхати. Намагалась в ароматі відтворити ці спогади», — каже парфумерка.

Аромат, який відтворює спогади авторки

Парфум «Бурштинове намисто» передає смолистість, трохи дерева, м’якість і тепло.

РУЧНА РОБОТА І МІСЯЦІ «ЧАКЛУВАННЯ»

Авторські аромати художниця створює способом, яким користувались дуже давно, — вручну. Хоча, звичайно, сучасні умови куди більш зручні та комфортні ніж у середньовічних алхіміків та парфумерів.

Процес створення аромату

«Все змішується, фільтрується, розливається по флаконах та запаковується повністю вручну. Для одного парфуму можу використати від п’яти компонентів. Більше сорока намагаюсь не змішувати, бо не завжди доречно ускладнювати конструкцію аромату, але буває і більше компонентів в роботі», — пояснює Ксандра.

Для одного парфуму, Ксандра може використати від п’яти компонентів
Все змішується, фільтрується, розливається по флаконах

Для продукції використовує компоненти штучного і натурального походження.

«Є парфумери, які використовують або тільки натуральні, або тільки синтетичні складові. В мене ж — поєднання і тих, і тих компонентів. Головне для мене, щоб це була якісна сировина. Не можна синтетику повністю замінити натуральними компонентами, як і навпаки», — каже Осініна.

На виготовлення одного парфуму може витратити півроку, або й більше.

Ксандра створює аромати вручну

«Це теж залежить від кількості компонентів та від задуму. Я в середньому витрачаю від трьох до шести місяців. Використовую звичайний лабораторний інвентар: ваги, колби, пробірки, піпетки, палички для змішування. А також паперові смужки для тестування запахів — блотери. Зберігаю компоненти при кімнатній температурі — оптимально це 18-20 градусів. Потрібно пам’ятати, що ультрафіолет, перепади температур та вологість — найбільші вороги ароматів», — наголошує Ксандра.

Запахи, які виготовляє авторка, випускаються у концентрації парфуму.

Авторка, створює аромати у концентрації парфуму

«Це просто мій стиль, мій почерк. Є також туалетна вода. З парфумованою якось не дуже складається, тому що я роблю парфумовану, але виходить все одно парфум», — сміється вона.

ДЛЯ РІШУЧИХ, ХАРИЗМАТИЧНИХ, ЗАГАДКОВИХ

Попри те, що більшість парфумерії, яку створює Ксандра, унісекс, серед її клієнтів переважають жінки.

«Чоловіки звичай просто замовляють, але зі мною не дуже спілкуються. Жінки ж дають зворотній зв’язок, я з ними потім обговорюю сприйняття. Хтось навіть друзями стає. Взагалі інді-парфумерію треба розуміти», — розповідає парфумерка.

Каже, що жінки, які замовляють у неї аромати — екстравагантні, впевнені в собі, емоційні, чуттєві, творчі та рішучі. Чоловіки ж навпаки — стримані, але дуже харизматичні, знають чого хочуть від життя, з внутрішньою силою та волелюбством.

«Хюррем Султан» — аромат для екстравагантних та впевнених в собі жінок

«Також це люди, яким до душі своє, рідне, українське. Мої ідеї, сюжети, історії — вони про Україну», — каже вона.

Цікаво, що в асортименті є серія «Табу». Ксандра мовою парфумів розкриває важливі соціальні теми, зокрема — тему залежності представила в ароматі «Пута». Це цікава гра нот конопель, шоколаду, кави, тютюну та шкіри, що натякають на різні сторони життя.

Серія ароматів «Табу»

Як і у всіх інді-парфумах — це не лінійні сюжети, вони сповнені натяків, прихованих сенсів та гри. Парфуми авторки пахнуть лісом, стиглими яблуками, калиною, димом, шкірою, полином, сіном чи мохом.

«Я прагну створювати парфуми про наше життя, нашу природу. Це дуже красиво, але доволі незвично у парфумерії. Аромати мають надихати, розповідати історії, піднімати настрій, повертати у приємні спогади, або налаштовувати на потрібний лад. Це те, що ви можете розповісти про себе без слів», — підсумовує Ксандра.

Фото Ксандри Осініної

Читайте також — Життя крізь призму діамантів: історія столичного ювеліра

Вікторія ГРЕБІНЬ, «Вечірній Київ»