Київські шедеври Вільгельма Котарбінського

Життєвий і творчий шлях художника тісно пов’язаний з історією нашого міста. Народився Вільгельм Котарбінський у невеличкому містечку Неборув у центрі Польщі. Художню освіту митець здобув у Варшавській художній школі (1867-1871) та у Римській художній академії Святого Луки, де його наставником став відомий італійський митець Франческо Подесті.

Цікавим фактом у римському періоді біографії митця є те, що серед учениць Вільгельма Котарбінського, який заробляв на життя уроками живопису, була відома українська художниця зі світовим ім’ям — Марія Башкирцева. У своєму щоденнику вона залишить надзвичайно теплі спогади про свого вчителя.

У цей час доля зводить Вільгельма Котарбінського з художниками Павлом та Олександром Свєдомськими, відомих у творчих колах, як «перелітні птахи». Своє чудернацьке прізвисько, брати — митці мали через кочовий спосіб життя: після завершення навчання у Дюссельдорфі, вони тривалий час мандрували різними містами Європи, оселившись врешті-решт у столиці Італії, де вони відкрили власну творчу майстерню.

За іронією долі, по сусідству з ними жив і творив молодий художник з Польщі Вільгельм Котарбінський, тому троє митців дуже швидко потоваришували.

Вважається, що саме завдяки рекомендації Свєдомських Вільгельм Котарбінський одержує запрошення для участі у художньому оформленні Володимирського собору у Києві. Його роботи справляють велике враження на Адріана Прахова — історика мистецтва та археолога, який керував роботами з художнього оформлення святині.

У 1888 році, тридцятирічний польський митець вперше приїхав до нашого міста, де йому судилося жити та працювати до кінця свого життя. За цей час він зарекомендував себе не лише як видатний художник-монументаліст, але як декоратор та творець станкового живопису.

«Він наділений величезним талантом, має унікальний смак, його картини не лише гарні, вони просто неперевершені», — зазначали мистецтвознавці про персональні виставки митця.

У річницю з дня смерті видатного художника «Вечірній Київ» згадує його творчість та історичні будівлі нашого міста, пов’язані з його ім’ям.

Володимирський собор

Над розписами у соборі Вільгельм Котарбінський працював 8 років, створивши спільно з Павлом Свєдомським 18 великих картин та 84 окремі фігури. Серед найбільш відомих робіт митців є Четвертий, П’ятий, Шостий дні Творіння, «Таємна вечеря», «Вхід у Єрусалим», «Розп’яття» та «Суд Пілата». Серед образів Святих, що належать митцю, були створені: княгиня Ірина-Інгігерда, князь Володимир Ярославович, Микола Святоша та інші.

Творчий тандем обох митців виявився надзвичайно успішним та плідним. За спогадами сучасників, два митці відчували творчість один одного настільки, що могли з легкістю ділити спільну роботу без жодних втрат у живописі.

На відміну від колег, роботи Котарбінського не були підписані, тому дослідникам та мистецтвознавцям довелося встановлювати авторство художника, спираючись на свідчення його сучасників та колег, керуючись принципом виключення.

Серед дослідників творчості, існує припущення, що роботи Котарбінського не були підписані через те, що художник, який розписував православний храм був католиком. Однак версія, щодо будь-яких утисків митця, не підтверджується тим фактом, що 27 липня 1891 року Соборний комітет уклав з художником новий договір, доручивши йому створення нових восьми фресок на хорах, фігур святих у повний зріст, ликів святих у медальйонах, а також позолоти усього другого ярусу. Передбачалося, що ці роботи мав виконати син відомого московського мецената Сави Мамонтова -Андрій, однак через передчасну смерть 22 річного митця, роботи доручають Вільгельму Котарбінському.

Серед самостійних робіт художника слід також виділити Серафимів, в оздобленні плафонів та малих куполів храму. У цих роботах чітко відчувається індивідуальний творчий стиль визначного художника.

Оформлення Володимирського Собору принесло визначну славу талановитому митцю: у 1897 році Вільгельма Котарбінського нагороджують орденом Станіслава ІІ ступеня, а через вісім років митець одержить почесне звання академіка Петербурзької Художньої Академії.

Національний музей Богдана та Варвари Ханенків

У період роботи над розписами Володимирського собору, Вільгельм Котарбінський знайомиться з багатьма відомим особистостями, зокрема з родинами відомих київських меценатів та колекціонерів: Богданом та Варварою Ханенками та Ніколою Терещенком.

На замовлення родини Ханенків Вільгельм Котарбінський виконує художнє оформлення інтер’єрів будинку, серед яких унікальний плафон, прикрашений квітами та фігурами янголів у Червоній вітальні музею, а також мистецькі панно та алегоричні композиції. Особливу увагу відвідувачів музею завжди привертають оригінальні Десюпорти з жіночими голівками, що представляють Алегорію Сну та голову Медузи Горгони, яка відображає Алегорію Смерті. Бокові частини плафону прикрашають чарівні квіткові композиції та метелики.

На думку мистецтвознавців, виняткову мистецьку цінність також має фриз, прикрашений алегоричними картинами з життя Стародавнього Єгипту, Риму, Греції та Індії.

Національний музей Київська картинна галерея

Творчість Вільгельма Котарбінського, яка гармонійно поєднувала риси академізму, символізму та модерну завжди приваблювала багатьох меценатів та колекціонерів.

Чудова колекція робіт митця, створених наприкінці ХІХ-початку ХХ сторіччя у Києві, представлена у Київській картинній галереї. На думку працівників музею, картини художника представлені в експозиції відображають період розквіту творчості митця та оновлені ідеї тогочасного живопису. Його картини є різними за жанром, техніці та стилю, але здебільшого присвячені релігійній та античній тематиці.

Однією із найбільш відомих робіт — є картина «Біля жертовника», що представляє сцену з життя стародавнього Риму. Образ чарівної молодої дівчини майстерно доповнюється атмосферою вечірнього пейзажу, фрагментами архітектури, квітами та кипарисами.

Серед інших робіт художника у колекції музею представлені твори історичної тематики: «Сатир», «Пісня ранку», «Бій кентаврів з лапітами», а також графіка та акварелі.

У музеї представлені два панно в стилі «а ля грек»: «Дівчина з голубами» та «Дівчина з глечиком», з колекції Богдана та Варвари Ханенків.

Національний музей Тараса Шевченка

Великим шанувальником творчості Вільгельма Котарбінського був Нікола Ханенко, який ще у 1890-х роках замовив митцю художнє оформлення власного маєтку на Бібіковському бульварі (нині — бульвар Шевченка).

На жаль, у радянські часи первинне художнє оформлення інтер’єрів було втрачене, однак до наших часів зберігся розкішний плафон над центральними сходами музею із живописом Вільгельма Котарбінського.

В основі сюжету лежать чотири сцени з відомих билин: «Другий бій Добрині Микитовича зі змієм Гориничем», «Добриня Микитович у від’їзді», «Соловей Будимирович», «Добриня та Дунай Іванович».

Вважається, що на створення цих образів художника надихнув видатний художник Віктор Васнєцов, з яким Вільгельм Котарбінський працював на той час у Володимирському соборі.

За 30 років життя у Києві, Вільгельм Котарбінський не мав власного житла та тривалий час винаймав двокімнатні апартаменти у готелі «Прага» на вулиці Володимирській. Там художник облаштував свою власну майстерню. Нині ця будівля, на жаль, знаходиться у занедбаному стані.

З приходом радянської влади, становище художника різко погіршилося. Із заможного та затребуваного митця, він опиняється в повному забутті та за межею бідності. З 1919 року опіку над ним бере удова Адріана Прахова — Емілія, запропонувавши старому та немічному Котарбінському притулок у власному домі. У цей період, художник напише її портрет, який закінчить за кілька днів до смерті…

Вільгельм Котарбінський — єдиний із визначних художників — творців Володимирського собору, який помер та похований у Києві на Байковому кладовищі. У радянський час його могила була занедбана, нині ж нею опікується польська громада міста.

Ім’я видатного художника та киянина Вільгельма Котарбінського носить одна із вулиць столичної Лук’янівки…

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»