Як кореспондентка газети англійську викладала
Катерина Скрипнікова з «Вечірнього Києва» пішла працювати до школи вчителькою англійської мови. Щоправда, лише на один день. Він виявився несподіваним та суперечливим. Чому саме – читайте у репортажі.
Планшет – так, мобільний – ні
Похмурий ранок, хочеться спати, але спізнитися не можна ні на хвилину. Це вам не гнучкий графік у редакції, тут на мене чекатиме цілий клас. Я сьогодні проведу урок англійської в 3Б класі київської школи № 17 на Подолі (вул. Кирилівська, 8). Намагатимуся навчити чомусь (до речі, за фахом я іноземний філолог, але викладачкою не працювала ніколи) аж 14 школярів (клас поділений на дві групи).
– Вітаємо нову вчительку! Хеллоу! – на дитячих личках ані тіні недовіри. Учні відразу починають тягнути руки. Їхня вчителька Ірина Василівна Кононенко, яка наразі сидить за останньою партою, після уроку розповість мені, що працює в цій школі уже 28 років, а діти такі ж самі: безпосередні та не вміють приховувати справжні емоції. Тому вона ніколи не проміняє свою роботу на іншу.
На партах – нічого зайвого, лише підручник і зошити. Мобільними користуватися школярам не дозволяють, а планшети для третьокласників – ще зарано. Комп’ютери починають носити на уроки з четвертого класу. І вони, до речі, стають в нагоді, тим паче, що підручників англійської (зокрема, для четвертого та сьомого класів) досі немає. Книжки лише друкуються, тому діти скачують їх в Інтернеті.
Уроки по скайпу
Говоріння, прослуховування аудіозаписів, читання, письмо… Ці чотири складові повинні бути на уроці, а головна з них – перша. Якщо раніше діти працювали більше над читанням та письмом, то зараз нова методика. Київ – столиця, сюди приїжджають багато іноземців, і чим більше людей знатимуть розмовну англійську, тим краще.
– Мене звуть Білл, я з Англії!
– А я Коста, приїхав із Греції…
На уроці ми відпрацьовуємо назви країн світу.
– До нас завітали гості з різних країн, – кажу. Кілька дівчаток та хлопчиків виходять до дошки, і починається справжній міні-спектакль: учні розігрують ролі іноземців.
Вмикаю аудіозапис. Прослухавши його, діти заходилися готувати діалог, який збираються розповідати парами. Вони, треба сказати, досить артистичні і по-європейському відкриті. Якщо порівняти, то ми були сором’язливішими. Я, наприклад, у третьому класі навіть боялася підняти руку на уроці. А ще пам’ятаю, коли я вчилася у школі, на дошці постійно щось було написано крейдою. Зараз усе простіше. Учні пишуть у робочих зошитах (тут, як у підручнику, надруковані вправи, поряд – місце для писання), а для контрольних та самостійних робіт мають зошити з відривними аркушами, де теж є завдання. Учні у класі користуються магнітофоном із дисками, сучасними мультимедійними дошками – їх три на школу. А під час карантину уроки проходять по скайпу… Проте домашнє завдання вчитель перевіряє за старим звичаєм: збирає зошити та ставить оцінки (правда, за 12-бальною системою).
– Where are you from? (Тобто «звідки ви?») – кажу і підстрибую, щоб показати жестом правильну інтонацію речення. Діти слухають уважно, але все ж таки сприймають цей урок як гру. А фішка сучасної методики навчання і полягає у тому, щоб учити граючись та грати навчаючись.
– Якщо справді захочете змінити професію, приходьте до нас! – посміхається Ірина Кононенко.
Я замислююся, і стає трохи сумно. Так, я люблю дітей, і це – благородна праця. Але як молодий спеціаліст, котрий ані дня не вчителював, я буду отримувати зарплату – 1947 гривень на місяць. Учитель вищою категорії заробляє більше – 2996 гривень… Ну як на ці гроші жити? Відповіді на це питання у мене не знайшлося.
«Молоді вчителі працювати не хочуть»
Після уроку ми поспілкувалися з директором школи № 17 Галиною Ковальовою. Вона розповіла про наболілі шкільні проблеми, а також про новаторство у навчанні.
– Нам дуже не вистачає нових кадрів, – говорить Галина Аркадіївна. – Молоді вчителі у школі надовго не затримуються, бо надзвичайно низька зарплата. В основному працюють ті, кому за 45, також багато пенсіонерів. А молоді починають працювати, але швидко йдуть.
Взагалі у нашій системі навчання багато гарного, його треба лише підтримувати та удосконалювати. Але й чимало складного – пов’язаного, зокрема, і з організацією викладання англійської мови. Наприклад, класи можна ділити на дві групи тільки тоді, коли в них більш ніж 27 учнів. А якщо, приміром, 25, то клас уже не ділиться. У такій великій групі вивчати іноземну дуже складно. В ідеалі – це повинні бути індивідуальні заняття.
Щодо новацій у нашій школі – то це нетрадиційні уроки праці, які ми проводимо в кабінеті інформатики. Діти на цих заняттях створюють свій уявний бізнес. Скажімо, організовують роботу кафе. Ну і гімнастика – учні її роблять не тільки на перервах, але й на уроках.