Тихий керлінг для мовчазних спортсменів

На ковзанці льодової арени «Крижинка» відбувся унікальний турнір. Спортсмени з вадами слуху змагалися у фіналі першості країни з керлінгу. Про те, як стають чемпіонами, та про перспективи розвитку спорту серед нечуючих атлетів «Вечірка» поспілкувалася з віце-президентом Спортивної федерації глухих України Олегом Лавриком і головою міського центру культури та спорту інвалідів «Інваспорт» Василем Даукшасом. 
Два роки тому європейська спортивна спільнота провела перший чемпіонат Європи з керлінгу серед спортсменів з вадами слуху. Тоді у змаганнях взяли участь команди п’яти країн – Німеччини, Росії, Словаччини, Хорватії та України. Попри не надто високу популярність керлінгу в нашій країні, українцям вдалося порадувати вболівальників – жіноча збірна завершила змагання на третьому місці, а чоловіки привезли на Батьківщину срібні нагороди. Погодьтеся, для першого разу дуже пристойний результат. І це попри те, що сьогодні в Україні немає жодної спеціалізованої арени для гри у керлінг. А чемпіонати проводять на хокейних ковзанках, що є, м’яко кажучи, неприйнятним. 
– Справді, головною проблемою для нас залишається відсутність місць для тренувань і проведення змагань, – розповідає віце-президент Спортивної федерації глухих України Олег Лаврик. – Єдине місце, де більш-менш можна підготуватися до міжнародних турнірів з керлінгу, – це льодові доріжки у розважальному центрі «ДрімТаун», що на Оболоні. Однак керлінг не надто популярний серед населення вид спорту, тому керівництво Центру віддало перевагу більш «прибутковим» ковзанам та хокею. Тому зараз ми тренуємося там, де тільки зможемо. 
За словами Олега Анатолійовича, часом збірна виїжджає за кордон. Коли є фінансова можливість, українці проводять тренувальні збори у Білорусі. Там часто влаштовують різні змагання, куди приїздять доволі сильні гравці, тому для наших спортсменів це чудова нагода навчитися нового і придивитися до майбутніх суперників. 
Цьогорічний чемпіонат – це спроба знайти молодих обдарованих спортсменів, які повинні замінити ветеранів. Нашій збірній конче необхідна свіжа кров. 
– У нас є спортсмени, яким уже за сорок, і на міжнародних стартах помітно, що їм важко змагатися з молодими, – пояснює Олег Лаврик. – Нам потрібно поспішати, адже на черзі чемпіонат світу 2017 року, який відбудеться у російському Сочі. Звісно, через політичну ситуацію ми можемо і не поїхати на змагання, але сподіваюся, що до того часу все владнається і ми продемонструємо свою майстерність. 
Основу збірної команди складають переважно кияни, це пов’язано і з умовами для тренувань. 
– Інші міста теж шукають можливості для тренувань і показують неабиякий прогрес, – каже голова Київського міського центру культури та спорту інвалідів «Інваспорт» Василь Даукшас. – Цікаво, що у столичній команді з керлінгу виступають батько та син. Причому батько долучився до цього спорту трохи пізніше. Втім, найголовніше те, що усі ці спортсмени, хоча й інваліди, показують власним прикладом, що неможливого не існує. Не потрібно ставити на собі хрест і замикатися у чотирьох стінах квартири. Впевнений, що будь-яка людина може знайти вид спорту до душі. Наприклад, для людей з вадами слуху Федерація пропонує підготовку спортсменів за 20 спортивними напрямками – від плавання до карате. Але ж треба наполегливо тренуватися… 
До речі, у цьогорічній першості з керлінгу взяли участь 6 чоловічих та 6 жіночих команд. Фаворитами вважалися кияни, які в черговий раз підтвердили свій статус. У фіналі чоловіки перемогли збірну Івано-Франківської області – 10:4, а жінки не залишили жодного шансу львів’янкам – 14:0. 

Вага каменя для керлінгу становить 19,96 кг. Тому фахівці рекомендують починати займатися цим видом спорту з 13–14 років. 

Лід для керлінгу готують 14 днів, перш ніж він буде придатний для змагань.