Дитяча істерика: задовольнити «хочу» чи відмовити, — психолог

Дитячий психолог Дмитро Вакуленко. Фото: архів «Вечірнього Києва»
Дитячий психолог Дмитро Вакуленко. Фото: архів «Вечірнього Києва»

Дитина кричить, щось вимагає у батьків і не може заспокоїтися. Що це — поганий характер малюка чи хвороба? Що робити у таких випадках? На ці та інші запитання в інтерв’ю «Вечірньому Києву» відповів дитячий психолог Дмитро Вакуленко.

До редакції «Вечірки» звернулася киянка Тамара Васильчук, яка розповіла таку історію.

«Вчора ми з трирічною донькою Маринкою довго гуляли в парку, а потім пішли у супермаркет за продуктами. Там Маринка побачила іграшкового ведмедика і попросила його купити. Оскільки іграшка коштувала 300 гривень, я відмовила, пояснивши, що це для нас дорого.

І тут донька почала плакати та кричати. Я ніяк не могла її заспокоїти, навіть тоді, коли пішла і купила цього ведмедика. Дитина викинула його на підлогу і кричала ще голосніше. Що робити у таких випадках?»

«З нашим дворічним сином часто трапляється істерика. Він кричить так, аж синіє. Чому так стається і як йому допомогти?» — запитує киянин Володимир Івченко.

Якщо дитина отримує бажане, це не допомає їй запокоїтися. Фото: з відкритих джерел

Отже, чому виникає дитяча істерика і що робити у таких випадках? На цю тему ми поговорили з відомим дитячим психологом Дмитром Вакуленком.

— Пане Дмитре, чому в дітей трапляються стани, про які розповідають читачі?

— Мова йде навіть не про якісь окремі випадки… З подібними проблемами періодично зустрічаються батьки усіх дітей дошкільного віку.

Це пояснюється особливостями фізіологічного розвитку малюків. Адже у цьому віці (до 6-7 років) зони мозку, які відповідають за самоконтроль, перебувають ще в процесі формування. Тому виникають певні труднощі в регуляції власних емоцій та поведінки.

Отож, потреба у додатковій організації з боку дорослих для дошкільнят є віковою необхідністю.

— Що відбувається з дитиною під час нападу?

— Під час нападу дитина втрачає контроль над собою, а часто — і здатність розуміти навіть нескладні прохання батьків.

У такі моменти малюк дуже потребує допомоги. Але нотації чи заклики до совісті не допоможуть ні вам, ні ситуації, ні дитині. Адже повноцінне розуміння таких абстрактних понять, як совість, нечемність та інше, приходить до дітей у 10-12-ти річному віці.

Закликів до совісті малюки не розуміють. Фото: з відкритих джерел

— Які причини можуть викликати істеричну поведінку?

— Причини виникнення істерики можуть бути різними, але існує фактор, який завжди передує нападам: дитина втомлюється.

При чому виснажуються не тільки м’язи, а і психіка. До такого виснаження може призвести як тривала прогулянка, так і похід у торгово-розважальний центр, поїздка сидячи у транспорті або навпаки — емоційна рухлива гра, після якої важко охолонути.

Наприклад, у випадку з Маринкою — донькою вашої читачки Тамари Васильчук, дівчинка втомилася під час тривалої прогулянки парком, а потім вони з мамою ще пішли й у супермаркет, де шумно та багатолюдно…

До речі, дитина в один і той же день може демонструвати однакову поведінку, але мати для цього різні приводи. Тому важливо вміти аналізувати та розуміти ситуацію, а саме — події, які відбувалися до, під час та після «вибуху».

Ще важливо розрізняти істерику від маніпулятивної поведінки, коли дитина просто ставить за мету отримати від батьків бажане.

— Як розрізнити маніпуляцію від істерики?

— Під час маніпулятивної поведінки дитина повністю себе контролює. Вона навмисно може плакати та кричати, щоб батьки задовольнили її бажання. Коли малюк отримає те, чого хоче, то він відразу заспокоюється.

В істериці дитина себе не контролює, їй просто дуже зле. При цьому, за інерцією, вона може щось вимагати, але навіть якщо це отримує, то їй не стає легше.

Але часто трапляється, що істеричним нападам передує саме маніпулятивна поведінка, яка виснажує дитину і призводить до стану втрати над собою контролю.

Тому, дорослі, перш аніж реагувати, мають проаналізувати мотив поведінки. Це допоможе зрозуміти корінь проблеми та вибудувати альтернативний, конструктивний сценарій дії у відповідь.

Під час істерики дитина себе не контролює. Фото: з відкритих джерел

— Що робити коли дитина вже перебуває у стані істерики?

— Універсального «рецепту» немає — кожний випадок передбачає особливий підхід. Однак є кілька правил, які допоможуть стабілізувати стан дитини:

1. Залишайтеся спокійними.

Це — важко, та пам’ятайте, що саме ви є підтримкою для дитини, і саме ваш спокій та уважність (не байдужість!) допоможуть їй заспокоїтися.

2. Подбайте про безпеку дитини та тих, хто її оточує.

У неконтрольованому стані легко зашкодити собі чи іншим, тому попіклуйтесь, щоб простір довкола був безпечним.

3. Не підкріплюйте поведінку виконанням бажань дитини.

Ваша згода на все те, чого вимагає малюк, не допоможе йому заспокоїтися. Але сформує правило: «якщо щось хочеш — починай кричати, плакати й — отримаєш». Домовлятись з дитиною потрібно вже після того, як всі заспокояться.

4. Допоможіть дитині заспокоїтись:

  • візьміть на руки, міцно обійміть, при цьому повільно, ритмічно похитуючись разом з дитиною з боку на бік;
  • змініть середовище, яке оточує малюка. Для цього перейдіть в іншу кімнату, знайдіть більш затишне місце, поверніть спиною до інших;
  • обійнявши, спробуйте повільно порахувати до 100. Якщо дитина почне рахувати з вами, то це заспокоїть її ще швидше.

Загалом, за психічну та фізичну витривалість відповідає перший функціональний блок головного мозку. Особливості розвитку цієї зони є дуже частою причиною небажаної поведінки. Іноді це потребує не лише поведінкової корекції, а і роботи з нейропсихологом.

Найперше — малюка потрібно заспокоїти. Фото: з відкритих джерел

— Чи можна якось тренувати цей перший функціональний блок мозку?

— Так, енергозабезпечення цієї зони мозку поліпшується при систематичному фізичному навантаженні. Звичайно, перед цим потрібно проконсультуватися з лікарем.

Особисто я завжди рекомендую: відвідування басейну; ранкові руханки; настільний теніс; йога; легку атлетику.

— Дякую за розмову!

Інна БІРЮКОВА, «Вечірній Київ»