Давні монети і таємниці банкнот: у київському Музеї грошей проводять екскурсії

Головна зала музею. Фото: «Вечірній Київ»
Головна зала музею. Фото: «Вечірній Київ»

Розлога експозиція, яка демонструє грошовий обіг від найдавніших часів до сьогодення, зацікавить не лише нумізматів, а й поціновувачів історії і мистецтва.

Музей грошей Національного банку України відкрив свої двері для безкоштовних групових екскурсій, на яких розповідають про історію грошового обігу в нашій країні та світі.

Запланована зустріч традиційно відбувається біля блакитної будівлі музею на вулиці Інститутській, 9. У чітко визначений час до учасників, які попередньо записалися на екскурсію, підходить охоронець і проводить їх до музею. Тут звіряють документи, просять пройти крізь рамку-металошукач, після чого проводять у головну залу, де й стартує екскурсія, яку проводить гід Роман.

Музей знаходиться біля будівлі Національного банку України.

Роман починає розповідь від початків зародження грошей — бартеру або обміну товарами.

«Товарогроші утворилися, коли з’явилися перші міста-держави і міжнародна торгівля, коли треба було об’єктивно вимірювати розмір податків і транзакцій. Виміром цього були продукти, потрібні всім — зерно, сіль, або ж прикраси, наприклад, мушлі каурі — поширений спосіб оплати у багатьох країнах аж до Середньовіччя, до XII-XIII cторіччя», — пояснює Роман.

З часом засобом платежу стають прикраси із золота і срібла, а точніше — заготовки-злитки із благородних металів, які згодом перетворилися на монети.

Екскурсовод розповідає про початки зародження грошей.

На території України монети з’явилися завдяки грекам, які засновували міста-колонії у Північному Причорномор’ї. Вони відливали їх як класичної форми, овальними і округлими, так і оригінальних видів.

«У місті Ольвія, що на території нинішньої Миколаївської області, досі знаходять монети-дельфіни — це була данина богу Аполлону і культу „Дельфінія“. І загалом релігійна тематика на монетах греків була основною: сова, як символ Афіни Паллади, бик — Зевса, » — веде далі екскурсовод.

Монети-дельфіни та монети часів Пелопоннеської війни (V cт.)

У VIII-IX столітті постає держава Київська Русь, де спочатку циркулює валюта її головних торгівельних партнерів — арабський дирхем та візантійські монети. Згодом у Києві і Тмутаракані почали карбувати власні.

«Сумарно до наших днів дійшло близько 400 срібників і златників. Саме на цих монетах вперше з’явився тризуб — герб родової династії Рюриковичів. Також на них зображалися Архістратиг Михаїл та Святий Георгій, як покровителі київського князівства, та сам князь Володимир», — розповідає Роман.

Срібник Володимира Великого (978-1015 роки).

Гривнями ж називалися шестикутні злитки із срібла. Їхня назва походила від прикраси, яку носили на шиї — «загривку». Гривня була дорогою, тому її використовували переважно для виплати данини та для міжнародних торгових угод.

Гривня Київського типу (ХІІ-ХІІІ століття).

Пізніше на території України почали карбувати монети Королівства Польського (грошики), Великого Князівства Литовського (динарії) та Османської імперії. У XVI-XVII столітті, у період Гетьманщини і Речі Посполитої, наша держава мала тісні зв’язки із країнами Європи. Тоді популярними були монети «талери», які вважалися універсальною валютою і майже аналогом «євро».

Австрійський талер із Марією Терезією (1780 рік).

Роман показує монети періоду Московського царства та Австро-Угорської імперії, а також Російської імперії — золоті, срібні та навіть платинові. Тоді ж з’являються перші банкноти — великого розміру, адже вони призначалися для значних платежів. З їх появою одразу почали шукати спосіб захисту від фальшування: для цього використовували водяний знак, серію та номер і підписи посадових осіб.

«Відхід від підкріплення золотом і сріблом банкнот відбувся у ХХ столітті, у період світових воєн. Це так чи інакше підкосило економіку, бо золото і срібло йшло на закупівлю військового обладнання, а для внутрішнього споживача почали випускати паперові гроші», — пояснює екскурсовод.

Давні монети та банкноти.

Перші власне українські банкноти з’явилися 100 років тому, за часів Української Народної Республіки. Дизайн «найдорожчих» банкнот, а саме 100, 500 гривень і 100 карбованців, належав художнику-графіку Георгію Нарбуту.

«Нарбут спромігся перенести стиль козацького бароко на мистецтво графіки. Потім його роботи німецькі художники виставляли на банкнотній фабриці у приклад, як можна вишукано оздобити купюри», — зауважує Роман.

100 гривень 1918 року.

Банкнота у 100 карбованців довго була найбільшим номіналом. Саме на ній вперше з’явився тризуб — при цьому Нарбут зобразив його ще до прийняття закону про державний герб. Також на цій банкноті зазначалася інформація про обіг і назву валюти чотирма мовами — українською, а також російською, польською і ідишем — мовами трьох найбільших нацменшин України.

100 карбованців 1919 року.

Після цього екскурсовод розповідає про систему регіональних грошей і дефіцит дрібних банкнот; показує банкноти білогвардійців і Української повстанської армії, які епізодично використовувались на певних територіях України; про павлівську грошову реформу, карбованці, інфляцію і нарешті демонструє добре знайомі нам сучасні гривні незалежної України і пам’ятні монети.

В одному такому брикеті — кілька тисяч гривень.

«З часом гривні зношуються — вони надриваються, стираються і втрачають частину захисних елементів. Тоді їх відправляють в банкнотно-монетний двір НБУ на переробку і роблять з них брикети. Такі брикети зберігають на сміттєвих полігонах, частково утилізують і роблять новий папір або роблять з них сувеніри», — додає на завершення Роман.

Головна зала музею.

Для відвідування Музею грошей діють кілька правил правил:

  • для безпеки своєї та інших потрібно одягати захисну маску;
  • максимальна кількість відвідувачів для оглядових екскурсій — 10 осіб, для пішохідних екскурсій — 15 осіб;
  • обов’язково мати з собою документ, що посвідчує особу.

Зареєструватися можна на сайті музею. Дату та час екскурсій визначаються та погоджуються індивідуально.

Нагадаємо, що у столиці планують відкрити виставку вражаючих світлин, зроблених під час німецької окупації.

Ольга КОСОВА, «Вечірній Київ»