Мандрівка на ретро-паровозі: кияни повернулись у часі на пів століття
На минулих вихідних Укрзалізниця запросила здійснити ретро-поїздку вузькоколійкою на історичному паровозі періоду Другої світової війни.
Унікальність ретро-поїздки полягала в тому, що всі пасажири змогли проїхати шляхом, який введено в експлуатацію наприкінці XIX століття, на паровозі, створеному за технологіями Другої світової війни. Цю подорож уможливили київські ентузіасти, керівництво Укрзалізниці та машиністи Гайворонського ДЕПО.
Нагадуємо, що 15 липня 2021-го виповнюється 74 роки, як укладено репараційний договір, за яким Німеччина мала побудувати для СРСР 400 потужних магістральних вузькоколійних паровозів, за своїми характеристиками схожих із паровозом довоєнного типу 157.
Завод-виробник обрав підприємство «Оренштaйн і Коппель» у Бабельсбергу. З історії згадуємо, що перед Другою світовою німецьке машинобудування було одним з найрозвиненіших у світі — може, тому один з останніх паровозів ГР-280 зберігся з часів Другої світової війни в робочому стані: жар від топки, вугільний пил, гарячий пар. Усе це нагадує про 50-ті роки минулого століття. Вузькоколійка, якою їхав потяг, має ще довшу історію — аж із 1897 року. Зокрема, вузькоколійка Рудниця-Гайворон-Голованівськ з’єднувала кілька областей України. Зараз це найдовша залізниця в Європі. Її протяжність — 130 км. Потяг рухається нею зі швидкістю 20–40 км/год, і переїзд триває чотири години.
Цінувальників ретро-залізниці чекав ще один сюрприз. У Гайвороні в музеї є стародавній бельгійський потяг, який зберігся тільки в Україні. Бельгійці просили віддати його, але адміністрація музею не дала згоди.
Проїжджаючи мальовничими містами Вінницької області, згадуєш історичні фільми, у яких вузькоколійка була локацією для зйомок. Це відомі фільми, такі як «Дев’ять життів Нестора Махна» й «Життя і пригоди Мішки Япончика».
Цього разу всі 120 учасників подорожі з різних куточків України та країн Європи мали змогу ніби подорожувати в часі, насолодитися мальовничими краєвидами, вдихнути аромат квітучих трав та почути дзвінкий звук потяга, який добре чути навіть здалека. Саме тому в народі йому й дали назву — «зозуля».
Під час подорожі учасники скуштували автентичні страви, що були приготовлені в топці паровоза. Особливу радість доставляли фотозони, коли учасники могли зафіксувати потяг під час руху у хмарах диму і пари.
Для багатьох пасажирів ретро-подорож стала поверненням у дитинство. Захід закінчився пізно ввечері, але в пам’яті надовго залишиться маленький синій потяг з вагончиками на 37 мість та шкіряними лавками, безкраї поля, луки й пасовища за вікном, гарний настрій і привітні сусіди поруч.
Вікторія Бабич-Вепрєва, фото: Борис КОРПУСЕНКО, «Вечірній Київ»