Київ очима маловідомого архітектора середини XX століття: фото

Жінка, Дніпро, Пішохідний міст. Фото: Борис Ведерніков
Жінка, Дніпро, Пішохідний міст. Фото: Борис Ведерніков

Унікальні світлини з фотоплівок київського архітектора оцифровані та опубліковані в групі «Старі фото Києва», яка є частиною проєкту Ретро-Київ. Про своє величезне враження від побаченого розповів адміністратор сторінки Ігор читачам «Вечірнього Києва».

Борис Ведерніков — київський архітектор, що був членом спілки архітекторів України з 1934 року до своєї смерті у 1981-му. Він був одним із авторів проєкту реконструкції Центрального стадіону (нині НСК «Олімпійський») 1967 року та створив типові проєкти шкіл, які будували з середини 60-х років по всій Україні. На жаль, маємо обмаль інформації про його життя, але можна безперечно стверджувати, що він був дуже талановитим митцем. Його фотоархів однозначно зацікавить усіх києвознавців, бо показує нетиповий погляд на радянську дійсність та життя столиці УРСР у 1940-1960-х роках минулого століття.

— Як до Вас потрапили ці плівки?

— Це дуже цікава історія. Колекцію плівок мені передала підписниця сторінки, яка своєю чергою колись отримала їх від сусідки Бориса Ведернікова. Коли я вперше побачив ці кадри, то просто «потонув» у них — сканував і сканував. А тепер поступово публікую у міру оцифровування на сторінці «Старі фото Києва» і вони мають просто шалений відгук у підписників групи та поступово розходяться мережею.

Ярмарок на Михайлівській площі. Кінець.1940-х. Фото: Борис Ведерніков
Ярмарок на Михайлівській площі. Кінець.1940-х. Фото: Борис Ведерніков
Ярмарок на Михайлівській площі. Кінець.1940-х. Фото: Борис Ведерніков
Ярмарок на Михайлівській площі. Кінець.1940-х. Фото: Борис Ведерніков

Ярмарок на Михайлівській площі. Кінець.1940-х. Фото: Борис Ведерніков

— Чим цінний фотоархів київського архітектора середини минулого століття для сучасних киян?

— Окрім архітектурної спадщини він залишив нам неоціненну фотоколекцію плівок, які знімав в повоєнному Києві впродовж 15 років. Найперші знімки з колекції вдалося ідентифікувати з 1946-47 років. Ця колекція безумовно є скарбом для історії столиці та поціновувачів старих фото, адже в ній є безліч знімків об’єктів, про які нічого не відомо та їх фото не знайдеш на жодному ресурсі. Деякі світлини вражають ракурсами, а деякі сюрреалістичністю радянського минулого тих років. Борис мав неперевершене відчуття ракурсу і знімав просто шикарні кадри міста, дивлячись які важко повірити, що це є Київ.

Набережна Дніпра. Кінець 1940-х. Фото: Борис Ведерніков
Вигляд на Дніпро і кораблик. Фото: Борис Ведерніков
Вигляд на Поділ. Кінець 1940-х. Фото: Борис Ведерніков

— Є місця, які любив автор?

— Безумовно! І зафіксував динаміку змін. Наприклад, у нього є фото набережної Дніпра без пішохідного мосту на Труханів острів, а потім з’являються кадри, як його починають будувати, і як змінюється зовнішній вигляд цього улюбленого багатьма поколіннями містян місця. І ці світлини зроблені у різні пори року виглядають вражаюче, хоч вони і чорно-білі. Звичайно, є у нього багато фото із будівництва шкіл у різних куточках столиці, адже він їх проєктував.

— Насамперед — це приватне зібрання. Там багато особистого?

— Окремо варто виділити те, як він бачив ЖІНКУ: він знімав свою кохану в чудових ракурсах на фоні київських краєвидів, а також робив дуже інтимні, як на той час знімки (початок 1950-х) в домашній атмосфері або на диких пляжах, дивлячись які виникають асоціації з старими еротичними фільмами та атмосферою фільмів Годара. Монументальність деяких кадрів його жінки (подруги, дружини? — зараз уже й не дізнаєшся), мабуть, може змусити заздрити багато сучасних моделей.

-Що приємно здивувало у цьому фотоархіві?

— Він, безумовно, любив життя. На його фото, ми можемо бачити що в повоєнному Києві не було депресивних настроїв пов’язаних з війною, що не так давно і завершилася. Борис, здається, намагався зловити в об’єктив шматочок тогочасного буденного і святкового, але не шаблонного життя міста. На багатьох кадрах люди щиро усміхнені та веселі, незважаючи на те, що йдуть демонстрацією з портретами вождів.

Зелений театр. Фото: Борис Ведерніков
Пасторальний Київ післявоєнних літ. Задвірки будівлі сучаного МЗС. Фото: Борис Ведерніков
Повоєнні вулиці центру столиці. Кінець 1940-х. Фото: Борис Ведерніков
Андріївська церква. Кінець 1940-х. Фото: Борис Ведерніков
Андріївська церква. Кінець 1940-х. Фото: Борис Ведерніков

Сама колекція містить фото не лише Києва, а й інших міст якими подорожував Борис, а також знімки виставок та креслень. Є фотонатюрморти, знімки його кімнати (до речі, з нетиповим для 50-х років інтер’єром), багато пейзажів і навіть знімки екрану телевізора, який займав поважне місце в кутку його кімнати.

— На вашу думку, чим цінні приватні і особисті колекції?

— Завдяки таким колекціям ми можемо дивитися в минуле нашого улюбленого міста і бачити його «нові» грані і я переконаний, що таких фотоколекцій існує ще багато у киян та чи побачимо ми їх колись? Варто діставати те все зі шафок та оцифрувати на згадку про минуле.

Нагадаємо, 1001 світлину Києва опублікували у соціальній мережі.

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»