У Національній опері під завісу сезону представили «Аїду»

Фінальні оплески виконавцям. Фото: Тетяна Асадчева.
Фінальні оплески виконавцям. Фото: Тетяна Асадчева.

На сцені Національної опери України прозвучала знаменита опера Джузеппе Верді «Аїда» за участі провідних солістів театру. Це був перший показ видатного оперного шедевра після тривалої перерви, спричиненої введенням карантинних обмежень у зв’язку з пандемією коронавірусу в Україні.

Опера Джузеппе Верді «Аїда» належить до вершин світової оперної спадщини, та вже майже 150 років залишається однією із найпопулярніших та видовищних оперних вистав світу, що є у репертуарі багатьох театрів світу.

ЇЇ створенню передувала визначна тогочасна подія — будівництво Суецького каналу. З нагоди завершення грандіозного проєкту єгипетський уряд звернувся до всесвітньо відомого італійського композитора Джузеппе Верді з пропозицією написати нову оперу на сюжет з життя фараонів. Спершу, видатний композитор, який працював над створення нової редакції опери «Дон Карлос», не сприйняв цю пропозицію серйозно, але коли відомий французський єгиптолог Каміль дю Локль представив композитору цікавий сценарій для майбутньої опери, Верді захоплюється цією ідею, і усього за 4 місяці створює виставу, яка з перших нот зачарувала глядачів з усього світу.

Музика Аїди була створена італійським генієм Джузеппе Верді усього за 4 місяці. Фото з відкритих джерел.

Світова прем’єра відбулася 24 грудня 1871 року, згодом виставу з величезним успіхом представили у Мілані, де був присутній сам композитор.

«Мабуть, нам ніколи не випаде стати свідком такої музичної епопеї, як ця. Шаленство публіки було безперервним і з кожною хвилиною наростало. На одному подиху маестро викликали 37 чи 38 разів; уже це засвідчило, що вчора публіка була присутньою на великій музичній події. Дійсно бездоганна гра оркестру, чарівне і бездоганне виконання вокальних партій — все це надало прем’єрі „Аїди“ значення величного і справді художнього музичного свята», — писала у рецензії тогочасна преса.

Сцена з вистави. Фото: Національна опера України

Величезний успіх ця вистава завжди мала і на київській сцені, яка задається, ніколи надовго не зникала зі сцени нашого театру. Вперше вистава прозвучала у 1901 році, після відкриття нової будівлі Київської опери, де на той час переважали вистави, здебільшого, російського репертуару. У 1926 році прем’єрою «Аїди» розпочав свою діяльність Київський державний академічний театр опери та балету. За свою історію вистава ставилася декілька разів, прем’єра нинішньої постановки відбулася у 1997 році, режисером-постановником вистави став видатний український баритон — Дмитро Гнатюк.

На завершення нинішнього театрального сезону, київські глядачі знову мали змогу почути цю прекрасну виставу, яка вже тривалий час залишається візитівкою нашого театру. Справжньою окрасою цієї вистави став виступ у головній партії неперевершеної Людмили Монастирської, для якої роль Аїди є знаковою. Свого часу, роль ефіопської рабині, яка бореться за своє кохання до мужнього полководця Радамеса, принесла українській співачці світове визнання, а її інтерпретація цієї партії вважається однією із найкращих.

Глядачі мали змогу почути українську приму Людмилу Монастирську в головній ролі. Фото: Національна опера України
Лдмила Монастирська та Алла Позняк у виставі «Аїда». Фото: Національна опера України

Приємно, що незважаючи на щільний гастрольний графік, розписаний на кілька років, Людмила Монастирська завжди знаходить час для виступів на рідній сцені.

Окрім визнаної примадонни зі світовим ім’ям, надзвичайно яскраво проявили себе наш талановитий бас Сергій Ковнір, який виконував роль Рамфіса — Головного Жреця та виконавиця партії Єгипетської царівни Амнеріс — Алла Позняк. Кульмінацією вистави стала безумовно Сцена суду у фінальній дії, де співачці вдалося максимально розкрити свій потужний вокальний та акторський потенціал.

Алла Позняк виконала партію єгипетської царівни Амнеріс. Фото: Тетяна Асадчева

Слабким місцем у виставі залишається відсутність у трупі театру драматичного тенора для виконання головної чоловічої партії Радамеса. Досвідченому Андрію Романенку, ця надскладна тенорова партія, на жаль, так і не підкорилася…

Непогано проявив себе молодий бас Володимир Тишков, який успішно виконав роль Фараона. Цікавий образ грізного ефіопського царя-вигнанця Амонасро створив один із провідних баритонів театру — Олександр Мельничук.

Слід відзначити також художнє оформлення вистави, яке свого часу здійснили відомі львівські художники: брати Тадей та Михайло Риндзаки, а також вражаючі костюми Оксани Зінченко (Лисик). До режисури цієї вистави завжди було багато питань, деякі мізансцени за 24 роки постановки є дуже розмитими, а масштабні та монументальні епізоди часто перетворюються на статику у картинках.

Сцена з 2 дії вистави. Фото: Національна опера України

Ще одним проблемним моментом вистави є святкові танці на площі на честь перемоги Єгипетської армії. При усій повазі до відомого балетмейстера Анатолія Шекери, балетні сцени є абсолютним провалом постановки, а деякі рухи кордебалету, що нагадують більше ранкову гімнастику, завжди викликають насмішки та відверте кепкування у залі.

Враховуючи потужний гастрольний графік цієї вистави, слід давно переглянути хореографію балетної частини, яка завжди була та залишається відверто слабким місцем нашої «Аїди».

Головний диригент театру- Микола Дядюра та виконавці головних ролей вистави. Фото: Тетяна Асадчева

Незважаючи на певні недоліки, поява такою монументальної та знакової вистави для колективу театру, як «Аїда» з незрівнянною Людмилою Монастирською, стала прекрасним подарунком багатьом столичним меломанам під завісу нинішнього театрального сезону.

Завершальні Гала-концерти до закриття 153 театрального сезону відбудуться 3 та 4 липня.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»