Момо, Пірамідоголовий і Кº: як страшні ігри та мультики впливають на наших дітей

«Наша десятирічна донька була у подруги і там подивилася мультфільм Haunt. Тепер вона вночі боїться одна спати, уві сні часто кричить, а потім каже, що їй наснилися жахіття…», — розповідає киянка Валерія Степанова.

«Я випадково переглянула мультик про кролика, який так і називається Rabbit. Я не знаю, настільки хворою має бути фантазія людини, яка створила таке мариво (навіть не можу назвати це мультиком). І я дуже не хочу, аби мої діти переглядали щось подібне…», — це розповідь Вікторії Назарової.

А от киянин Володимир Аронов випадково увійшов у комп’ютерну гру, якою захоплюється його дванадцятирічний син. І злякався. Не так монстрів, які заполонили віртуальну реальність, а того, що його дитина більшу частину свого вільного часу перебуває у такому жахливому світі.

Як подібний контент впливає на дитячу психіку і чи можна від нього захистити дитину в інтерв’ю з нашим кореспондентом розповів відомий дитячий психолог ДМИТРО ВАКУЛЕНКО.

— Пане Дмитре, як на дитячу психіку впливають страшні мультики, відеоігри, фільми-жахів, словом, контент, який полюбляє дивитися підростаюче покоління?

— Перегляд подібних відеоматеріалів приносить дитині нереалістичний, а інколи — травматичний, досвід. Адже на основі побачених образів, уява малює страшні картини і у звичайному житті діти починають боятися того, чого боятися не варто (темряви у своїй кімнаті, залишатися вдома наодинці та ін.), також їм часто сняться жахіття, здається, що в кімнаті є хтось чужий, що іграшки можуть перетворитися на монстрів…

Найбільш негативно на психіку впливають хоррор-ігри. Оскільки це — інтерактивний контент, у якому дитина безпосередньо бере участь і результати гри напряму залежать від її дій. Наприклад, потрібно сховатись від чудовиська або воно тебе з’їсть.

— А чи можуть дитячі страхи, отримані таким чином, перейти і у доросле життя?

— Страх це — захисна емоція, яка всім нам необхідна, щоб виживати. Але у даному випадку найбільшою проблемою є те, що дитина не отримує конструктивного механізму, як справлятися з цією «загрозою». Адже у фільмах, мультиках, іграх, не показують, наприклад, злочинця, від якого можна якось захищатися (кричати, звати на допомогу, тобто, виробити певну стратегію, щоб собі допомогти).

Там діють міфічні персонажі. Оскільки вони нереалістичні, то захисту від них немає. Але людський мозок влаштований таким чином, що реальність і уява ним сприймається однаково.

Тому страх, який викликає такий контент, надовго залишається шкідливим, неконструктивним досвідом у дитячій підсвідомості. Це навіть може слугувати основою для психічних розладів.

— Як такий контент впливає на інтелектуальний розвиток дитини?

— Коли мозок відчуває страх, то найголовнішим його завданням є відшукати вихід, як врятуватися від загрози (і неважливо реальна вона чи вигадана). При цьому блокуються інші функції мозку, зокрема ті, які відповідають за розвиток. Саме тому перегляд такого контенту, як я вже казав, є шкідливим досвідом. Тобто, дитина відчуває почуття страху і не має шляхів, як з ним боротися. Це значно загальмовує інтелектуальний розвиток.

— То може дитині просто заборонити дивитися щось подібне?

— У жодному разі. Адже спрацьовує психологічний принцип — все, що заборонене, є найбільш бажаним. Тим більше, кожна дитина перебуває у соціальному середовищі. Тобто, відвідує дитсадок, школу, відповідно спілкується з багатьма дітьми й зокрема з тими, яким батьки не заборонять дивитися жахістики.

Тому, окрім того, що дитина таємно намагатиметься переглянути заборонений контент, ще й виникатимуть конфлікти з батьками. Виходом може бути контроль відеоматеріалів, які переглядає дитина. Це стосується не тільки жахістиків, а і контенту, пов’язаного з сексом, насильством, палінням, вживанням алкоголю.

— Але як же це все можна проконтролювати?

— Я пропоную на гаджетах дитини встановити спеціальну програму батьківського контролю. Вона, зазвичай, є безкоштовною.

Великим плюсом такої програми є те, що вона зберігає інформацію про відематеоріали, які переглянула дитина, допомагає обмежити перегляди по часу. Також в акаунті, створеному на ЮТУБ-каналі, вказується вік дитини, отож сайт сам блокує її доступ до контенту, який призначений для глядачів більш старшого віку.

— Але це ж також своєрідна заборона. Як зробити, щоб дитина сама не захотіла переглядати некорисний для неї контент?

— Встановивши програму батьківського контролю, потрібно пояснити сину чи доньці, що у відеопросторі існує різний контент. Наприклад, є страшні ігри, мультики. Треба розповісти, що вони можуть бути шкідливими для здоров’я дитини, наприклад, вона злякається і від цього може погано себе почувати.

Батьки ж застерігають своє чадо на зразок, — якщо ти піднімеш дуже важку валізу, то можеш зірвати спину або, якщо з’їси багато морозива, то болітиме горло. Різниця лише в тому, що там обмеження стосуються фізичного здоров’я, а тут — психічного.

Однак, якщо дитину в чомусь обмежити і не запропонувати альтернативи, то такий метод не спрацює.

Тому потрібно пропонувати синові чи доньці підписатись на різні розвиваючі канали, наприклад, де мова йде про хенд мейд, подорожі, повчальні історії.

Окрім цього є дуже багато позитивних мульфільмів. Наприклад, чудовий мультик «Аватар: Легенда про Аанга». Це — цікава, повчальна історія, де йдеться про дружбу, чесність. Отож, потрібно говорити з дитиною, цікавитись її інтересами і пропонувати їй найкраще.

Інна БІРЮКОВА, «Вечірній Київ»