Леонід Каденюк: як тільки припинив літати так доволі часто бачу себе уві сні в космосі

Леонід Каденюк: як тільки припинив літати так доволі часто бачу себе уві сні в космосі

Україна має багату космічну історію, чималі досягнення в цій галузі. Пов’язані вони насамперед з іменами видатних людей – розробниками і конструкторами  космічних апаратів, космонавтами першого «гагарінського» набору. Сьогодні попри кризу, напружену ситуацію в зоні АТО, багато космічних програм довелося закрити. Але фахівці не втрачають надії, продовжують працювати, пропонують нові розробки. Про це напередодні Всесвітнього дня космонавтики, яке щороку відзначається 12 квітня в ексклюзивом інтерв’ю «Вечірці» розповів перший космонавт незалежної України, Герой України, генерал-майор ВПС Леонід Каденюк.

- Леоніде Костянтиновичу, чи повернеться коли-небудь ера космонавтики, яка була в 60-80-их роках минулого століття? Чи то був найвищий пік розвитку космічної галузі?

Загалом космічна галузь, це та галузь, яка визначає цивілізаційний розвиток на планеті Земля. Тобто без всякого перебільшення, але перший штучний супутник Землі, перші польоти людини в космос – ці дві події мали величезне значення для цивілізаційного розвитку, і не просто планетарне, а вселенське. Саме з того моменту як людина почала підкоряти космос, почався і розвиток високих технологій у світі. Але якщо згадати увесь період розвитку, починаючи з 1957 року, то дійсно,  саме на 70-80 роки  припадає  пік розвитку космонавтики. Адже завдяки тим технологіям, які були розроблені в 70 і до середини 80 років людина і сьогодні літає в космос. Після цього якогось бурхливого сплеску не спостерігалося. Хоча на базі перших напрацювань ми побудували багаторазовий космічний корабель «Буран», який був створений у 80-их роках і полетів у 86 році, американці - «Шатл» Гадаю, що підйом, сплеск в космічній галузі ще буде, хоча вже не такий бурхливий, як майже 50 років тому. А розвиток космонавтики він не припиняється і сьогодні.

- Чи можна вважати Україну повноцінною космічною державою, враховуючи, що у нас є ракетоносії власного виробництва, висококваліфікований штат фахівців, база з підготовки космонавтів?

- Україна і є  космічною державою. Причому в повному розумінні цього слова. Адже ми маємо повний цикл будівництва космічної техніки: від проектування, виробництва та запуску у космос, експлуатації на орбіті і повернення на землю. Тобто все це ми вміємо. У нас є конструкторські бюро, є Південний машинобудівний завод який у співпраці з КБ «Південне» випускає нові двигуни, працює у галузі створення супутників, дистанційного зондування із землі тощо. Тож комічна галузь у нас є і Україна є космічною державою Тут немає ніякого сумніву. Сьогодні ми співпрацюємо з Європейським космічним агентством з Китаєм, з США, з Індією. Тобто з багатьма країнами. Ну і з Росією продовжуємо співпрацювати по мирному космосу, в тому напрямку який стосується польотів на Міжнародну космічну станцію. Але у зв’язку з бандитською війною, розв’язаною нашим північним сусідом проти України, програми які стосуються військового напрямку чи  мають якісь подвійні спрямування, вони всі, звичайно, закриті. До слова саме українці зробили величезний внесок у розвиток космічної галузі. Згадайте, хоча б видатних конструкторів супутників і кораблів – житомирянина Сергія Корольова, одесита Валентина Глушко, Володимира Челомея, який родом з Західної України, Михайла Янгеля, який народився у Сибіру але є українцем. Всі хто сьогодні приїздить в Україну – а це американці,  китайці, - вони просто в захваті від нашої космічної галузі і від наших фахівців, які створюють сучасну техніку, виношують багато нових ідей, які треба втілювати в життя. Але, на жаль, у держави нині бракує на це коштів. Тому ми шукаємо спонсорів, які допоможуть нам реалізувати задумане.

- То ж поки політ на Марс залишається мрією?

- Вже зараз перед людиною стоять нові виклики, нові завдання з освоєння Всесвіту. Це і польоти на Марс, за межі сонячної системи, вивчення Місяця. Але сучасні технології не зможуть забезпечити таких тривалих подорожей. Ракетоносії на яких ми літаємо, принцип роботи яких побудований на реактивній тязі, себе практично вичерпали і тому потрібно придумувати щось принципово нове. Космічна  техніка, яка повинна доставити людину на Марс, має бути десь на порядок чи на два технологічно складнішою за ту, на якій зараз людина літає навколо Землі. Міжпланетну автоматичну станцію без людини, образно кажучи «залізяку» на Марс запускали ще в кінці 60 на початку 70.  Але саме ці здобутки спонукають до того, що людству потрібно вирішувати складні питання, пов`язані із запуском на Марс космонавта і освоєнням Місяць.  

- А для повного щастя нам би не завадило б мати свій Байконур чи мис Канаверал?

- Звичайно було б дуже добре мати свій космодром. На жаль, Україна географічно розташована таким чином, що тут немає таких місць, таких величезних малозаселених територій, щоб на них побудувати космодром. Але це не катастрофа, цю проблему ми вирішуємо разом з тим же Казахстаном, чи допустимо Європейським космічним агентством, які мають свої космодроми. Окрім цього була у нас ідея побудувати космодром Алькантара в Бразилії, який був би розташований в районі екватора, що надзвичайно вигідно з точки зору енергетики. Але нажаль ця програма поки що закрита, хоча надія є, що з часом цей проект буде реалізовано...

- Якби була так можливість, то полетіли б ще раз в космос? І чи сняться Вам після повернення з орбіти космічні сни?

- Звичайно ж із задоволенням полетів би ще раз. Бо свого часу був відібраний ще в загін радянських космонавтів, пройшов потужну інженерну, льотну і наукову підготовку. Тобто готувався як професійний космонавт, не на один політ. Щодо снів, скажу лише, що я багато років літав на літаках винищувачах, згодом побував в космосі. Під час цієї роботи мені ніколи не снилися польоти, а як тільки припинив літати так доволі часто бачу себе уві сні то в космосі, то в якомусь реактивному літаку-винищувачі.