Пам’яті Григорія Чапкіса: він підкорював концертні зали світу

Григорій Чапкіс помер 13 червня. Фото: Олексій Іванов
Григорій Чапкіс помер 13 червня. Фото: Олексій Іванов

Сьогодні Київ прощається із відомим українським хореографом, балетмейстером та народним артистом Григорієм Чапкісом.

Знаменитий хореограф Григорій Чапкіс пішов з життя на 91 році життя у неділю, 13 червня. Сьогодні, 18 червня, у столиці відбувається церемонія прощання з артистом, а рідні, друзі та знайомі — згадують, яким був Григорій Чапкіс та за що його найбільше цінували.

Легендарний маестро дружив із багатьма митцями України, зокрема, із заслуженим діячем мистецтв та відомим балетмейстером ансамблю Павла Вірського — Валерієм Дебелим. У день похорону він поділився із журналістами «Вечірки» своїми спогадами про близького друга — Григорія Чапкіса.

— Пане Валерію, як Ви познайомились із Григорієм Чапкісом?

— Мені пощастило бути випускником першої балетної студії при ансамблі танцю України, а після закінчення мене прийняли в трупу ансамблю. Коли я вчився в студії, то не пропускав жодних концертів у Києві, і на одному з них познайомився з Григорієм. Уже в ансамблі це знайомство перейшло в дружбу.

Григорій Чапкіс відзначав своє 90-річчя

— Скажіть, будь ласка, якою людиною він був?

— Григорій Чапкіс виділявся серед усіх ветеранів своєю оригінальністю, неповторністю та особистими якостями. Наприклад, він ніколи не курив і не вживав алкогольних напоїв, що тоді було рідкісним явищем. Він знав у Києві майже всіх балетмейстерів та їхні колективи. Зрештою, й сам був успішним самодостатнім хореографом і блискучим керівником. А ще він був невгамовним та винахідливим у своїх видумках. Ніколи не приховував своєї національності єврея та мав оригінальний одеський гумор.

Вважаю, що багато цікавих історій про нього чекають художнього втілення у кіно чи у професійному гуморі. Саме талановитість і людяність Григорія стали основою нашої багаторічної дружби.

Моє особисте життя близько пов’язане з його родиною. Старший син артиста Григорій (Грег) Чапкіс навчався в моїй балетній студії. Сам Григорій Чапкіс, обіймаючи посаду директора балетної студії Українського академічного фольклорно-етнографічного ансамблю «Калина», був шанованою людиною.

— Григорій Чапкіс представляв два танцювальні жанри — бальний та народно-сценічний. На вашу думку, у якому жанрі він себе найкраще проявив?

— Я вважаю, що Григорій Чапкіс затвердився як особистість та мегазірка тільки в ансамблі Павла Вірського, в народно-сценічному танці. Він мав особливий авторитет у Павла Вірського, який високо цінував його талант. Григорій на всіх зустрічах був поруч із Вірським. Такому особливому статусу сприяли не тільки його соціальна контактність, а й передовсім яскрава артистична діяльність у концертній програмі.

Григорій Чапкіс із Владом Ямою на відзначенні свого ювілею

— Чи мав Григорій Чапкіс заповітне бажання?

— У сьогоднішній розмові я розкрию його один невиконаний заповіт: він дуже хотів дожити до ста років. Своє бажання Григорій висловив після того, як дізнався від мене, що видатний хореограф світу ХХ сторіччя Ігор Олександрович Моїсєєв висловив побажання дожити до ста років, і здійснив його. На що Григорій миттєво відповів: «Я також буду прагнути дожити до ста років, обіцяю». Сумно, що йому цього не вдалося.

— Які найяскравіші спогади у вас пов’язані із відомим артистом?

— Коли він був солістом ансамблю Павла Вірського, то своїм мистецтвом представляв український народ у світовій культурі як обдаровану націю. У пам’яті назавжди залишаться його творчі образи, емоції, характер, технічна досконалість. Треба розуміти: не існувало ніколи, у жодному колективі тоді й сьогодні кращого виконання українського технічного руху «Повзунок», ніж у Григорія Чапкіса! Він запалював, підкорював та викликав найбільші емоції в концертних залах всього світу. Григорій Чапкіс був яскравою зіркою національного мистецтва України й залишиться ним назавжди. Прощавай, наш друже!

Вікторія Бабич-Вепрєва, фото Олексія Іванова, «Вечірній Київ»