Валентин Щербачов про Національний реєстр, скандал навколо форми збірної України та «бронзовий» прогноз на чемпіонат Європи

Розмова з головним героєм. Фото: Борис Корпусенко
Розмова з головним героєм. Фото: Борис Корпусенко

В інтерв’ю «Вечірнього Києва» — відомий спортивний журналіст, автор книг та засновник «Національного реєстру рекордів України» Валентин Щербачов.

У прохолодний день на інтерв’ю до «Вечірки» на Оболонську набережну Валентин Васильович прийшов пішки, у легкій спортивній футболці. Після поїздок в Антарктиду та на Північний полюс, він ніби не помічає холоду. У свої 75 — активний, підтягнутий та захоплений життям. А в тембрі його голосу одразу впізнається спортивний коментатор.

Архівні фото. Валентин Щербачов бере інтерв’ю у Валерія Лобановського.
Архівні фото. Валентин Щербачов на стадіоні.
Архівні фото. Валентин Щербачов та Віталій Кличко.

Він погодився розповісти «Вечірньому Києву» про свої перемоги та випробування на життєвому шляху, а також дав професійну оцінку нинішньому складу збірної України та її головному тренеру — Андрію Шевченку.

ПРО УКРАЇНСЬКИЙ РЕЄСТР РЕКОРДІВ

— Валентине Васильовичу, розкажіть, з чого почався національний реєстр рекордів України?

— У свої 34-ри я випадково став свідком, як один хлопець встановив цікавий рекорд: пальцями він «вистрілив» вишневою кісточкою на 40 метрів. Тоді я не міг повірити очам. Це було в Голландії, тож я вирішив перенести подібні вражаючі рекорди й на нашу землю.

Валентин Щербачов. Фото: Борис Корпусенко

Шукати унікальних людей було важко, бо ж за Радянських часів моя ідея вважалася несерйозною та некорисною для суспільства. Але я все одно шукав та паралельно гортав сторінки нашої історії.

І перший рекорд, який я знайшов, був про львівського купця. Чоловік мав 25 дітей у 13 сторіччі. Всіх викормив та виростив. У нас час складно навіть уявити, що це можливо.

А перший зафіксований мною рекорд — піраміда з 363 860 пивних кришечок. У 90-х п’ятеро хлопців та дівчат на Нивках у танцювальному залі «Юність» упродовж п’яти днів збудували таку конструкцію. Побили рекорд книги Гіннеса, обігнавши чехів з рахунком — 350 000 кришечок за тиждень.

З того часу ми гордо говоримо про рекорди українців, а я видаю книги про цікаві досягнення.

— А якою була перша книга рекордів?

— До першої збірки «Книга незвичайних рекордів України» увійшло всього-на-всього 60 рекордів. Але я знав, що в нас набагато більше унікальних людей, і щоб знайти їх всіх, на останніх аркушах книги я лишав відривні талони-анкети з підписом: «Кожен із вас — рекордсмен».

І це спрацювало — згодом я отримав 15 тисяч листів про рекорди з різних куточків України. Тоді розумів, що це дуже велика мотивація для людей.

Валентин Щербачов нагороджує рекордсменку та у руках тримає власну книгу. Фото: ФБ Валентина Щербачова

— Розкажіть, будь ласка, про рекорд, який вас найбільше здивував. А, можливо, таких було кілька?

— У 91-ому каскадер проїхав, стоячи в сідлі від Кривого Рогу до Лондона. Відстань — 2000 км. Але найбільше здивувало: як по наших дорогах можна було проїхати, та ще й стоячи!?

Був ще один рекорд, який однозначно був заряджений потужним патріотичним настроєм. У Кам’янець-Подільському військовому ліцеї 300 майбутніх військових, віком від 14-16 років, на восьми перекладинах в унісон підтягнулися 8565 разів за 15 хвилин. А після фіксації рекорду заспівали пісню військового підрозділу. Це було до мурашок! Навіть офіцери пустили сльозу.

— З ваших спостережень, чому люди найчастіше беруться встановлювати рекорди?

— Рекордсмен — звичайний громадян, який хоче жити цікаво та яскраво, впізнавати себе та ставати на рівень вище своїх можливостей. Зрештою, нині в Україні не все гаразд з економікою та йде війна. Люди в депресивному стані, тому з’являється чимало охочих перевірити себе та свої сили. Така мотивація значно потужніша, ніж опускати руки.

Той же 15-літній киянин, Максим Мельохін, який встановив український рекорд планки, простоявши у ній 1 годину і 7 хвилин. Батько показав йому, як правильно стояти у планці, хлопець щодня тренувався і дійшов до гарного результату.

— А були рекорди, які ви не зрозуміли?

— Звісно. Наприклад, Павло Клець, якому на очах журналістів вживлювали восьмий чіп. За допомогою них, він може без ключа заводити особистий автомобіль і відкривати власний сейф.

— Грошові призи рекордсмен не отримує, правильно?

— Ні. Реєстр — це державна організація. Мало того — шлях до рекорду забирає гроші, бо учаснику потрібно системно готуватись і концентруватись на тренуваннях, часто відволікаючись від роботи. Зате ми даємо це сертифікати.

Вручення сертифікату. Фото: ФБ Валентина Щербачова

ПРО ЗАХОПЛЕННЯ ЕКСТРИМОМ

— Знаю, що захоплюєтесь екстримом. Розкажіть про це.

— Все життя пам’ятаю себе допитливим та з бажанням побувати усюди. А з роками зрозумів, що не вистачає ковтку свободи й бажанням побути на самоті.

Ще малими ми мріяли про велике: космос, Антарктиду… До речі, до Антарктиди я таки добрався. Тоді 65-річний я на мить став знову дитиною, яка із з блиском в очах вивчала все навкруги.

Світлини з експедиції. Фото: ФБ Валентина Щербачова
Світлини з експедиції. Фото: ФБ Валентина Щербачова

— А траплялись екстремальні ситуації, які виходили з-під контролю і могли закінчитись фатально?

— Екстрим — це добре, але траплялось, що був на межі. Одна з таких історій сталася в Гімалаях. Я ледь не помер від лютого холоду. Тоді в нас була державна експедиція — прапори України підіймали на найвищих точках планети. В експедиції закінчилися гроші і мандрівники зупинились у базовому таборі під Хаулагірі, на льодовику, голодні та холодні. Тому мене вирішили відправити за усім необхідним у Київ.

Як повертався, то був абсолютно інший маршрут. Щоб знайти дорогу до експедиції, покликав на допомогу місцевого, який пізніше мене загубив на Французькому перевалі. Уявіть тільки: крижане поле на висоті близько 6 тисяч метрів, холод — мінус 20 градусів, штормовий вітер і наступає ніч. А йти до експедиції треба було три доби — і я цього не знав.

Найцікавіше, що я був одягнений в тенісці й в штанях, а мій «загублений» супутник ніс теплі речі. Три з половиною години я бігав по цьому хребту. У якийсь час він, на диво повернувся, і всю дорогу на моє питання, скільки нам ще ти, відповідав: «One hour» (одну годину — ред.) На щастя, все закінчилось добре і сьогодні розмовляю з вами.

ПРО ФУТБОЛЬНИЙ МАТЧ В АНТАРКТИДІ

— Розкажіть, будь ласка, про футбольний матч в Антарктиді?

— Це був ювілей нашої Антарктичної станції — 15 років «Академіку Вернадському». І я потрапив у ряди тих, хто був в експедиції. Мало того, мав честь організувати футбольний матч серед полярників.

Тоді нам спеціально довелося переплести на човнах на острів, де за кілометр від станції провели матч між командами тих, хто закінчив зимівлю та тих, хто тільки-но приїхав. Нам спеціально довелось переплисти на острів, бо пінгвіни зруйнували поле біля станції. Арбітр в нас був також — я, як футболіст.

Через холод, вирішили грати два тайми по 15 хвилин. Поле було розміром 20 на 40 метрів. Ворота імітували перевернутими верх ногами веслами від човнів, які уткнути в сніг.

Розмова з Валентином Щербачовим. Фото: Борис Корпусенко

— Якою була футбольна гра на крижаному полі?

— Спочатку не гралось взагалі! Поруч було чимало пінгвінів. Якщо бути точним — близько тисячі! Декілька з них бігали по нашому полю та нахабно мітили територію. Тому тільки з другої спроби гра вдалась.

На іншому майданчику нам заважали морські котики. І як би це смішно не звучало, я ходив домовлятися з вожаком. Кажу йому: «Слухай, нам ніде грати у футбол… Дозволь нам трохи побігати на цій ділянці!». Водночас він рикнув щось своїм і майданчик звільнився. Дивовижні тварини!

ПРО СКАНДАЛ НАВКОЛО ФОРМИ ЗБІРНОЇ УКРАЇНИ

— Принагідно спитаю, а що думаєте про ситуацію із формою нашої збірної?

— В УЄФА офіційно заявили, що нова форма нашої збірної затверджена організацією, тому команда зіграє в ній на Євро-2020. І ця провокація від країни-агресора — безглузда. Форма відповідає усім стандартам, до того ж виглядає досить сучасно.

Раніше росіян український тризуб не хвилював, а тут вони його називають «фашистським символом» — смішно! Росія забула, як на Олімпійських іграх їм заборонили виступати під прапором, тож вони власноруч його намалювали на формі, спричинивши скандал.

Розмова з Валентином Щербачовим. Фото: Борис Корпусенко

Нагадаємо, що головний атрибут нової форми нашої збірної — зображення карти України. Нова форма викликала негативну реакцію в Росії, оскільки карта охоплює в себе Кримський півострів, Донецьк та Луганськ.

— А що думаєте про Андрія Шевченка як головного тренера збірної України?

— Мені б хотілось, щоб його команда повернулась з нагородами, а з формою нехай розбирається УЄФА, яка «прогнулась» перед «Газпром». У Шевченка досить непогані шанси привести збірну до бронзи. Завдяки його досвіду у сильних іноземних клубах, він розуміє, як розробляти стратегію для команди. Зрештою, він хороший мотиватор. Тому, переконаний, що в нього все вийде.

***

Раніше журналістці «Вечірнього Києва» керівниця Національного Реєстру Рекордів України Лана Вєтрова розповідала про те, як киянам зафіксувати досягнення, що таке азарт рекордсменів та про унікальні вчинки, завдяки яким вони стають впізнаваними.

Фото: Борис Корпусенко

Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»