Володимир Бондаренко: «Бути в опозиції у Київраді — це бути в опозиції до киян»

Хто постійно спостерігає за пленарними засіданнями Київради, той помітив, що міськрада нинішнього скликання дуже відрізняється від попередніх. Передусім, більш злагодженою роботою.

Про особливість міськради ІХ скликання ми поговорили із заступником міського голови — секретарем Київської міської ради Володимиром Бондаренком.

«ДЕПУТАТСЬКИЙ КОРПУС — ЦЕ ФАКТИЧНО МОДЕЛЬ СОЦІУМУ СТОЛИЦІ»

— Володимире Володимировичу, коли на першій сесії відбувалося голосування за кандидатуру заступника міського голови — секретаря Київради, за вас одностайно проголосували всі фракції. На вашу думку, завдяки чому вдалося так відразу консолідувати депутатів?

— Консолідувати міськраду можна лише за двох умов.

Перша — ти маєш бути політично рівновіддаленим від усіх фракцій. Тому я, хоча і обирався за партійним списком УДАРу, ще до голосування заявив про свою готовність вийти з фракції і на сьогодні я — позафракційний депутат.

По-друге, окрім того, що секретар міськради є модератором процесу, який відбувається на пленарному засіданні, він також виконує важливу сервісну функцію для кожного з депутатів.

— Що це означає?

— Нинішнього скликання у Київраді депутатський корпус оновлений на 67%. Звісно, кожен з депутатів обирався заради того, аби зробити щось корисне для Києва і киян.

З цією метою всі депутати працюють у профільних комісіях. Хтось займається питаннями екології, хтось — містобудування, ще хтось — питаннями інфраструктури, транспорту, охорони здоров’я, ЖКГ та ін.

Словом, в якій би комісії працював депутат, він неодмінно прагне втілити свої обіцянки перед виборцями. І першою людиною, яка в цьому має йому допомогти, є секретар ради. Це — моє найперше завдання.

— До Київради нинішнього скликання входять 7 фракцій. Чи вдається знаходити з усіма ними спільну мову?

— Звісно, депутатський корпус — це фактично модель соціуму столиці. І в цьому середовищі потрібно знаходити певні компроміси, щоб наші спільні рішення в першу чергу були на користь міста та містян.

Я переконаний, що абсолютно всі депутати прийшли до міської ради, передусім, з метою покращити життя міста. Тому саме ця ідея має їх об’єднувати. Та й самі депутати повинні на перше місце ставити не свої амбіції, а інтереси своїх виборців!

— Але ж все таки це — представники дуже різних політичних сил…

— Так чи інакше політика впливає на робочі процеси в Київраді. Адже існують політичні вертикалі, тому кожна з політичних сил все одно буде в той чи інший спосіб застосовувати політичну риторику в своїх меседжах до суспільства.

Але ми намагаємося політичні моменти у раді мінімізувати. Адже міськрада це, насамперед, господарський орган, який займається питаннями життєдіяльності міста (благоустрій доріг, облаштування зелених зон, ремонти житла, розвиток інфраструктури і т.п.).

Тому, окрім хіба що заяв, Київрада просто не може приймати жодних політичних рішень. Ну а бути в опозиції в Київраді — це фактично бути в опозиції до киян, до їх проблем і прагнень.

«Я ДУЖЕ РАДИЙ, ЩО МАЮ ГАРНИЙ РОБОЧИЙ КОНТАКТ З УСІМА ДЕПУТАТАМИ»

— З якими питаннями переважно звертаються депутати?

— Звісно з робочими. Роль місцевої влади зростає, мешканці починають розуміти, що справжніми захисниками їх інтересів є депутати міськради і, відповідно, зростає кількість звернень з округів.

Більше того, кияни за останні сім років побачили реальні зрушення і хочуть, щоб цей процес не зупинявся і самі стають рушійною силою для депутатів. Саме це і є основними темами для спілкування.

Хоча ми, депутати, — такі ж самі кияни, чиї діти ходять до шкіл та садочків, користуємось тими самими магазинами та громадським транспортом, що і всі інші містяни.

— Якщо виникають дискусії, то найчастіше навколо чого?

— Я б скоріше назвав це конструктивним діалогом. Бо якщо питання зрозуміле, то треба просто його вирішувати, але коли мова йде про якісь стратегічні напрямки, потрібна фахова дискусія, результатом якої буде зважене рішення.

І це мають зрозуміти депутати новачки, які досить часто намагаються донести в першу чергу свій персональний погляд, але, повторюсь, питання треба вирішувати а не «заговорювати»…

— Наприклад?

— На минулому сесійному засіданні 27 травня ми прийняли програму з енергозбереження і розвитку житлово-комунальної інфраструктури міста.

Зважаючи на те, що згадана програма почала розроблятися виконавчим ограном ще з середини минулого року, у депутатів по ній виникало дуже багато запитань. Це і щодо цифр, які були трохи застарілими (наприклад, з того часу, доки програма потрапила до сесійної зали, збільшилася кількість житлових будинків, а отже ліфтів у них та ін.).

Виникали запитання і щодо коштів, які закладені під програму. Адже цифри написати можна будь-які, але якщо немає грошей на рахунках, то успішно реалізувати програму буде просто неможливо.

Але це — не суперечки, а дискусії з тим, як прийняти справді дієвий якісний документ, який покращить життя міста.

«ЗМУСИТИ ДЕПУТАТІВ ВЧАСНО ПРИХОДИТИ НА СЕСІЮ ЖОДНІ АДМІНМЕТОДИ НЕ ДОПОМОЖУТЬ»

— Спостерігаючи за сесійними засіданнями, можемо відзначити, що з першого дня ви їх ведете дуже впевнено, безпристрасно і з чітким дотриманням законодавчих процедур. Звідки у вас така фаховість в цій справі?

— Важке запитання (сумно посміхається). Дуже допомагає зал, оскільки він завжди налаштований конструктивно, тому і засідання проходять легко.

Та й до кожного засідання завжди треба готуватися. Це — і попередні комунікації з депутатами, і ретельне вивчення матеріалів проєктів рішень, які включені до порядку денного.

Стосовно проведення пленарних засідань, то зараз маємо лише одну проблему — ми довго збираємося як на початок засідання, так і після обідньої перерви.

Тому у мене є мрія, аби налагодити роботу таким чином, щоб пленарні засідання ми проводили максимально ефективно та закінчували їх до 18 години.

— Чи можна так зробити, адже зазвичай розглядається понад 300 питань?

— Якщо депутати до проведення сесії добре вивчили всі питання і обговорили їх на засіданнях постійних комісій, то в залі можна дискутувати лише щодо доцільності прийняття рішень.

— Дехто з киян, які дивляться онлайн трансляцію сесії, пишуть в коментарях, мовляв, вони знову не можуть вчасно зібратися… Як можна відучити депутатів запізнюватися?

— Фактично ніяк. Жодні адміністративні методи тут не діють. Це більше стосується людського фактора.

Кожен депутат має планувати свій час та поважати один одного і своїх виборців. Вальяжне гуляння до обіду і після обіду, звичайно, вносить свій дисонанс. Але, я думаю, ми все ж домовимося з депутатами, щоб вони вкладалися не більше, ніж у 15 хвилин академічної затримки.

Стосовно початку засідання, то тут накладається ще й те, що у нас за півгодини до сесії проходить засідання погоджувальної ради, яке з поважних причин також трохи може затягуватися.

Вважаю, всім нам просто треба увійти в систему. Наприклад, о 10.15 є 61 депутат, все — розпочинаємо пленарне засідання.

«ЗАРАЗ У СЕСІЙНІЙ ЗАЛІ КИЇВРАДИ „ЗІГРАТИ НА ПІАНІНО“ ПРОСТО НЕМОЖЛИВО»

— Нещодавно голова Верховної Ради приходив до Київради, щоб ознайомитися з роботою системи Рада-4. Чим вона така унікальна?

— З 2015 року, коли почала функціювати система Рада-4, в залі міськради вже не блокують трибуну.

Це тому, що зараз неможливо зайти в зал і «зіграти на піаніно». Тобто, коли не вистачає голосів для прийняття рішення, то побігати і понатискати пульти, щоб все одно отримати бажані голоси.

Зараз депутат, щоб проголосувати, має одночасно двома руками натиснути сенсорну кнопку та кнопку для голосування і так тримати 10 секунд, доки відбувається голосування. Просто та ефективно.

— Можливо там є якісь додаткові сервіси для депутатів?

— Депутат може ознайомитися з порядком денним, результатами голосування, законодавчою базою, також є автоматичний переклад, якщо розглядаються міжнародні матеріали. І — все.

У XXI столітті від системи голосування ми би хотіли мати більше функціоналу. Зараз вивчаємо можливість придбання системи голосування для постійних комісій (частина комісій все ще голосують руками), яка буде інтегрована з електронним документообігом. Тоді можна буде переглядати всі необхідні проєкти рішень. На жаль, в системі Рада-4 такий функціонал відсутній.

Попри те, що система Рада-4 є вже застарілою, її модернізація не на часі. Стримує ціна питання.

В середньому, робоче місце депутата, в разі заміни системи Рада-4 на більш сучасний європейський аналог, коштуватиме близько одного мільйона гривень. 120 млн гривень місто зараз на це витратити не може.

— Дякую за розмову!

Продовження інтерв’ю із заступником міського голови — секретарем Київської міської ради Володимиром Бондаренком читайте у п’ятницю, 11 червня.

Зокрема, він розповість чи можливо у Київраді «дерибанити» землю та висловить свою думку щодо масових обшуків на комунальних підприємствах.

Інна БІРЮКОВА, «Вечірній Київ»