Якщо не подобається вибір киян, тоді треба показувати результат, — Максим Нефьодов

Максим Нефьодов. Фото: Борис Корпусенко
Максим Нефьодов. Фото: Борис Корпусенко

Депутат Київради Максим Нефьодов розповів в інтервʼю «Вечірці» про плани цифрової трансформації у столиці.

Більше ніж шість років він провів на державній службі, спочатку в Міністерстві економіки як заступник міністра, де займався впровадженням електронної системи публічних закупівель Prozorro, у 2019 році виграв конкурс на посаду голови Державної митної служби, яку очолював до квітня 2020 року.

Зараз Максим Нефьодов вперше знаходиться на виборній посаді депутата від фракції Голос. Він очолює постійну Комісію Київради з питань цифрової трансформації та адміністративних послуг та має власне бачення діджиталізації столиці України.

Максим Нефодов. Фото: Борис Корпусенко

— У Київраду ви перейшли з держслужби, спочатку Мінекономіки, потім митниця, як так сталось, що ви опинились на виборній посаді депутата?

— Коли було прийнято рішення, що реформи на митниці нікому не потрібні, а потрібне потужне і стабільне управління, то повернувся в інвестиційний бізнес. Відверто кажучи, хочу трохи перепочити, я все-таки 6 з половиною років був в державному управлінні і це набагато більше, ніж я планував. Мене навіть починали тролити, бо я завжди казав і собі обіцяв, що пішов на півтора року, але вийти набагато складніше ніж зайти.

Однак я вирішив, що якусь частину життя присвячуватиму громадській діяльності. Мені запропонували балотуватись друзі з Голосу, в будь-якому разі це єдина партія, яка відповідає моїм ліберальним поглядам.

Роботу в Київраді можна поєднувати з бізнесом, вона де-факто є більш парт-тайм роботою. Тобто засідання проходять кожні два-три тижні і на це можна виділяти якийсь розумний обсяг часу. Окреме питання, чи добре це для країни в цілому, бо депутати, які керують бюджетом міста, а це більш ніж 2 мільярди, є якимись волонтерами.

— На виборах ви очолювали список депутатів, чому не очолили фракцію?

— З точки зору трудовитрат очолювати фракцію — це досить великий обсяг роботи. Мені здається, що Григорій Маленко більше для цього підходить. Я вважаю себе більше менеджером, аніж політиком.

Це не питання якоїсь лукавості на кшталт «я цього негідний». Це просто інша робота. Так само як робота журналіста і більд-редактора, це ж не означає, що хтось кращий чи гірший. Просто немає певних здібностей, напевно я міг би навчитись і бути політиком, але навіщо? Якби у нас в країні всі менеджерські завдання були виконані, от тоді можна буде подумати.

Я хочу одразу сказати, що якогось конфлікту чи хитрої зради немає. Хто очолював список — це питання впізнаваності. Поміряли кого більше впізнають кияни ну і відповідно мені повісили перший номер.

Фракція Голос у Київраді. Фото: Борис Корпусенко

— Цьому скликанню Київради виповнилось вже трохи більше півроку, як оцінюєте цей пройдений невеличкий етап?

— Як завжди є плюси та мінуси. Для мене досить це цікавий досвід реальної демократії в гарному і в поганому сенсі слова. На місцевому рівні одразу видно, хто голосує, той і замовляє музику. Теж саме стосується бізнесу і усіх наших вічних страждань: а чому ж девелопери мають настільки великий вплив на діяльність міста? Тому що вони вкладають гроші і зусилля. А якийсь інший бізнес відсторонюється від політики зі словами: «політика — це щось погане».

З позитивів, зараз конфігурація Київради, співвідношення влади між мером і національним рівнем призводить до того, що кількість зради менша, ніж можна було очікувати. Фейсбук-активісти в кожному голосуванні знайдуть величезну трагедію, але я очікував, що ситуація буде гіршою, все будуть розтягувати по шматках.

З негативу, досить повільна швидкість роботи, відсутність великої потреби в змінах у більшості як депутатів Київради, так і у чиновників мерії. Покращення — так, а от умовно прийти і все переробити, то ні. Як один з прикладів, пройшло пів року і наша комісія по цифровій трансформації досі без повноважень.

— Чи достатньо місто виділяє коштів на цифрову трансформацію?

— Бюджет Києва на цифровізацію складає більше мільярда гривень на рік, це дуже багато. Може здаватись, що бюджет столиці в 60 мільярдів гривень дуже великий, але насправді більшість — це видатки споживання, тобто зарплати вчителів, зарплати медиків, і так далі. Це не кошти, якими депутати можуть маневрувати.

Бюджет розвитку складає трохи більше 12 мільярдів гривень, цього року він знизився з об’єктивних причин, тому мільярд з видатків розвитку — це реально багато. Але кияни навряд відчувають, що місто повністю цифровізувалось. Можу привести показові приклади, у Києві в електронному вигляді адмінпослуг надається у два рази менше, ніж паперовою поштою.

— Ваш колега, Григорій Маленко розповідав, що у вас є дорожня карта з цифрової трансформації столиці. Можете розказати про неї та про плани фракції в цьому напрямку?

— Ми подивились і запропоновували те, що можна зробити відносно швидко і реалістично. Це три з половиною кроки, які можна пройти за рік.

Перший з них — це максимальне переведення послуг в електронний вигляд. Для людей влада — це не мер по телебаченню. Реально стикаєшся з владою, коли приходиш отримувати якусь довідку і стоїш в чергах. Перевести все це в електронний вигляд не вимагає великої кількості грошей, а скоріше якоїсь технічної та стратегічної клепки і бажання імплементувати все до кінця.

Другий напрямок — це цифровізація освіти. Дистанційна освіта зараз суперактуальна, враховуючи постійні локдауни. Теж відносно дешеве задоволення, яке торкається майже кожного киянина. Ми не можемо натренувати і швидко підвищити зарплату усім вчителям, забезпечити школи інтерактивними дошками. Давайте тоді використовувати сервіси інтерактивних завдань для школярів, які дуже полегшують роботу вчителя. Замість того, щоб мати стопки зошитів і ручкою їх перевіряти можна давати дітям завдання і інтерактивній формі.

Третій блок повʼязаний з електронною демократією, стратегічно важлива історія, бо ми хочемо кращу владу, але для цього в нас має бути краще суспільство, яке цю владу обирає. Люди мають розуміти, як використовуються кошти, як вони можуть на це впливати і вчитись працювати разом. Робити спочатку маленькі проєкти, а потім великі: починаючи від розвитку громадського бюджету до електронних петицій, до прозорості використання коштів.

Максим Нефьодов під час засідання Київради. Фото: Борис Корпусенко

Зараз навіть опитування реально зробити неможливо. От ти депутат, є будь-яке будівництво і дві групи людей: одні кажуть «ми активісти і проти всього», інші кажуть «ми купили там квартиру». Які у влади є інструменти дізнатись, чи активісти насправді реальні або куплені? Вони там взагалі живуть чи ні?

В такому випадку давайте зробимо історію, де люди, виходячи зі свого місця реєстрації, можуть реально голосувати і ми розуміємо, що саме важливо. Наприклад, я сам можу не знати, де конкретно потрібно поставити світлофор або пішохідний перехід. Це знають люди, які там живуть, хай вони і проголосують треба їм щось, чи ні.

Як я сказав, є три з половиною кроки, оця половинка — це історія про моніторинг довкілля. У нас є проєкт по супутниковому моніторингу зелених насаджень, Ми багато спілкувались з різними групами активістів, і з Мінприроди, вивчали американський досвід, у них там є сервіс «i-Tree».

Система дозволяє великомасштабно покрити Київ, використовуючи штучні супутникові знімки. Ми спілкувались з Академією наук, визначали алгоритм, як можна визначити що де росте і в якому воно стані. Це насправді досить нетривіальне завдання, бо листя то є, а взимку його немає.

— Що робити з громадським транспортом? Бо наче в нас в автобусах є валідатори, але все одно ходять кондуктори і з талончиками…

— З транспортним квитком має ще бути перехід кількості в якість. Люди не будуть ним користуватись, якщо він не працює всюди, якщо його не можна зручно поповнити. Більше того, багато країн вже відходять від такого квитка, бо носити ще одну картку важко. Навіть в Британії культовий «Oyster» (безконтактна картка для усього транспорту) вже поступово заміняється оплатною карткою.

Це просто технічний проєкт, який треба виконати якісно, на жаль, це повноваження комісії транспорту, яку вони віддавати не хочуть ніяк.

— Взимку в нас була ситуація з Києвом Цифровим, коли він несподівано замінив Kyiv Smart Card…

— Функціонал обох сервісів, мʼяко кажучи, не вражає. Корінь проблеми абсолютно такий самий як в кожному державному органі, а рецепт, як зробити правильно завжди один. Ви робите аудит, визначаєте ціни, рахуєте під них бюджет, наймаєте команду людей, які здатні намалювати і контролювати архітектуру високорівнево, а не тільки імплементацію. Ви наймаєте розподілене коло підрядників, щоб жоден з них не тримав вас в заручниках, якщо щось з ними трапляється.

Як не працює можна вигадати дуже багато причин. На жаль, це пов’язано також з політичними амбіціями, тому що всім хочеться не зробити працюючу основу, а контролювати оцей додаток, який можна буде потім меру показувати.

Для того, щоб цю систему побороти потрібно робити не новий додаток, а треба боротись з методом комплектування відповідних підрозділів Департаменту інформаційно-комунікаційних технологій, та трьох КП, які відповідають за ІТ у Києві.

Під час пленарного засідання Київради. Фото: Борис Корпусенко

— Громадський бюджет є елементом електронної демократії, але не рідко люди лінуються зайти та проголосувати, що з цим робити?

— Треба визнати, що громадський бюджет Києва є достатньо популярним і ним активно користуються, тому тут точна не можна казати, що все погано. Але є куди розвиватись, і з точки зору обсягу цього бюджету, і з точки зору якості проєктів. Питання заміни вікон в школі — це «поточка», яка має відбуватись і так. З іншого боку, треба покращувати і сам сервіс. Там є проблеми з тим, щоб зареєструватись і проголосувати.

Хотілося б виправити те, що хоча депутатам і заборонили брати участь в ГБ, але вони обходять це через своїх помічників. Тоді ГБ перетворюється в дещо політичний інструмент впливу, чого немає бути в нормальних умовах.

Я бачу в ГБ величезний потенціал з точки зору того, що людям буде не байдуже на місто, в якому вони живуть. Це ж головне, а сподіватись, що прийдуть інші керманичі міста і їм буде не байдуже, не варто.

— Зараз тривають обшуки в багатьох КП Києва і нещодавно прийшли до Кличка в будинок, яка позиція фракції стосовно цієї ситуації?

— У нас завжди все відбувається по формі, а не по суті. Чи є в Києві корупція? Безумовно, і з нею треба боротись. З іншого боку, форма проведення і коментарі від вищого керівництва держави не дають іншої можливості це інтерпретувати, як політичну акцію. Реальну боротьбу з корупцією ми максимально вітаємо, тут ми готові співпрацювати з мером, з «Ударом», зі «Слугою Народу» і з усіма іншими.

У Києва є обраний мер, як би ми до нього не ставились, заміна його керовним головою КМДА викликає в мене величезне незадоволення. Якщо вам не подобається вибір киян, тоді треба показувати якийсь результат, якісь стратегічні плани, показувати в чому нинішня влада помиляється, що можна зробити краще, а не переламувати через коліно.

Михайло ЗАГОРОДНІЙ, «Вечірній Київ»