У Києві пам’ятку природи продають "в пакеті" з квартирою
Місцина між Куренівкою і Вітряними горами, яка дала назву сусідньому масиву – Виноградарю, вже майже рік закрита для виноградарців, як і всіх киян. Хоча це ботанічна пам’ятка природи «Крістерова гірка» з прадавніми дубами і озерами, заповідна земля. Сюди можуть потрапити лиш ті, хто купив тут квартиру «…із власним парком». Так забудовники заманювали покупців у ЖК «Паркове місто». Не сховали під землю й високовольтну ЛЕП, яка гуде електронапругою над дитмайданчиком, тенісними кортами. На це грошей забракло. Сюди, до виборців, охорона не пустила навіть депутата Київради Юрія Дідовця. «Є скарги мешканців, хотів перевірити, мене не допустили. Як юрист вивчаю ці проблеми: доступ до парку можна відкрити, а питання дитсадка і ЛЕП – складніші. Змусити інвестора виконати свої соціальні зобов’язання на етапі, коли він уже отримав від держави всі документи, а від громадян кошти, важко», – каже пан Юрій. Сьогодні на цих землях господарює ПрАТ «Агрофірма «Троянда» – спадщина Крістера.
Штучно зімітували конфліктну ситуацію
17 гектарів з теплицями взяло в оренду перед самісіньким новим 2005 роком ще ВАТ «Агрофірма «Троянда», а будувати тут висотки почало через рік вже однойменне ПрАТ. Ще тоді забудовник рекламував «квартири з власним парком у комплексі закритого типу». Тому й просив за квадратний метр у півтора раза дорожче, ніж у середньому по місту.
Але ж як узяти паркову землю? Спершу всім показували роз’яснення Подільської РДА про те, що «орендар має право самостійно господарювати на землі і несе господарські витрати з утримання парку». Одначе утримувати парк – не означає обнести високим парканом пам’ятку природи та історії, іменні чотирьохсотлітні дуби, рукотворні озера…
Тому, за словами депутата Дідовця, штучно зімітували конфліктну ситуацію на дитмайданчику і викликали міліцію. Подільське райуправління міліції виписало припис «вжити заходів щодо усунення порушень громадського порядку... шляхом закриття парку».
«Це фільчина грамота. Я звернувся з пропозицією, щоб райвідділок відкликав цього листа. Там охорони вистачає, щоб стежити за порядком без встановлення парканів із замками», – каже Юрій Дідовець.
Житло продано, землю забирайте
Мешканці довколишніх вулиць скаржилися міській владі не вперше. Торік з цього приводу в Департаменті земельних ресурсів КМДА було зібрання.
– Я пропонував місту забрати цю землю назад, – каже директор ПрАТ «Агрофірма «Троянда» Ігор Москаленко. – Ми пішли назустріч міській владі: розробили положення, за яким кияни можуть проходити сюди. Двадцять осіб одночасно – з дев’ятої ранку до шостої вечора, за записом у журналі та за перепустками. Безкоштовно. На платний вхід, як у Ботанічному саду, ми не пішли. Дідовець хоч би поцікавився, скільки в місяць ми сплачуємо орендної плати? Вісімдесят тисяч! Нам ніхто жодної пільги не надавав. Якщо міська влада хоче відкрити парк для всіх, то ми із задоволенням повернемо їй цю землю. Ми готові від неї відмовитися. Так і зробимо, якщо тільки хтось із депутатів, міських властей чи комунальних підприємств захоче щось тут влаштувати без нашої згоди.
– А як же бути із зобов’язаннями стосовно ЛЕП і дитсадка, якого обіцяли звести 2016-го?
– Зносити ЛЕП – величезні гроші. Треба спершу протягнути кабель під землею, щоб у стислі строки переключитися, а вже потім приступати до демонтажу. Якби не було ЛЕП, то дитсадок вже стояв би. Але він за проектом – під цією лінією. Криза, всі виживають…
– Але ж уже заробили на житловому комплексі?
– Ще нічого не заробили. У нас ще чотири секції порожні, продаємо так, аби взяти бодай те, що вклали. Будівництво зупинено. Звели тільки три черги з дванадцяти. Чекаємо кращих часів, оренда землі – до 2020-го.
Сусіди посварилися
На нижніх озерах самі качки плавають. На верхньому – пара лебедів гніздяться.
- Якщо відкрити вхід – їх не стане, – каже один з працівників, які нагрібали купу очерету для лебединого гнізда. Там тихе місце. Поки що. Звідси рукою подати до іншої новобудови – «Паркової вежі». Її забудовник, будкомпанія ім. Ковальської, своїм покупцям теж пропонував «власний парк». Цей же. Не домовилися. Тож сусіди пригрозили самовільно прорізати прохід у паркані зі свого боку, коло лебединого гнізда. «Птахи будуть позбавлені можливості розмножуватися: у нас щороку троє-четверо маленьких лебедят. Тут не можна шашлички смажити, влаштовувати гучні гулянки, рибалити», – пояснює Ігор Москаленко.
Через бетонний паркан з боку Червонопільської перелазять діти, стрибають з триметрової висоти. Хто нестиме відповідальність, якщо, крий Боже, станеться горе?
- Нехай батьки дивляться! Де написано, що через паркани можна перелазити?! – розводить руками директор «Троянди».
МИНУЛЕ І СЬОГОДЕННЯ
У середині позаминулого століття німець Вільгельм Крістер купив тут 38 десятин землі, посадив триста сортів яблунь і груш, розвів у шістьох озерах рибу, облаштував найбільшу в Києві пасіку, акліматизував виноградники, настоював вина (звідси, за переказами, й назва Виноградаря)… Між «хрущовками» на Вітряних горах досі безліч садів. І назва сьогоднішнього орендаря землі під «Парковим містом» – ПрАТ «Агрофірма «Троянда» – теж спадщина Крістера. Бо в німця були й квітники, які після радянської націоналізації стали радгоспом «Троянда».
Кияни пам’ятають, як упродовж першого десятиліття вже незалежної України у кіосках вздовж вулиці Вишгородської продавали квіти ще з росою вже від ВАТ «Агрофірма «Троянда». Згодом теплиці осунулися, озера замулилися, садки здичавіли…
– Сьогодні наше підприємство – приватне, рослинництвом вже не займаємося, змінили вид діяльності на будівництво, – розповідає його директор Ігор Москаленко.
– Чому ж «агрофірма» і назва стара – «Троянда»? – запитуємо.
– Бо земля на ній.
Спадщиною підприємливого німця вчора користалися комуністи, нині – новоявлені капіталісти. Перші хоч за цільовим призначенням… По вулиці Осиповського ще рік-два тому розвалювався двоповерховий палац Крістера, нині тут якась нашвидкуруч «реконструйована» офісно-складська незграбна споруда.
Владислав Михайленко, депутат Київради, член земельної комісії:
– Доступ до зелених зон має бути відкритим. А щодо прибудинкових територій, то є випадки, коли мешканці певного житлового комплексу, ОСББ фінансують благоустрій свого двору і перекривають доступ, аби їх працю не зруйнували. Гострою ця проблема є саме у новобудовах, які часто зводять у тих мікрорайонах, де люди проживають десятками років і їм перекривають звичні проходи.
Фото Павла ПАЩЕНКА