Лише 15 відсотків берега Дніпра у столиці доступні киянам

Завдяки Дніпру іноземні урбаністи вважають Київ унікальним: майже через центр міста проходить водно-зелений коридор річки з численними островами і затоками. Але далеко не скрізь можемо насолодитися Дніпром – набережні, поблизу яких пролягають дороги з інтенсивним рухом машин, можна дуже умовно вважати прогулянковими, а часом річку просто огороджено парканом. Починати вирішувати проблему потрібно з дослідження, що й зробили Олександр Оксимець, Роман Кульчинський та Ярина Михайлишин у межах медіа-проекту texty.org.ua. 
– Ми розпочали дослідження, користуючись велосипедом та пересуваючись пішки, але дуже скоро відчули на собі недоступність Дніпра, – розповів під час презентації результатів дослідження «Украдений Дніпро» головний редактор «Текстів» Роман Кульчинський. – Тож нам зголосилися допомогти човнярі – ретельно оглянути береги можна лише з води. 
Єдина набережна в Києві, яку було визнано ідеальною, – Оболонська. Тут повна відсутність транспорту на більшій її частині, легка доступність, тихо, алеї з освітленням та лавками, розваги та пляжі. Оцінки «добре» не отримала жодна набережна, а «на трієчку» оцінили Наводницький парк, Поштову площу, Русанівську та Дніпровську (Березняки) набережні. Дві останні, хоча і мають більше зелені, ніж Оболонська, відрізані 4–6-смуговими магістралями, а ще тут існують проблеми з благоустроєм. 
– Ми провели експеримент – порахували, скільки людей перебувають одночасно на цих трьох набережних, – розповів координатор проекту Олександр Оксимець. – За годину на Оболоні ми нарахували 2190 людей, на Русанівці – 521, на Березняках – 269. А комп’ютерне моделювання ситуації, якби Русанівська набережна не була відрізана дорогою, показало збільшення потоку людей на 30 відсотків. 
Найбільше у Києві проблемних ділянок уздовж берегів Дніпра – 55 відсотків. До цієї категорії увійшли в першу чергу так звані псевдонабережні – Набережне шосе (від Поштової площі до Наводницького парку), Набережно-Рибальська дорога, Дніпровська набережна (від Березняків до Осокорків). Хоча тут і можна вийти до води, але пішохідні алеї майже без зелених насаджень, високий рівень шуму та складний доступ через пішохідні переходи. Проблемним вважається і захаращений північний лівий берег, а на півдні по обидва береги доступ до води унеможливлює густа рослинність. 
Відомий у світі урбаніст, колишній мер Боготи Енріке Пеньялоса, під час лекції у Києві у 2012 році зазначив, що пляжі та узбережжя для міста – це багатство, більше ніж діаманти, і приватна власність ніколи не повинна загороджувати доступ до води. У Києві чудова річка, але уздовж неї будують хайвеї. Справді, за минулі п’ять років нові розв’язки побудували саме на берегах Дніпра. 
– Та найбільша проблема для Дніпра у Києві – промзони і паркани, 30 відсотків берегів фізично закриті для киян, – каже Олександр Оксимець. – У провідних містах Голландії, Німеччини, Франції колишні промзони на берегах перетворюються на престижні житлові та ділові райони, а в Києві три величезні території – Теличка, Рибальський острів та Гавань – майже не використовуються. Додають проблем і різноманітні причали, яхт-клуби, ресторани, що загарбують виходи до води. А в дачних Осокорках окремі «садівники» часом огороджують собі береги, самовільно влаштовують причали. 
Загалом же під час дослідження було нараховано близько 150 парканів, найнахабніші ж загарбники Дніпра навіть ставили таблички «Приватна власність» та доповнювали паркани колючим дротом. Це при тому, що згідно із законом будь-яке будівництво у стометровій зоні біля великих річок, таких як Дніпро, суворо заборонено. 
Надалі ж дослідники планують провести публічні дебати щодо майбутнього Дніпра із залученням експертів та політиків і підготувати рекомендації для міської влади, як повернути Києву нашу головну річку.