Вартість проїзду в столичному метро для приїжджих має бути вищою — депутат Київради Тарас Козак

Депутат Київради Тарас Козак
Депутат Київради Тарас Козак

Депутат Київради, заступник голови ПК Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку Тарас Козак — про особливості депутатської роботи, дефіцит бюджету, як вирішити проблему зі збитками столичного метрополітену та якої «поведінки» цього року очікувати від курсу долара.

Депутат Київради, заступник голови Постійної комісії Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку Тарас Козак (Голос) працює президентом інвестиційної групи УНІВЕР, також є міністром фінансів у First professional Ukrainian Government, а раніше працював головою Бюджетного комітету Громадської ради Мінфіну. Тому зрозуміло, що це — людина, яка про фінанси знає все. Отож переважна більшість наших запитань стосувалися саме цієї тематики.

«Я — УКРАЇНСЬКИЙ КОЗАК, А НЕ КОЗАК МЕДВЕДЧУКА»

Тарас Козак

Тарасе Мирославовичу, на вашій сторінці у Фейсбук є кілька постів з фразою — «Я не той Тарас Козак». Чи часто доводиться виправдовуватися через свого сумнозвісного тезку?

Досить таки часто. Ще зрозуміло, коли нас плутають люди, котрі мене не знають. Але дивують журналісти, які, за своєю діяльністю, мають перевіряти достовірність інформації, і які постійно телефонують та пишуть у месенджери повідомлення з пропозицією дати інтерв’ю, вирішивши, що я і є саме «той» Тарас Козак…

Це дуже неприємно. Тому намагаюся скрізь розмістити інформацію, що я і «той» Тарас Козак — різні люди.

Мої друзі також допомагають у цьому. Наприклад, вони зробили і розмістили у соцмережах фотоколаж, де з одного боку зображений я і написано «Козак здорової людини», а з іншого — «Козак Медведчука».

Дехто мені навіть радить змінити прізвище, але я відповідаю, що нехай краще інший Козак змінює. Так — напівсерйозно, напівжартома — намагаюся відкараскатися від свого сумновідомого тезки.

«НЕМОЖЛИВО ПРИЙМАТИ РІШЕННЯ, ЯКІ СПОДОБАЮТЬСЯ АБСОЛЮТНО ВСІМ»

У Київраді ви працюєте вперше. Які враження від депутатської роботи?

Нинішнього скликання депутатський корпус Київради оновився більш, аніж на половину. Коли у міськраду приходять нові депутати та представники різних політичних сил, на мою думку, це — дуже добре.

Щодо вражень про депутатську роботу, то мої колишні уявлення про неї трохи похитнулися. Передусім, я сподівався, що ця робота займатиме не так багато часу.

Коли я став депутатом, до мене постійно почали звертатися люди (телефонують, пишуть у всіх месенджерах). Повідомляють, де яка в асфальті утворилася ямка, де яке спиляли дерево, де немає гарячої води…

Але що я можу зробити у таких випадках? Вважаю, у подібних ситуаціях потрібно звертатися не до депутата, а, передусім, до спеціальних комунальних служб, які повинні швидко на це зреагувати.

Коли починаєш пояснювати людям, що у депутата міськради завдання інше (він, насамперед, має працювати над проєктами рішень), що депутатів у Київраді — 120, тому я один не зможу відразу розв’язати всі проблеми, то у відповідь чую: «Зрозуміло, всі ви — однакові… Як тільки перетнете коридори влади, то починаєте уникати відповідальності…».

Я людина дуже відкрита, намагаюся реагувати на кожне звернення, це відбирає багато часу. Крім того, потрібно працювати у профільній комісії, брати участь у підготовці десятків дуже важливих та резонансних (оскільки вони стосуються розподілу бюджетних коштів) проєктів рішень, узгоджувати їх на багатогодинних засіданнях фракції.

Таких людей переплутати просто неможливо

Раз на 2 тижні Київрада збирається на пленарне засідання, яке, зазвичай, розпочинається вранці і закінчується пізно увечері.

Тому депутаська робота фактично займає 3 дні на тиждень мого часу, і, нагадаю читачам, вона не оплачується.

Окрім цього, у соціальних мережах ще й доводиться переконувати людей, чому наша фракція проголосувала саме так, а не інакше за той чи інший проєкт рішення.

Все це я кажу не для того, щоб поскаржитися. А для того, щоб кияни знали, що ми, депутати, на цю роботу витрачаємо багато власного часу. Тому дуже образливо зустрічатися з непорозумінням і чути слова: «Всі ви там однакові, всі ви прийшли туди, щоб щось вкрасти»…

Ви кажете, доводиться переконувати людей, чому фракція проголосувала саме так, а не інакше. Часто не сприймаються рішення?

Взагалі, неможливо приймати рішення, які подобаються абсолютно всім. Завжди відшукаються люди, які їх не сприйматимуть.

Адже насправді кожен мешканець Києва прагне, щоб навколо його будинку був величезний парк (лише дерева, кущики, лавочки, фонтанчики) і в радіусі кілометра нічого не будувалося.

Молоді люди хотіли б, щоб біля їхнього дому звели розважальний центр, ті, що мають дітей — школу. Ще хтось мріє, щоб поруч з будинком була зупинка громадського транспорту… Але в межах мегаполісу всі ці бажання задовольнити просто неможливо.

Або взяти ставлення киян до архітектурних пам’яток. Щодо цього питання, як я вже переконався, існують дві протилежні точки зору. Одні люди вважають, що всі застарілі споруди треба зносити, інші виступають за те, щоб зберегти їх як історичні пам’ятки. Ці дві точки зору поєднати неможливо.

Моя думка з цього приводу наступна. Звичайно, всі старі споруди залишити неможливо, адже на їх реконструкцію потрібні великі суми бюджетних коштів (тобто, податків громадян). Але є пам’ятки архітектури, які неодмінно потрібно зберегти.

Тому очікуємо, що незабаром буде готовий проєкт Генерального плану розвитку м. Києва та його приміської зони до 2025 року, де мають чітко визначити зонування з поділом на зелені зони, зони забудови, офісний, житловий фонд, тощо.

Коли проєкт Генплану буде винесений до сесійної зали, можна буде говорити про нього конкретніше.

Під час засідання бюджетної комісії

«З ДЕФІЦИТОМ БЮДЖЕТУ ЖИВУТЬ МАЙЖЕ ВСІ МЕГАПОЛІСИ СВІТУ»

Ви — професійний фінансист і заступник голови бюджетної комісії. Чи варто цього року, у зв’язку з пандемією, очікувати дефіциту бюджету?

Дефіцит бюджету виникає тоді, коли місто прагне витратити більше коштів, аніж збирає. Це — цілком нормальний процес. З дефіцитом бюджету живе переважна більш мегаполісів світу.

Питання про інше — як фінансувати такий дефіцит. Шляхів може бути два — через запозичення або продаж майна. У нашому місті вони застосовуються обидва.

Так, Київ постійно продає землю, непотрібні йому споруди, інше майно. Ми, депутати фракції «Голос», наполягаємо, щоб ці продажі (навіть квартири, збудовані комунальними підприємствами) відбувалися через систему ProZorro.

Великою частиною фінансування дефіциту бюджету є запозичення. Це — кредити, випуск муніпальних облігацій.

Очікується, що наприкінці цього року дефіцит міського бюджету складе близько 7 млрд грн. Тоді і вирішуватимемо, як його покривати. Швидше, це будуть запозичення, а не продаж землі та майна.

Через збитки Київський метрополітен просить або 1,5 млрд. бюджетних вливань, або підвищити вартість проїзду до 25 грн. На вашу думку, який шлях у цьому випадку обрати?

Київський метрополітен — комунальне підприємство, яке належить міській громаді. Але під час пандемії постраждав не лише метрополітен, а й інші підприємства — як комунальні, так і приватні.

Оскільки, за Конституцією України, підприємства усіх форм власності мають однакові права, то чому тоді працівникам, наприклад, ресторану, який зазнав збитків під час локдауну, не прийти до зали Київради, щоб вимагати компенсації?

З точки зору обивателя розумію, що метрополітену потрібно допомогти. Але я проти того, щоб видати цьому підприємству 1.5 млрд грн після того, як до сесійної зали прийшли його працівники.

Тоді до нас стоятиме ціла черга з підприємців, які захочуть отримати компенсацію своїх збитків з міського бюджету.

Словом, питання з метрополітеном — непросте. Вважаю, насамперед, потрібно провести глибокий аналіз фінансової діяльності цього підприємства, а потім визначити реальну вартість проїзду.

Під час пленарного засідання

Але ж 25 гривень за одноразову поїздку це дуже багато…

Якщо порівнювати з Лондоном, де одна поїздка коштує 3-4 долари, то це — дешево. Якщо порівнювати з доходами наших громадян, то — дорого.

Сьогодні ціни на все зростають, тому, звісно, має зростати і вартість проїзду у громадському транспорті. Тому я за те, щоб після аналізу фінансової діяльності підприємства встановити вартість проїзду, яка вивела би його на беззбитковість.

Також ціна на проїзд у метро у нашому місті є дотаційною. Враховуючи те, що підземкою користується велика кількість приїжджих, доцільно було би для них зробити вищою вартість квитка, а для киян, через картку киянина, встановити певні пільги. Також надавати їх людям, які постійно працюють в Києві і, відповідно, наповнюють бюджет міста.

Бюджетна комісія зараз вивчає це питання. Я думаю, незабаром будуть запропоновані зважені рішення.

Існує й інший можливий варіант розв’язання цієї проблеми: Кабмін та парламент повинні вирішити питання компенсації місцевим бюджетам проїзду пільговиків. Відповідне звернення до центральної влади Київрада ухвалила на минулому пленарному засіданні. Якщо нас почують, то вартість проїзду в метро підніматися не буде.

Знають наших і в Стамбулі

«СЬОГОДНІ ЧИННИКИ СКЛАЛИСЯ ТАК, ЩО ДОЛАР ПАДАТИМЕ»

Запитання, як до фінансового аналітика: чи варто цього року очікувати підвищення курсу долара?

Це — питання, яке вже понад 20 років хвилює українців, оскільки вони не довіряють своїй національній валюті.

Після того, як у 2015 році Нацбанк перестав штучно стримувати долар, він почав коливатися, в залежності від попиту. І не тільки зростає, як звикли до цього українці. Наприклад, у 2019 році долар впав до курсу 24.

Долар коливається у зв’язку з багатьма різними чинниками. Часто вони складаються так, що ця валюта послабляється. Саме це відбувається протягом останніх тижнів. Чому?

По-перше, сьогодні в Україні є сприятливою кон’юктура зовнішньої торгівлі. Зокрема, зараз світові ціни на пшеницю є дуже високими. Наші аграрії активно експортують зернові, а це означає, що в країну надходитиме більше валюти.

По-друге, величезні сьогодні ціни і на залізну руду, яка є однією із найбільших часток вітчизняного експорту. Україна від продажу руди отримує мільярди доларів навіть тоді, коли вона коштує дешево.

По-третє, протягом останніх років до України надходить чимало валюти від заробітчан — 12-15 млрд дол на рік. Тому сьогодні бажаючих продати долари більше, аніж купити.

Також, у зв’язку з пандемією, зменшилися ділові поїздки бізнесу за кордон, отже стали менше вивозити валюти. Це ж стосується і туристичних поїздок.

Ще, сподіваємося, цього року МВФ подарує Україні 2.7 млрд доларів, в якості розподілу прав між усіма учасниками фонду.

Та й загалом, сьогоднішня економічна та політична ситауції в Україні відзначаються стабільністю.

Тому, вважаю, долар цього року послаблятиметься і ми побачимо курс 27 і навіть — 26,5.

Інна БІРЮКОВА, «Вечірній Київ»