У Києві жінка створює шедеври нитками

Фото з архіву Любові Романів
Фото з архіву Любові Романів

«Талановита людина, талановита в усьому», цей вислів, як ніщо інше вдало характеризує героїню нашої розповіді до Дня вишиванки — Любов Романів. Дивовижна жінка, яка маючи освіту фізика та працюючи інженером-дослідником на Державному підприємстві «Антонов», з малечку була не байдужою до творчості. Спостерігаючи за мамою, яка вишивала скатертини та сорочки, маленькій Любі теж, кортіло, щось створити власними руками. Взявши голку та нитки у 7 років, вона створила свій перший рушник, й не розлучається зі своїм хобі до сьогодні.

Народилася майстриня у містечку Рогатин, що на Івано-Франківщині. З часом переїхала до Києва, де мешкає, вже майже 40 років. Каже, що захоплення почалося з подарунка у школі.

Фото надане Любов’ю Романів

«Коли мені було 7 років, на перше вересня, у школі дівчаткам дарували набори з вишивки. У мене був рушничок. Як сьогодні пам’ятаю, дуже швидко його вишила та сильно цим захопилася, настільки, що де тільки бачила якийсь візерунок — вишивала. Раніше було дуже проблематично з матеріалами. Це сьогодні можна замовити через інтернет: нитки, канву, малюнок. А раніше мені доводилося шукати у знайомих, сусідів, де, у кого, який рушник, чи вишиті подушки. Аби створити щось, треба було домовлятися з людиною, щоб позичили на деякий час готову роботу. Зараз, якщо бачу цікаві елементи — фотографую», — розповідає Любов Романів.

Скатертини Любові Романів
Фото: Вікторії Гребінь

Аналітичний склад розуму тільки допомагає майстрині у її творчій справі.

Любов Романів на Державному підприємстві «Антонов»
Скатертина зі складним розрахунковим візерунком

«Без точного розрахунку не можливо створити жодний візерунок, крім того, я сама розробляю схеми. Якийсь час, навіть, видавала невеликими тиражами. Особливих розрахунків потребують малюнки на скатертинах. Зазвичай на вишивку скатертини, у мене йде 6-8 місяців, але є й скатертина, яку, я вишивала 2 роки. Кожна діагональ має відповідати одна одній, кожен хрестик та відтінок має знаходитися на своєму місці. Серед складних, розрахункових робіт, наприклад, скатертина з трояндами, де періоди візерунків різняться між собою, що значно ускладнює розрахунок скатерті. Вишиваю, я зазвичай хрестиком, намагаюся відтворювати старовинні орнаменти з різних регіонів України. Я прагну, щоб кожна людина на моїх виставках знайшла, щось близьке для душі притаманне їй та її малій батьківщині. Кожна робота унікальна. На моєму рахунку їх понад 300», — каже пані Любов.

Скатертина з трояндами, яку вишила Любов Романів
Фото: Вікторії Гребінь

До слова, у 2019 році Любов Романів встановила Національний рекорд України. На той час у неї було 165 вишитих українських рушників. Також, пані Романів є членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Любов Романів встановила Національний рекорд України
Виставка Любові Романів на Державному підприємстві «Антонов»

«Мої роботи були представлені на багатьох виставках. Частина моїх робіт знаходиться на приватних виставках закордоном, решта у музеях України. У Києві мої роботи можна було побачити в Лаврі, Центрі Української Культури та Мистецтв, ДП «Антонов», бібліотеках, і ще багато де. До речі, у школах дітям теж, презентувала свої роботи. Їм так сподобалося, що вони тривалий час після виставки про це ще розповідали своїм батькам та вчителям.

Виставка Любові Романів в одній зі столичних шкіл
Альбом Любові Романів
З ліва на фото, мама Любові Романів

-На одній вишивці, я не зосереджуюсь, хоча можу вишивати — цілодобово. Я ще займаюся лемківськими писанками, які навчила робити, мене, моя мама. До слова, вона родом із Лемківщини. А також, я займаюсь плетінням з бісеру лемківських прикрас –криз. Всьому вище перерахованому, я навчаю на своїх майстер-класах», — додає майстриня.

Лемківські писанки
Прикраса Любові Романів
Фото: Вікторії Гребінь
Фото: Вікторії Гребінь
Прикраси з бісеру, які створила Любов Романів
Писанки Любов Романів

Пані Любов, каже, що охочих придбати хоча б щось, на її виставках та за чималі кошти вистачало.

Виставка Любов Романів

«Мої роботи не продаються, тому що, я хочу, щоб більше людей їх змогли побачити. Це щось особливе, в що, я вкладала і вкладаю всю свою душу, любов та час. Це те, що передається з покоління в покоління. Наприклад, я досі зберігаю речі, які вишивала моя мама. Або клаптик тканини з вишивкою моєї бабусі. Він дуже старий, й тканина вже розлізлася, тож, я дала друге життя орнаменту, який там зображений, й відтворила його. До речі, у мене є скатертина, яка з усіх, які у мене є, для мене найдорожча, й тільки тому, що моя мама бачила, як я її вишивала. Це спогади… Загалом, мені не приємно коли на виставках знаходяться такі люди, які або кажуть, що за гроші можна купити геть усе, або фотографуються на фоні моїх робіт, а потім видають їх за свої», — пояснює Романів.

Вишиванка, яку вишила Любов Романів
Скатертина вишита до свята «Водохреще»
Рушники, які вишила Романів

У Любові Романів дуже творча родина. Донька, теж розділила мамине захоплення та вишиває картини. А онучки, люблять малювати.

Вишиванка, яку Любов Романів носила у дитинстві
Рушники Любові Романів

«Крім власної родини, моє захоплення розділили й на роботі колеги, які теж тепер вишивають та діляться зі мною своїми успіхами. Вишивання — моє друге життя. Спочатку може скластися враження, що роботи не початий край, особливо, якщо це скатертина чи вишиванка, але потім, коли входиш в азарт, не помічаєш, як спливає час. Моя порада тим, хто хоче, почати цим займатися, почніть з малого. Не беріться одразу за велику картину. Спробуйте спочатку вишити маленьку серветку, чи рушничок. Головне любити справу, яку робиш, людей, свій край, тоді завжди все вийде», — підсумовує Любов Романів.

Вікторія ГРЕБІНЬ, «Вечірній Київ»