Як покращити якість повітря у Києві — депутатка Київради Юлія Лимар

Юлія Лимар і мер Києва Віталій Кличко
Юлія Лимар і мер Києва Віталій Кличко

Депутатка Київради Юлія Лимар розповіла про стосунки з столичним мером, про те, що очікує депутата міськради, якщо він голосуватиме всупереч рішенню фракції, про рішення, які нещодавно підтримала екологічна комісія Київради та як поліпшити якість повітря у Києві та врятувати річку Дніпро.

Продовжуємо знайомити читачів «Вечірки» з депутатами Київради ІХ скликання. Сьогодні гостем нашої редакції є депутатка міськради, членкиня Постійної комісії Київради з питань екологічної комісії Юлія Лимар (УДАР).

Професійна журналістка Юлія Лимар (зараз працює шеф-редактором інтернет-видання «Главком») у Київраді — новачок.

Юлія Лимар

Яке склалося враження від роботи у КМР, як працюється в статусі депутата міськради, про задуми та плани — в інтерв’ю з нашим кореспондентом.

«МЕР ТІСНО СПІЛКУЄТЬСЯ З ДЕПУТАТАМИ, ЖВАВО ЦІКАВИТЬСЯ ІДЕЯМИ»

Юліє Володимирівно, на виборах до Київради, ви були третім номером від партії УДАР. А отже це означає, що мер неодмінно хотів бачити вас у своїй команді. Як познайомилися з Віталієм Кличком і над якими проєктами доводилося працювати разом?

Знайомство з Віталієм Кличком відбулося багато років тому. Він, будучи всесвітньо відомим боксером, робив перші кроки в політиці. Я була політичним оглядачем, і, звичайно, ми перетиналися і спілкувалися.

Це були 2005-2006 роки, всі були ще натхнені Помаранчевою революцією, утворився громадянський блок «Пора-ПРП». Віталій Кличко його очолив. На виборах 2006 року блок балотувався до Верховної Ради та Київради, а Віталій вперше змагався за посаду мера Києва. Але тоді переможними для Кличка стали вибори до Київради.

Потім, час від часу, ми спілкувалися з Віталієм Кличком, перетиналися, але тоді я не була частиною його команди.

Як потрапили до списку УДАРу на останніх виборах?

Це була пропозиція Віталія Володимировича. Вважаю це виявом довіри.

Чи часто зустрічаєтеся з мером зараз? Які питання обговорюєте?

Зустрічаємося часто, адже він — міський голова, а я — депутат міськради.

Віталій Кличко тісно спілкується з депутатами, жваво цікавиться продуктивними ідеями. Якщо у депутатів є дієві пропозиції чи ініціативи, як покращити життя міста, то мер завжди готовий надати підтримку.

Наприклад?

З міським головою ми обговорюємо не поточні питання, а стратегічні напрямки.

Наприклад, щодо екології (оскільки я працюю в екологічній комісії, то мене найбільше цікавить цей напрямок) у нашого мера є чітка позиція: Київ має повернути собі славу одного із найзеленіших міст Європи.

І, хочу зазначити, Київрада активно працює у цьому плані. Зокрема, лише під час останнього пленарного засідання 13 травня для облаштування у місті додаткових зелених зон було виділено 132 гектари землі.

Ці проєкти реалізовуватиме «Київзеленбуд». До речі, вважаю це підприємство одним з найкращих в столиці. За той час, що співпрацюю з ним, бачу фахових людей з дуже сучасними підходами і великим потенціалом.

Водночас — повертаючись до вашого запитання — мер дуже добре розуміє, що сучасна екологічна політика не обмежується утворенням зелених зон. Київ зараз робить спроби запровадити сучасні підходи на рівні міста, не держави. Це — складно.

На сесії Київради — вручення депутатського посвідчення

«МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ — ЦЕ НЕ ПОЛІТИКА»

Чому ви, професійний журналіст, вирішили піти в політику?

Місцеве самоврядування — це не політика. Більше того, коли місцеве самоврядування стає заручником великої політики, це не правильно.

Мене дуже тішить, що в Україні почалася реформа децентралізації. Міста та села можуть успішно розвиватися, незалежно від того, хто займає посаду Президента чи Прем’єр-міністра.

Населені пункти мають власні кошти, самі вирішують, як їх витрачати. Децентралізація є саме тим лакмусовим папірцем, який дає змогу побачити, як реально працюють органи самоврядування у тому чи іншому місті.

Як бачите, Київ, незважаючи, на виклики пандемії, успішно продовжує розвиватися.

Але ж ви мали особисту мотивацію, щоб піти до Київради?

Якщо згадати піраміду потреб Маслоу, то на нинішньому відрізку життя я зрозуміла, що мені нецікаво робити щось виключно для себе, своєї сім’ї, найближчого оточення.

Протягом років роботи у політичній журналістиці я задавалася думкою: що можна зробити на державному рівні з тією чи іншою проблемою? Як би я її вирішувала?

І як?

Мені дуже близька ідея «спільного блага», і місцева рада — саме те місце, де найкраще її розвивати. Коли у Києві реалізовуються проєкти, де громада, депутати, виконавчий орган діють як одне ціле — радію.

Таких проєктів стає все більше, в тому числі і завдяки Громадському бюджету. Я думаю, що в таких кроках закладений потенціал розвитку країни.

Чи подобається вам депутатська робота?

Я б не застосовувала категорії «подобається-не подобається». Київрада має свою специфіку. З моїм темпераментом хочеться швидкості.

Але депутатська діяльність суворо регламентована законодавством, від задуму до реалізації проєкту проходить тривалий час. Працює здорова бюрократія (сміється). До цього звикнути трохи складно, але нові проєкти, які прагне реалізувати наша команда, захоплюють і надихають. Це додає сил.

Київська міська рада Фото Бориса Корпусенка

«ДРУЖНО ГОЛОСУВАЛИ ДЕПУТАТИ ЛИШЕ НА ПАРТІЙНИХ З’ЇЗДАХ У ЧАСИ СРСР»

Яке у вас склалося враження від роботи Київради? Чи можна її назвати єдиним злагодженим механізмом?

У Київраді сім фракцій, зрозуміло, що з багатьох питань виникають дискусії. Але, як правильно підкреслив міський голова Віталій Кличко, звертаючись до депутатів на першому пленарному засіданні, депутат міськради, це — не депутат Верховної Ради (який, переважно, займаються політикою), тому він не може бути в опозиції до киян, міста, доріг, шкіл, дитячих садків.

Саме тому Київрада, незважаючи, на кількість фракцій, часто працює як єдиний механізм. Чимало рішень набирають близько 100 голосів, отже за них голосують представники усіх фракцій.

Звичайно, є питання, які певні фракції не підтримують. І це теж цілком нормально. Тільки у часи Радянського Союзу депутати на партійних з’їздах дружно голосували за всі запропоновані їм рішення. Такою «злагодженістю» покривався тоталітаризм. Це точно не мій вибір.

Як правило, голосувати «за» чи «проти» з того чи іншого питання, вирішується на засіданні фракції. Але, якщо депутат не згодний з позицією фракції, чи може він голосувати, як вважає за потрібне?

Звичайно. Є положення про фракцію УДАР, де зокрема йдеться про те, що ми — депутати однієї політичної сили і маємо прагнути злагодженого голосування. Але часто на засіданні фракції відбуваються дискусії, іноді вони бувають жорсткими.

Якщо депутат має принципову позицію з того чи іншого питання, він може голосувати відповідно. Така позиція називається «окремою думкою». Я, приміром, не проголосую за рішення, яке може призвести до зменшення зелених зон.

Буває, що питання стосується конфлікту інтересів. Депутат про це повідомляє і взагалі утримується від голосування.

Під час прийому виборців

«ДЛЯ МЕНЕ ЕКОЛОГІЯ ЦЕ — СТАЛИЙ РОЗВИТОК І ЕКОНОМІКА НУЛЬОВОГО ЦИКЛУ»

Що вже вдалося зробити за кілька місяців роботи в екологічній комісії?

Кілька проєктів вже реалізовуються. За моєї ініціативи відтепер в столиці фінансуватиметься обстеження і лікування усіх понад 100 ботанічних пам‘яток природи, які знаходяться на балансі «Київзеленбуду». Йдеться про рослини, чий вік понад 100, а часом і понад 400 років.

Наша комісія одноголосно підтримала пропозицію ГО «Захистимо Протасів яр», отож у столиці (як, до речі, мер і обіцяв громаді) буде новий ландшафтний заказник.

Багато звернень і до екоінспекції, і до правоохоронних органів. Наприклад, заміський ресторан примудрився «вилізти» за межі своєї земельної ділянки майже на гектар. Чи намивають пісок і вивозять в невідомому напрямку. Чи дерева порубали. На всі такі звернення швидко реагую.

На одному з засідань комісії ви не підтримали вилучення з фінансування за рахунок міського фонду охорони навколишнього середовища закупівлю контейнерів для небезпечних відходів. Чому? Адже це — благоустрій…

Для мене екологічна політика — це про сталий розвиток, в тому числі і про сучасне поводження з відходами. Це — якщо коротко.

Якщо розлого, то вважаю, що одним з пріоритетів має стати екологічна освіта, і як наслідок — розуміння містянами сучасних підходів. Знаєте, наприклад, як називається міністерство, яке опікується довкіллям у Франції?

Ні. Як?

Міністерство екологічного переходу. Всім у світі сьогодні зрозуміло: якщо людство продовжуватиме поводитися так, як поводиться зараз, то не виживе.

Ресурси планети спустошуються так швидко, що не можуть відновитися. Або не можуть відновитися у «чистому» вигляді.

І йдеться зараз не про нафту чи діаманти, а про повітря, воду, придатні ґрунти. Тобто, про ті ресурси, які для багатьох, навіть більшості українців, досі не є першочерговою цінністю.

Саме з цього усвідомлення народилася Паризька кліматична угода та концепт сталого розвитку. Ці рухи мають на меті знайти баланс між сучасним споживанням та потребами майбутніх поколінь.

І ця проблема не може бути вирішена окремими країнами чи регіонами, бо раптом для людства з’ясувалися очевидні речі: чисте повітря або у всіх, або в нікого, чисте джерело-річка-море-океан для всіх, пандемії не мають кордонів…

Україна поки не має пріоритетності екологічної політики. Тоді як більшість країн Євросоюзу, наприклад, вже зараз гармонізують розвиток в парадигмі сталого розвитку. Ним просякнуті усі сфери життя: від будівництва дитячого садочку у маленькому містечку чи відмови від автівок з двигунами внутрішнього згорання вже за десять років.

Київ має стати однією із найзеленіших столиць Європи Фото Бориса Корпусенка

Однією з великих проблем столиці є висока забрудненість повітря. Як, на вашу думку, можна поліпшити цю ситуацію?

От саме про це я і говорю! Що не може окремо взяте місто Київ мати чисте повітря, а, скажімо, місто Ірпінь чи Буча — ні. Тут має бути застосований загальнодержавний підхід і пріоритетність.

Скажіть, от як можна зменшувати викиди від автівок, якщо Верховна Рада ухвалює, а Президент підписує закон про «євробляхи»?! Не ключове ж питання, як дешево їх розмитнити, головне — яку частину таблиці Менделєєва вони залишають у повітрі.

Хоча дуже багато речей Київ може і мусить робити. Для цього в останні роки Україна ухвалила ряд важливих законів (на виконання Угоди про Асоціацію з ЄС, до речі). Наприклад, закон про оцінку впливу на довкілля. Там закладено достатньо інструментів, щоб не допускати, скажімо, забудову, якщо є потенційна шкода довкіллю.

Столиця може корегувати норми викидів та скидів, дозволи на які видає певним підприємствам.

Може Київ розібратися й з небезпечними відходами — відстежуючи їх шлях не лише до контейнеру, а й переконуючись у надійності підприємства-утилізатора.

Ще дуже актуальне в місті екологічне питання — як врятувати річку Дніпро, яка постійно міліє?

Кілька років в Україні діє басейновий принцип управління річками. Що це означає? Якщо раніше річки були «поділені» між областями, і можна було в Чернігові злити гидоту, то у воді на київських пляжах, в менш концентрованому вигляді, але її можна відшукати.

Тепер річки управляються за іншим принципом: вся річка з усіма її притоками є одним басейном, потрібно бачити її проблеми цілісно. Тому для мене, наприклад, загадка, чому щороку виділяються кошти на боротьбу з обмілінням Дніпра у Києві? Може проблема не в тому, щоб заглиблювати річку у столиці, а в тому, щоб почистити її русло в іншій області? Відповіді на ці запитання для мене дуже важливі, і я їх знайду.

Над якими проєктами рішень працюєте зараз?

Найбільше уваги зараз приділяю облаштуванню Замкової гори. Самісінький центр Києва, історична колиска, національний заповідник, об’єкт природозаповідного фонду.

Всі ці статуси має ця місцина. А по факту залишається занедбаною, захаращеною з купами сміття, місцем пікніків з усіма їх наслідками для довкілля. Є громадські організації, які дуже опікуються цією місциною, є туристичне бачення цього місця. Хочеться допомогти Замковій.

Інна БІРЮКОВА, «Вечірній Київ»