Василь Вишиваний та його вулиця у Києві: історія закоханого в Україну Габсбурга
В Україні тривають Дні Європи, «Вечірній Київ» продовжує розповідати історії про європейські вулиці та місця у Києві.
Однією з них є вулиця Василя Вишиваного — український військового та політичного діяча, поета та дипломата австрійського походження.
Сама вулиця знаходиться в Дніпровському районі Києва на ДВРЗ, отримала свою назву у 2016 році в ході декомунізації (до цього мала назву більшовика Олека Дундича).
Василь Вишиваний — псевдонім австрійського ерцгерцога та полковника Український січових стрільців Вільгельма Габсбурга, представника однієї з найбільших та наймогутніших династій Європи. Він походів із гілки Габсбургів-Лотаринзьких і приходився племінником імператора Австро-Угорщини Франца-Йосифа.
Своє прізвисько Вільгельм отримав під час Першої світової війни, коли служив офіцером 13-му уланському полку австро-угорської армії. Цей полк переважно складався з українців, з якими молодий австрійський князь потоваришував та досконало вивчив українську мову. Один із його побратимів подарував йому вишиванку, яку той почав постійно носити. Саме через це його прозвали «Вишиваним».
Знайомитись з українською культурою він почав ще за часів його дитинства, коли його батьки переїхали до маєтку в польському місті Живець (на заході тодішньої провінції Галичина). Він інкогніто подорожував Гуцульськими селами та Карпатськими горами і згодом дуже захопився українською мовою та культурою. Вільгельм був великим поціновувачем творів Івана Франка, Василя Стефаника та Тараса Шевченка.
Коли Василь Вишиваний в 1916 році став членом сенату Австро-Угорщини (за законом кожен член імператорської родини став депутатом після досягнення 21 року), він налагодив зв’язок з українськими депутатами на чолі з Євгеном Петрушевичем та став головним лобістом українців в країні. За його протекції вперше українця призначили на посаду в уряді — Івана Горбачевського міністром охорони здоровʼя Австро-Угорщини.
Вільгельм Габсбург був також одним із головних претендентів на гіпотетичний престол України, у випадку утворення монархічної держава. Сам він, однак, ніколи відкрито не висловлював бажання стати монархом України, але був палким прихильником української державності.
Після поразки Росії у війні в 1918 році та встановленням влади Павла Скоропадського в Україні, Василя Вишиваного призначено командиром австрійської «Групи архікнязя Вільгельма», до складу якої увійшли сформований в 1914 році легіон Українських січових стрільців, який він вберіг від розформування після передислокації їх на територію України.
Він продовжував співпрацювати з українською владою і за часів Директорії, отримав чин полковника армії УНР, однак згодом виїхав з України на знак протесту проти Варшавського мирного договору з Польщею, за яким полякам відійшла західна Україна.
В еміграції Вільгельм продовжував тримати контакт з провідними українськими діячами і займатись підприємницькою діяльністю, однак від політики майже повністю самоусунувся.
Утім він постійно перебував під наглядом спочатку німецького Гестапо, а після поразки Німеччини ним зацікавились і радянські спецслужби. В 1947 році його звинуватили у звʼязках з ОУН та посадили під арешт спочатку до Карловарської тюрми в Чехії, а згодом перевели до Лукʼянівської тюрми у Києві, де його протримали півроку в режимі постійних допитів.
Вільгельма збирались увʼязнити до радянських таборів на 25 років, однак вирок так і не привели в дію, Василь Вишиваний помер в 1948 році від туберкульозу, який сформувався через погані умови утримання. Місце поховання Вишиваного невідоме, найімовірніше його поховали біля огорожі Лукʼянівського цвинтаря.
За часів перебудови в Радянському Союзі Василя Вишиваного посмертно реабілітували в 1989 році.
Михайло ЗАГОРОДНІЙ, «Вечірній Київ»