Місце з особливою енергетикою: як кияни можуть потрапити у закриту частину ботсаду Фоміна

Кияни, «закриті» локдауном у межах країни, а за «червоної зони» взагалі, у місті, почали цікавитися незвичними маршрутами. Обходивши вулиці і визначні пам’ятки чимало хто звернув увагу на університетський ботсад. І, виявилося, що екскурсії у закриту частину мають попит — потрапити на них можна тільки по запису, і заздалегідь.

Ірина Іванова, співробітниця ботсаду і екскурсовод завжди збирає групу біля головного входу у наукову частину ботсаду, який розташований по вулиці Симона Петлюри. «Інструктує» відвідувачів, адже ця зелена оаза — дослідний майданчик просто неба, де зібрано величезну колекцію рослин, і не те, що рвати квіти, а й ходити можна тільки по визначених доріжках.

Насамперед ватага звертає на алею, із крислатими, старими деревами. Три тижні тому вона була головною родзинкою експозиції, адже це територія різнобарвних крокусів та інших первоцвітів. Зараз тут найцікавішим є старий-старий церцис.

«Я часто чую, що це дерево називають „Іудиним“, мовляв, за легендою, на ньому повісився апостол-відступник. І саме через те, навіть на його стовбурі квітнуть дрібні рожеві квіти, наче краплини крові. Насправді країна походження нашого дерева — Канада, і, як розумієте, до біблійних подій воно не має ніякого стосунку», — розповіла Ірина Іванова (Хоча у Європі зростає ще церцис європейський але в умовах Києва він підмерзає!).

Від квітучого дерева екскурсія завернула до «плантації», де буяли тюльпани, та висаджено чимало інших квітів, які будуть цвісти у свій час. Найбільше тюльпанів червоних, звичайних, проте є і сортові, рожеві з білим, розкриті бутони яких нагадують морозиво. До слова, особливістю тюльпанів є надзвичайна «гібридність». Запилившись квіти наступного року можуть змінити своє забарвлення і форму квітки. Що добре видно, бо різнобарвний «самосій» видніється вздовж доріжок.

Ділянку хвойних «чути» по тонкому аромату. Потрапити туди можна через місток побудований у 1973 «р.б. — року Божого». Через ці дві букви, викарбувані біля основи містка у будівельників та чиновників у 1973 році були великі проблеми, бо це був не той період, було можна згадувати Бога.

Здавалося б, що такого цікавого може бути серед хвойних? Проте майстерний оповідач, а Ірина Іванова, саме ним і є, перетворював кожне дерево чи кущ на цікавий об’єкт. Вчена розповідала, які рослини найкраще садити на тих чи інших ділянках (затінених чи, навпаки, сонячних). Для тих у кого буквально клаптик землі під вікнами теж є рекомендація — ялина сербська. Це дуже струнке, компактне дерево, яке є символом Сербії. Не менш цікавим є і ялівець. У колекції ботсаду є десятки видів — кущів і дерев, отруйних і їстівних. До речі, на прикладі найстаріших тутешніх екземплярів можна побачити, чому ялівець — це «червоне дерево». На стовбурах видніються насичені фіолетові плями — така властивість у деревини.

Саме на ділянці хвойні розташовані дві особливі галявини — на одній проводять різноманітні урочистості (Ботсад іноді надає такі послуги). Вона оточена формованою стіною кущового ялівцю (його із задоволенням підстригають студенти університету, які проходять тут практику). Неможливо не звернути увагу на газон — такого він насиченого зеленого кольору.

Крім того, ця трава — теж своєрідний експонат, який вирощується спеціально для того, щоб міг витримувати різні святкування та не втрачати свого вигляду. Друга ж галявина особлива тим, що саме вона «приглянулися» творцям програми Битва екстрасенсів. Незмінним ведучий реаліті-шоу Павло Костіцин вважає, що саме це місце ботсаду має особливу, благодатну атмосферу і бажання, загадані тут обов’язково збуваються.

Цікавим є ділянка формового саду. Тут яблуні та груші ростуть так, як їм дозволяє людина — плетуться по спеціальних штахетах і розкидають гілля, наче канделябри. Над цим садом нависає гінкго дволопатеве, цей вид є сучасником динозаврів, а його листя, що нагадує качині лапки, має унікальні лікувальні властивості. Проте, на жаль, листя із ботсаду не можна використовувати для створення ліків.

«Декілька років тому перевіряли ці листки у спеціальній лабораторії і виявили, значне перевищення вмісту шкідливих речовин. Хоча, дерево росте фактично, в середині ботсаду, все ж навіть тут відчувається вплив міста», — пояснила Ірина Іванова.

Саме гінкго, каштани та магнолії, які розташовані на відносно невеличкій частині саду, є його осердям, яке поклало створення колекції заснованої у 1840-х роках! Тут ростуть три величні каштани, чи не перші у Києві, а також найстаріша у місті магнолія. Зараз це розлоге дерево із фантастично красивими квітами. До речі, де середини ХІХ століття вважали, що магнолії і каштан їстівний не здатні рости у нашому кліматі. Тому у перші роки після посадки магнолію прикривали на зиму. Проте, зараз колекція магнолій ботсаду Фоміна (у відкритій частині) є однією з візитівок столиці. І мало не кожна киянка вважає своїм обов’язком зробити щорічне селфі з її квітами.

Хоча, магнолії уже відцвітають, проте зараз магнітом для відвідувачів можуть стати рододендрони. Різновеликі кущі вражають своїми насиченими барвами: від білого до темно-фіолетового.

До слова, насамкінець екскурсії Ірина Іванова запропонувала побачити «яслі ботсаду». Спеціальну теплицю, де із насіння вирощують дерева.

«Ми були просто вражені попитом на «дендрологічні» екскурсії ботсадом. Виявилося, що ботсад ім. акад. О.В. Фоміна — цікавий киянам будь-якої пори року! Мало того, стомлені довгим карантином кияни готові годинами гуляти алеями, дивуватися з різноманіття порід тих же хвойних рослин. Відкрити для себе куточок у центрі столиці, де насправді, мало хто був!, — розповів організатор «екотурів» Києвом та Україною Ярослав Козак.

Фото автора

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»