Микола Кондратюк — золотий голос української музичної культури

Микола Кондратюк. Фото з відкритих джерел
Микола Кондратюк. Фото з відкритих джерел

5 травня у місті Старокостянтинів на Хмельниччині народився видатний український співак, педагог та музично-громадський діяч Микола Кондратюк (1931-2006). Його прекрасний оксамитовий баритон викликав неабияке захоплення глядачів усього світу, з гастролями співак об’їздив більше 40 країн, де з величезним успіхом представляв високу виконавську майстерність та українську культуру.

Дитячі роки співака пройшли у Полтаві, з малих літ Микола проявив неабиякий хист до музики та був активним учасником художньої самодіяльності. У 16 років хлопець стає студентом Полтавського музучилища, але за місяць його призивають до армії: Кондратюк служить в артилерійських військах, де з великим успіхом виступає в хорі та ансамблі збройних сил. Голос юнака справив надзвичайне враження на маршала Андрія Антоновича Гречка, завдяки якому Миколу переводять на службу до Києва та поза конкурсом зараховують на навчання до консерваторії до класу відомого педагога та співака Олександра Гродзинського. У роки навчання молодий співак відшліфовує свою виконавську майстерність та розкриває нові грані свого безмежного таланту. Досвічений педагог зумів передати учневі свою любов до класичної та сучасної музики, навчив витонченої манери співу, близької до італійського бельканто.

Микола Кондратюк. Фото з особистого архіву співака.

Навчаючись у консерваторії, Микола Кондратюк на запрошення Григорія Верьовки, стає солістом Українського народного хору. За три роки разом з цим колективом співак об’їздив майже весь Радянський Союз, а впродовж своєї блискучої кар’єри він виступав у 43 країнах з усього світу…

Доля продовжувала усміхатися співакові: у 1959 році Микола Кондратюк стає золотим Лауреатом конкурсу молодих вокалістів у Відні. Яскравий голос нашого земляка справив величезне враження на членів авторитетного журі на чолі з всесвітньо відомим співаком, знаменитим італійським тенором Тіто Скіпа, який пророкував молодому артисту світову славу.

Позитивні зміни у професії чекали співака і в Києві, де він стає солістом Оперного театру. Робота поруч з корифеями та визнаними майстрами сцени, серед яких Борис Гмиря, Михайло Гришко, Єлизавета Чавдар, Дмитро Гнатюк, диригенти Костянтин Сімеонов та Веніамін Тольба, стали прекрасною школою для артиста. Незважаючи на високу конкуренцію серед баритонів театру, Микола Кондратюк швидко зумів здобути любов публіки, яка часто приходила послухати саме його голос.

Микола Кондратюк у «Блакитному вогнику» в Москві 1964 рік. Фото з відкритих джерел.

У 1962 році після перемоги на Всесоюзному конкурсі вокалістів, співак одержує запрошення на дворічне стажування у міланському театрі Ля Скала. Знайомство з Миколою Гяуровим, Джузеппе ді Стефано, Ренатою Тебальді та іншими музичними зірками, атмосфера творчості й доброзичливості сприяли неабияким успіхам стажиста. Співак підготував ряд класичних партій італійською мовою з опер Джузеппе Верді, Джоакіно Россіні, Гаетано Доніцетті (1963-1964).

«Голос його багатий, соковитий, пластичний, тембр благородний. З такою технічною школою цього баритона невдовзі почують кращі театри світу», — писала про співака римська газета «Avanti».

Олександр Білаш «Ясени» виконує Микола Кондратюк.

Після завершення стажування Микола Кондратюк одержує запрошення на постановку «Севільського цирульника», де мав виконати роль Фігаро. Однак, побоюючись еміграції талановитого артиста, радянська влада категорично заборонила його участь у постановці вистави та співак був змушений повернутися до Києва. За спогадами Миколи Кондратюка, ці підозри були абсолютно марними, бо у Києві на той час його вже чекала дружина та двоє дітей, яких він би ніколи не покинув…

Щоб згладити провину перед співаком, після повернення додому його чекатиме запрошення на роботу до Великого театру у Москві, де за пів року роботи артисту вдалося вийти на сцену лише один раз у виставі «Князь Ігор». Чекати роками нових ролей та виходу на сцену артист не захотів, та невдовзі повернувся до Києва.

Готуючись до виступу… Фото з відкритих джерел

У рідному театрі ситуація була не набагато кращою. Попрацювавши в театрі 7 років, Микола Кондратюк прагне нових ролей та прем’єр, але йому пропонують лише ролі у виставах радянських композиторів та все того ж «Князя Ігоря», «Алєко» та інші стандартні ролі поточного репертуару. Незадоволений репертуарною політикою театру, співак стає солістом «Укрконцерту», де з величезним успіхом підкорює кращі концертні сцени нашої країни. Репертуар співака був справді величезним: від найскладніших класичних арій та оперних сцен до камерних творів західноєвропейської класики та українських класичних романсів та народних пісень. Чимало відомих тогочасних українських композиторів, серед яких Платон Майборода, Ігор Шамо, Анатолій Кос-Анатольський, Олександр Білаш та багато інших писали свої твори саме для голосу Миколи Кондратюка.

Микола Кондратюк знявся у декількох художніх фільмах. Кадр з фільму «Ні пуху, ні пера»

Успішну концертну діяльність співак поєднував із викладацькою, виховавши у стінах київської консерваторії цілу плеяду відомих музикантів. З 1974 по 1983 Микола Кондратюк був Ректором консерваторії, понад 10 років очолював кафедру Оперної підготовки, за роки викладацької роботи присвятив чимало наукових робіт методиці постановки голосу та роботі з молодими виконавцями.

Микола Кондратюк помер у Києві 16 листопада 2006 року, похований на Байковому кладовищі. Його прекрасний оксамитовий голос продовжує звучати у записах, які давно стали золотою класикою нашої музичної скарбниці.

Надзвичайно теплі слова на згадку про свого вчителя написав до його 90-річчя один із його учнів, заслужений діяч мистецтв України, співак та диригент Олександр Бондаренко: «У дитинстві батько якось подарував мені магнітофон, на який записував свої улюблені пісні, серед яких я особливо полюбляв слухати „Ясени“, „Буря смешала землю с небом“ у виконанні Миколи Кіндратовича Кондратюка. Приваблювала мене його неповторна окраса голосу, вишукана культура виконання… Коли вже в 1979 році поступив на вокальний факультет Київської державної консерваторії імені Петра Чайковського, був безмірно щасливий з того, що був розподілений на навчання саме до класу Миколи Кондратюка. Коли співаю сам чи навчаю співу своїх учнів, намагаюсь передати ті краплинки його духовної енергетики та набуті від нього принципи вокальної майстерності…»

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»