Микола Яковченко — геній української комедії

Пам’ятник М. Яковченку скульптор Володимир Чепелик. Фото: Тетяна Асадчева
Пам’ятник М. Яковченку скульптор Володимир Чепелик. Фото: Тетяна Асадчева

3 травня 1900 року у Прилуках народився легендарний український актор театру та кіно Микола Яковченко, якого по праву вважали одним із найяскравіших талантів української культури.

Його талантом захоплювався режисер Сергій Параджанов, за рівнем обдарованості порівнюючи актора з видатними коміками світу: Чарлі Чапліном та Фернанделем. Сам актор, який незважаючи на всенародну славу називав себе просто «блазнем з сірими очима».

Микола Яковченко — корифей українського мистецтва. Фото з відкритих джерел.

Народився Микола Яковченко у багатодітній міщанській родині. Особливого хисту до навчання майбутній актор не мав, ніякі дисципліни не могли навернути його до науки, тому єдиною відмінною оцінкою Яковченка у шкільні роки був предмет Закон Божий. Щодо своєї освіти актор часто жартував, що мав «чотири класи та калідор». На відміну від навчання, яке особливо не цікавило хлопця, його справжньою любов’ю став аматорський театр та спів у церковному хорі, до якого він завжди готувався з великою відповідальністю.

Вистави за участі актора завжди мали величезний успіх. Фото з відкритих джерел.

У 18 років актор вперше бере участь в аматорській постановці вистави, де його талант розгледіла Євгенія Базилевська — актриса трупи Миколи Садовського. З перших кроків в професії актор помітно відрізнявся від своїх колег, а найменша його поява на сцені викликала справжній ажіотаж серед публіки. Молодий актор з великим успіхом грає в театрах Чернігова, Черкас, Дніпропетровська, Сімферополя, а у 1927 році доля приводить Миколу Яковченка до трупи театру імені Івана Франка у Києві. Його першою роллю на київській сцені стала вистава «Сон літньої ночі», яка мала неабиякий успіх, а сам актор надовго стає улюбленцем театральної публіки.

За блискучий комедійний дар актора порівнювали з Чарлі Чапліним та Фернанделем. Фото з відкритих джерел.

У 1931 році відбуваються зміни творчому житті легендарного актора — він їде до Харкова, де грає на сцені Театру Революції, а згодом на запрошення Леся Курбаса переходить до Харківського театру імені Тараса Шевченка. У цей період відбуваються зміни і в особистому житті актора: він одружується з харківською красунею Тетяною Євсеєнко, яка була молодша за нього на 10 років. Подружжя мало двох доньок Ірину та Юнону. На жаль, одразу після війни дружина актора передчасно померла від тяжкої хвороби, залишивши сиротами двох дітей, сімейний побут родині ліг на плечі старшої доньки Яковченка — 13 річної Ірини. Передчасна втрата дружини стала для актора важким ударом, внаслідок чого в нього стрімко розвивалася алкогольна залежність, з якою пов’язують чимало комічних епізодів у житті видатного артиста.

Після війни актор знову повернувся на сцену театру імені Франка. За спогадами його сучасників, актора часто можна було побачити після репетицій у ресторані «Театральний». Публіка завжди з захопленням вітала відомого артиста, часто запрошуючи приєднатися до їх компанії. Микола Федорович часто розказував різноманітні веселі байки з акторського життя, люди з захватом слухали усі ці історії та не хотіли відпускати знаменитого артиста. За спогадами киян, він був справжньою живою легендою: люди проводжали його усмішками на вулицях, запрошували на різноманітні заходи, переказували історії з його життя…

Прокіп Сірко «За двома зайцями». Фото з відкритих джерел.
Фільм «За двома зайцями» ввжається абсолютним шедевром українського кіно. Фото з відкритих джерел.

Яскраві характерні образи на сцені театру та в кіно назавжди принесли акторові всенародну любов та славу. Його часто називали «найнароднішим серед заслужених та найзаслуженішим серед народних». Його епізодичні ролі у кіно у фільмах: «За двома зайцями», «Вій», «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», «Королева бензоколонки» давно стали культовими, а цитати з фільмів знають та люблять чимало глядачів.

В останні роки життя Микола Яковченко часто гуляв Києвом у супроводі свого собачки — такси Фан-Фана. Перехожі часто запитували, чому актор водить свою собачку на такому довжелезному повідку, на що актор завжди з гумором відповідав, що Фан-Фан не переносить запаху алкоголю…

Пам’ятник М.Яковченку у сквері Франка. Фото: Тетяна Асадчева.

У 2008 році актора та його улюблену таксу назавжди увіковічили у сквері поблизу театру імені Франка, де він ще за життя став справжньою живою легендою…

Помер видатний актор 11 вересня 1974 року у Києві, похований на Байковому кладовищі. Останніми словами корифея українського театру стали слова: «Клоун йде на манеж».

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»