Пішов з життя знаний київський скульптор

Володимиру Чепелику було 75 років
Володимиру Чепелику було 75 років

13 квітня, на сімдесят пятому році життя після тяжкої хвороби відійшов у вічність Володимир Андрійович Чепелик. Його скульптури та твори його учнів прикрашають місто Київ.

Володимир Чепелик народився 17 жовтня 1945 року в місті Києві. У 1972 році закінчив Київський державний художній інститут. 1975 року розпочав викладацьку діяльність у Київському державному художньому інституті (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури).
У 1986 році став лауреатом Республіканської премії ЛКСМУ ім. М. Островського. У 1990 році було обрано головою Національної спілки художників України. Народний художник України (1992), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2000). Займався підготовкою й вихованням скульпторів у НАОМА як професор і керівник навчально-творчої майстерні.

Автор багатьох скульптур, встановлених в Україні та за кордоном. Кияни, напевно, знають такі його роботи як Воїнам, полеглим при визволенні Києва у 1943 році (Південна Борщагівка, 1990), Жертвам чорнобильської аварії (Святошин, 1994); загиблим співробітникам МВС України (1997); Михайлові Грушевському (1998). У співавторстві з Олексієм Чепеликом створив пам’ятники народному артисту України Миколі Яковченку (2000), Олесю Гончару (2001).

«Світлий, добрий спомин про Володимира Андрійовича Чепелика назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав, любив і поважав, хто жив і працював поруч із ним, кого він навчав, — написав в.о. ректора НАОМА Остап Ковальчук. — Як він любив своїх учнів у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, допомагав кожному студенту, випускнику і колезі. Як і багато інших колег-художників, я повсякчас відчував його турботу і міг покластися на його підтримку. Для мене він був учителем, мудрою і щирою людиною, яка не втрачала гідності ні при яких обставинах. Скільки ще було планів і сподівань. Скільки розпочатих проектів і перспектив. Але невблаганна доля забрала його у розквіті творчих сил і натхнення. Сумно, що нас покинув справжній незаперечний авторитет від мистецтва».

«Не можна забути як, саме завдячуючи зусиллям Володимира Андрійовича в Академії була започаткована практика виконання дипломних робіт у камені, що утворило наш прекрасний скульптурний парк на території закладу. І не тільки. Виконані в різних матеріалах, як камінь і бронза, роботи студентів кафедри під керівництвом та підтримкою Володимира Андрійовича прикрашають місто Київ та інші історичні міста України, як Любеч чи Седнів. І це тільки ті міста, де багато робіт наших студентів. Наш вчитель нам часто казав: „Що вам потрібно?… Я не обіцяю, але спробую зробити“. І завжди робив. Тепер це за нами», — розповіли колеги у НАОМА.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»