Костянтин Масик: Створення загальноєвропейського антитерористичного центру після брюссельських вибухів стає життєвою необхідністю

Костянтин Масик: Створення загальноєвропейського антитерористичного центру після брюссельських вибухів стає життєвою необхідністю

Європа знову здригнулася від терактів – цього разу від трьох вибухів, що прогриміли один за одним 22 березня в аеропорту і метрополітені Брюсселя.  Щойно відповідальність за атаку на бельгійську столицю взяла на себе терористична організація «Ісламська держава» (ІГІЛ), чимало спостерігачів заговорили про те, що ера божевільних екстремістів-одинаків закінчилася – почалася епідемія організованого тероризму. Чи поділяє цю тривогу Костянтин Масик, який багато років був Надзвичайним і Повноважним Послом України у Фінляндії, одночасно представляючи інтереси нашої держави у Королівствах Швеція, Данія і Норвегія. 

– Костянтине Івановичу, чи траплялися теракти у Європі в той час, коли ви перебували там на дипломатичній службі? 
Траплялися. Але вони носили локальний характер і не чинили істотного впливу на ситуацію в інших країнах. Найчастіше вістря терористичних загроз було направлене проти конкретних публічних персон, а не в місця масового скупчення людей. Тому і значного суспільного резонансу ті трагедії не викликали. За винятком, щоправда, деяких політичних убивств. 
Наприклад? 
Насамперед, розстріл у центрі Стокгольма Улофа Пальме – одного з найуспішніших прем’єр-міністрів у історії Швеції. Я кілька разів з ним зустрічався. Не переставав дивуватися демократичності цієї людини: жодних автокортежів і охоронців, простота і відкритість у спілкуванні. Що ж стосується міжнародної політики, то Улоф Пальме ніколи не схвалював запровадження економічних санкцій проти тих країн, які роздмухують на увесь світ свої проблеми. 
– Кому вигідна терористична атака на Брюссель, де знаходяться штаб-квартири НАТО та Євросоюзу... 
– ... і де бельгійці звикли до ситого та спокійного життя, забувши про те, що діється на кордонах. У них не прокинулася пильність навіть після недавніх терактів у Парижі. Те, що трапилося, вигідно тим силам, які фанатично відстоюють мусульманські традиції у глобалізованому світі. 
– А конкретніше? 
Я не політичний експерт, але, працюючи свого часу на керівних посадах в українському уряді (зокрема і першим віце-прем’єром), не раз бував у службових відрядженнях на Близькому Сході. Бачив, яку розруху принесли туди релігійні війни, – Алжир, Туніс, Ліван... Уже тоді ісламісти зневажали закони гуманізму. 
– Ви хочете сказати, що серія терактів у Європі (Париж, Брюссель, далі – де завгодно) – це цивілізаційний виклик? 
Можливо, поки не варто так категорично стверджувати. Однак прагнення сильних держав (до того ж ядерних) переробити арабський світ за принципом керованої демократії призводить до наростання терору. Подивіться, скажімо, на Лівію. Після жорстокої страти Каддафі, який політикою батога і пряника, пільг та репресій все-таки підтримував порядок, у цій країні утворився осередок ісламської напруженості. Саме з Лівії черпає ІГІЛ свої терористичні сили. Щось подібне сталося і в Іраку, коли знищили ще одного ката Саддама Хусейна. Його немає, а проблеми залишилися. Як нікуди не поділися розбіжності між шиїтами і сунітами на суто релігійному ґрунті. 
Один з політичних оглядачів заявив у зв’язку з терактами у Брюсселі про те, що у США та його союзників у Європі немає іншого способу покінчити з терористичною світовою заразою, як повністю винищити ІГІЛ... 
На превеликий жаль, є ризик самознищення. Як відомо, з ідеєю треба боротися ідеєю. Однак ісламісти завжди безкомпромісні. Помста тих, хто бачить у нас із вами гяурів (тобто невірних), тільки погіршить ситуацію. 
Які наслідки брюссельської трагедії для України? 
– Думаю, важкі. Це удар у спину нашій країні, яка заплатила і продовжує платити людськими життями за свій європейський вибір. Я маю на увазі не лише неоголошену війну Росії проти України. За інформацією, що заслуговує на довіру, вітчизняні спецслужби вже розкрили на нашій території чотири транзитні центри, які через Туреччину і Україну переправляли смертників до Європи. З 23-х цих особливо небезпечних нелегалів 19 – російські громадяни. До речі, тільки-но Росія своїм вторгненням до Сирії спровокувала небувалий потік біженців до Європи, як багато країн ніби забули про Шенгенську зону. Тобто стали поспішно повертатися до посилення прикордонного контролю і митних обмежень. А у нас, незважаючи на війну, кордон як і раніше являє собою прохідний двір. Отже, за нинішнього рівня корупції, демагогічної імітації реформ і тотально розбалансованого державного управління Україна не скоро потрапить до Євросоюзу. 
– Що ж робити? 
А що роблять зі щуром, якого загнали в кут? ІГІЛ поводиться саме як ця тварина. До речі, добре підгодована свого часу демократичними державами, ця терористична організація перетворилася на розлюченого звіра. Страшна біда повинна змусити Європу об’єднатися не на словах, а на ділі. Час нарешті створити загальноєвропейський антитерористичний центр з неодмінною участю України. Вона вже ніколи не повернеться в лоно російської імперії. 

Геннадій МАКСИМОВ