День космонавтики та «Вечірній Київ»: архівні фото

Повернення Юрія Гагаріна на Землю. Фото: архів «Вечірнього Києва»
Повернення Юрія Гагаріна на Землю. Фото: архів «Вечірнього Києва»

Сьогодні в Україні відзначають Всесвітній день космонавтики, «Вечірній Київ» публікує архівні фото та історії перших спроб людини підкорити космос.

Історія освоєння космосу постала на протистоянні двох країн під час «холодної війни» — США та СРСР. Актуальність цього питання для людства, навіть попри нові геополітичні реалії, залишається надзвичайно великою.

Набагато більшу роль, ніж може здатись, зіграла Україна, вклад якої та космічний спадок важно переоцінити. Ілон Маск називає українські рекети «Зеніт» своїми улюбленими, а досягнення видатного українського конструктора Сергія Корольова — батька прикладної космонавтики, не дає сумніватись в цьому факті.

До Всесвітнього дня космонавтики ми публікуємо цікаві історії та найбільш гучні спроби підкорити людиною космос, які збереглись на шпальтах «Вечірки».

«Супутник-1» — Перший штучний супутник Землі

«Супутник-1» був запущений на орбіту Землі 4 жовтня 1957 зі станції Байконур (на той час науково-дослідний полігон міністерства оборони СРСР «Тюра-Там»). Програмою «Супутник» особисто Сергій Корольов, для якого цей запуск став одночасно і першим великим успіхом, і світовим визнанням. «Супутник-1» справив велике враження на світову спільноту, Радянський Союз першим дістався космосу, що дуже збентежило, і одночасно надихнуло США активізувати зусилля в освоєнні космосу.

З цієї дати розпочались «космічні перегони», запуск першого штучного супутника змусив США у швидкому темпі створити НАСА (Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору), яке очолив головний суперник Корольова — Вернер фон Браун, доля якого не менш цікава, ніж самого Корольова. Німець, виходець з аристократичної прусської родини, головний розробник ракет «Фау» в Третьому Рейху, а згодом директор НАСА і «батько» космічної програми США.

Під його керівництвом за чотири місяці США запустили свій супутник — «Експлорер-1». Однак момент було втрачено, радянська пропаганда надалі візьме космічні досягнення на озброєння як доказ своєї науково-технічної могутності.

Трагічна історія собаки Лайки

Лайка
Стаття у газеті «Вечірній Київ» Супутник-2. Собака Лайка згадується лише побіжно у самому кінці.

«Найкудлатіша, найсамотніша, найнещасніша в світі собака» — з таким заголовком вийшла газета «The New York Times» через два дні після запуску першої живої істоти в космосі — собаки Лайки (так її назвали за гучний лай, хоча початково її звали Кудрявкою). Її запустили на орбіту землі в космічному апараті «Супутник-2» і для неї це був «квиток в один кінець».

За розрахунками Лайка мала прожити близько тижня на орбіті, для цього у капсулі, де знаходилась собака, встановили спеціальну годівничку, яка двічі на день видавала воду та їжу. В останній порції знаходилась отрута, яка мала б позбавити її від страждань.

Собак на цю космічну місію відбирали з притулку, саме Лайку обрали через те, що вона найкраще з усіх виглядала на фото. Утім собак ретельно готували та привчали до капсули, де вона мала знаходитись, та спеціальної їжі. Перед самим польотом хірурги вживили їй під ребра датчики дихання та пульсу, одягнули її у спеціальний комбінезон, закріплений тросами.

Лайка трагічно загинула від перегріву та стресу на орбіті через 5-7 годин після запуску, коли температура в капсули піднялась до 40°C і з ладу вийшла система вентиляції. Політ Лайки довів, що жива істота може існувати на орбіті, однак на той момент цей факт був майже беззаперечним. Чергова перемога обернулась на шквал критики від світової спільноти через жорстоке поводження з тваринами, яка для радянської влади стала абсолютно несподіваною.

Ситуацію погіршило те, що радянські газети протягом 7 днів приховували смерть Лайки та повідомляли про її задовільний стан. Після цього від ідеї запускати собак у космос не відмовились, проте на вірну загибель друзів людини більше не відправляли. Надалі «Супутник-2» і Лайку згадували з обережністю та стриманістю, проте усе ж на її честь випустили цигарки «Лайка», встановили кілька пам’ятників та випустили поштову марку.

«Луна-1» і перша штучна планета

Запуск «Луни-1» відбувся 2 січня 1959 року з космодрому «Байконур». Це був перший космічний апарат, який пролетів поруч із Місяцем, а заразом з цим почав і «місячні перегони».

Луна-1 мала влучити у поверхню місяця, проте через помилку при запуску пройшла повз Місяць й стала першим у світі штучним супутником Сонця, тобто зовсім випадково. Спочатку у газетах її називали «першою штучною кометою», але як стало зрозуміло, що апарат пролетить повз точку призначення, її назвали «першою штучною планетою».

Політ Білки та Стрілки

Фото Білки та Стрілки, а також капсул, в яких вони перебували під час польоту з газети «Вечірній Київ»

Запуск на орбіту собак на кораблі «Супутник-5» був третьою спробою запуску живих істот. Запущена перед ними Лайка повернутись не мала взагалі, інший собачий екіпаж — Лисичка і Чайка трагічно загинув на 19-секунді запуску. Собаки Білка і Стрілка, які здійснили перший успішний політ, були їхніми дублерами.

За задумом собаки мали вийти орбіту та успішно повернутись на Землю в спусковому апараті. До польоту, як і у випадку з Лайкою та іншими собаками, їх ретельно готували, привчали до спеціальної їжі та годівничок, до замкнутих просторів і перевантажень.

На цей раз, однак, у космос летіли не тільки собаки, але й інші тварини та рослини: 12 мишей, комахи, рослини, грибкові культури, насіння кукурудзи, пшениці, гороху, цибулі, деякі види мікробів. Поза катапультованим контейнером в кабіні корабля були розміщені 28 лабораторних мишей і 2 білі щури.

Сам політ на цей раз пройшов без трагічних наслідків, він тривав 25 годин, за цей час корабель здійснив 17 повних обертів навколо Землі. На орбіті собаки поводили себе по різному, Стрілка залишалась спокійною, тоді як Білка після кількох годин почала помітно нервувати та намагалась вирватись. Її поведінка згодом викличе побоювання, що невагомість може змушувати живих істот втрачати над собою контроль, тому політ Юрія Гагаріна розрахували лише на один оберт навколо Землі в автоматичному режимі.

Обидві собаки успішно приземлились та прожили ще довге життя. Стрілка після цього дала потомство — 6 здорових цуциків, одного з них подарували дружині президента США Джона Кеннеді та їхній донці.

Перший політ людини в космос

12 квітня у в пострадянських країнах і західних сприймається дещо по-різному. У перших — це день космонавтики, коли людина вперше по-справжньому почала освоювати космос. У США і країнах Європи цей день сприймають трохи стриманіше — як день першого польоту людини в космос.

Так чи інакше, політ Юрія Гагаріна на космічному кораблі «Восток-1» 12 квітня 1961 року стало справді знаковою подією для усього людства, незалежно від національних, ідеологічних чи культурних особливостей.

Людей на роль першого космонавта відбирали надзвичайно прискіпливо, за рішенням Корольова, це обов’язково військові льотчики реактивних винищувачів. Вони мали бути ідеально здоровими, дисциплінованими, віком від 25 до 30 років, зростом не вище 170 см та вагою до 70 кг.

Попри ретельний відбір, тоді досі не було достеменно відомо, як людина буде себе поводити в невагомості. Політ мав проходити в автоматичному режимі, ручне керування кораблем було заблоковано кодом у спеціально запечатаному конверті, відкрити і прочитати код могла людина лише в адекватному стані.

Фото з газети «Вечірній Київ»

З самим космічним кораблем теж були складнощі, через надшвидкі темпи «космічних перегонів», для радянської пропаганди було вкрай важливо першими відправити людину в космос, тому при розробці вирішили поступитись, в першу чергу, безпекою космонавта. Зокрема, системами аварійного рятування при старті та м’якої посадки, а також відмовитись від дублюючої гальмівної системи.

На щастя політ пройшов без значних збоїв, на орбіті Юрій Гагарін робив найпростіші спостереження: пив та їв, озвучував свої враження на диктофон, робив записи олівцем. Після оберту навколо Землі капсула с космонавтом катапультувалась на висоті 7 км і успішно приземлилась.

Політ трьох космонавтів без скафандрів

Запуск корабля «Восход-1» 12 жовтня 1964 року був примітний тим, що це перший вихід на орбіту одразу трьох людей, космонавтів Володимира Комарова, Костянтина Феоктистова та Бориса Єгорова. Окрім цього, космонавти вперше полетіли без скафандрів. Хоча у пресі це подавались як плановий експеримент, радянські космонавти не вдягли скафандри через те, що кабіна корабля «Восход» просто була замалою.

Перша шпальта газети «Вечірній Київ» 12 жовтня 1964 року після виходу на орбіту «Восходу-1»

За однією з версій, Хрущов особисто вимагав у Корольова відправити відразу трьох космонавтів, навіть пори те, що кабіна розрахувалась на двох, тому їх вдягли лише в легкі тренувальні костюми. До того ж з трьох космонавтів лише один мав належну підготовку — Володимир Комаров. А Костянтину Феоктистову — одному із конструкторів корабля «Восход», довелось стати пасажиром.

Не дивлячись на те, що політ тривав трохи більше 24 годин, космонавти повернулись в СРСР з новим керівництвом. «Восход-1» стартував за Хрущова, про результати польоту доповідали Леоніду Брежнєву, оскільки на наступний день після їх приземлення Хрущова змістили з посади і відправили на примусову пенсію.

Вихід людини у відкритий космос

Космічний корабель «Восход-2» запустили 18 березня 1965 року, незабаром після «Восходу-1», але з набагато більш амбітною та практичною метою — вперше вивести людину у відкритий космос. На цей раз космонавтів було вже двоє, для них були розроблені спеціальні скафандри, що дозволяли перебувати у космосі.

«Вечірній Київ» 18 березня 1965 року під час польоту «Восходу-2»

Космонавт Олексій Леонов успішно зумів вийти назовні корабля, пробув там 12 хвилин, та повернувся на назад разом із камерою, якою знімав поверхню Землі.

Найбільші пригоди для космонавтів почались вже на завершальному етапі польоту. Після приземлення у засніженій тайзі, екіпаж тривалий час не могли знайти, довелось організовувати рятувально-пошукову операцію яка тривала впродовж трьох днів, перший з яких космонавтам довелось провести на морозі.

Лише згодом з’ясувалось, що запуск «Восходу-2» дивом завершився успішно. Під час польоту сталось сім аварій, чотири з яких були смертельно небезпечні для екіпажу. Найважчою з них була поламка системи автоматичного керування, на додачу до чого зв’язок з Землею перервався.

Політ Валентини Терешкової

Перша шпальта «Вечірнього Києва» під час польоту Терешкової

Перший політ жінки у космос був більшою мірою політичним рішенням, аніж практичним. Корабель «Восход-6», екіпаж якого складався лише з самої Терешкової було запущено 16 червня 1963 року, паралельно з цим в космосі знаходився ще один радянський корабель, з космонавтом — Валерієм Биковським на борту.

Практичною метою польоту було вивчення впливу невагомості на організм жінки та експерименти з радіозв’язком між двома кораблями, що були у космосі.

Відбирали жінок ретельно, під остаточні критерії підійшли п’ять кандидаток, серед яких була Терешкова, утім вона була не найкращою. Найбільш готовою до польоту була її дублерка — Валентина Пономарьова, яка на відміну від інших кандидаток, мала вищу освіту та навички пілота (інші кандидатки лише мали досвід стрибків із парашутом). Заразом з тим вона єдина була заміжньою і з дитиною, тому вирішили відправити Терешкову, з міркування, що у випадку аварії дитина не залишиться без матері.

Сам політ відбувся зразково…до виходу у космос. На другу добу Терешкова перестала давати чіткі відповіді на запитання, самопочуття її різко погіршилось, вона не змогла здійснити задумані експерименти у космосі, в якийсь момент вона навіть перестала виходити на зв’язок, бо заснула, через що її навіть доводилось будити.

Повернення на Землю було не менш проблемним, при посадці Терешкова сильно вдарилась головою. Після приземлення космонавтка, всупереч усім медичним інструкціям, вирушила їсти картоплю та пити кумис з місцевими, які допомогли їй вилізти зі скафандру. Найгірше за все — вона дописувала бортовий журнал польоту вже перебуваючи на Землі і це помітили рятувальники, які прибули за нею.

Фото з газети «Вечірній Київ»

За спогадами очевидців, Корольов був дуже незадоволений та розлючений поведінкою Терешкової, після цього її вже не допускали до польотів у космос. Зараз Терешковій 84 роки, вона засідає у Держдумі РФ, голосує за анексію Криму та всіляко підтримує війну проти України. Удар головою при приземленні, схоже, був сильнішим ніж може здатись.

Леонід Каденюк — перший космонавт Незалежної України

19 листопада 1997 року у космос вирушив американський космічний корабель «Колумбія» місії STS-87. Завдання в екіпажу було простим — вивести на орбіту науковий супутник, а також провести ряд експериментів. В масштабах розвитку світової космонавтики ця місія не є надзвичайно важливою, однак через одну непересічну особистість на борту космічного корабля, цей політ назавжди зберігся в українській національній пам’яті.

Леонід Каденюк був членом екіпажу, який складався із 6 людей: четверо американців, один японець і українець. Про участь нашого космонавта в американській місії домовлялись на найвищому рівні, Президент Кучма особисто просив про це тодішнього президента США Білла Клінтона.

Леонід Каденюк був відібраний створеним у 1992 році Національним космічним агенством України зовсім не випадково, він був досвідченим льотчиком та входив до складу майбутніх космонавтів, яких готували до польотів на космічному кораблі «Буран», який був аналогом американських шатлів (зокрема і «Колумбії»).

Підготовкою Каденюка до польоту за домовленістю займалось НАСА, при чому безкоштовно. Це насправді неабияка поступка, адже підготовка бодай одного космонавта коштує десятки мільйонів доларів. У космосі екіпаж «Колумбії» провів 16 днів, український космонавт виконував роль науковця-біолога, проводив експерименти з рослинами, невагомістю та вперше заспівав гімн України з орбіти Землі.

Місія завершилась 5 грудня 1997 року, без пригод, зразково і успішно. Леонід Каденюк після цієї місії став назавжди відомим як перший космонавт Незалежної України. Той самий корабель «Колумбія» продовжить успішно літати в космос аж до жахливої катастрофи 2003 року.

Михайло ЗАГОРОДНІЙ, «Вечірній Київ»