Мирослав Скорик: Коли музика викликає емоції, переживання - це найбільше для мене задоволення

Мирослав Скорик: Коли музика викликає емоції, переживання - це найбільше для мене задоволення

4 квітня на сцені Національної опери України на урочистому відкритті проекту "Три С: Скорик-Сильвестров-Станкович" в рамках Французької весни в Україні відбудеться світова прем`єра другого Концерту для віолончелі з оркестром Мирослава Скорика. "Вечірка" розпитала маестро про новий твір та стан музичного мистецтва в країні.

 - Вітаю, Мирославе Михайловичу! Спершу хочеться поговорити про прем'єру. За Концерт №1 для віолончелі з оркестром в 1987 році ви одержали Шевченківську премію . Концерт № 2 буде презентований майже через 30 років. Чому ви так рідко пишете для цього інструменту?

 - До мене часто звертаються виконавці і просять написати для них концерт. Робота композитора - складна, а я не маю багато часу, зайнятий викладацькою та іншою роботою. А якщо хтось звертається, для мене це є стимулом, забов'язує до роботи. Саме цей концерт мені замовив віолончеліст Олександр Пірієв, який займається різними музичними проектами. Три роки тому він влаштував мені ювілейний вечір до 75-річчя. Тож я не міг  йому відмовити у написанні нового віолончельного концерту, який він буде виконувати як соліст.

  - Маєте якусь власну назву для цього концерту?
- Я дуже рідко використовую написану програму, бо вважаю, що музика висловлює почуття. І часом непотрібні детальні описування, як роблять деякі композитори. Слухач сам зрозуміє або не зрозуміє, про що музика. І я сподіваюся на його розуміння.
 
  - А коли дописали твір?
 - Завершив його буквально на днях. Дуже переживав, бо Олександр Пірієв почав рекламувати прем'єру ще до того, як я її закінчив. В таких часових обмеженням важко було працювати.

- На вечорі прозвучать також твори зарубіжних композиторів 19-20 століття  - Клода Дебюссі, Моріса Равеля, Джорджа Гершвіна. Як Ви ставитися до такого сусідства та які композитори вплинули на ваше професійне становлення?
 
 - Ідея полягає в тому, щоб показати музику українського автора на фоні популярних зарубіжних композиторів. Привабити публіку, бо на твори одного автора не всі готові піти. Ці композитора дійсно мені близькі. Також на мене вплинули і композитори класичного напрямку, серед яких Стравінський. Барток, Шостакович, Прокоф'єв, Лятошинський.

Ви почали придумувати мелодії з семи років, і підштовхнула до музичного мистецтва ваша родичка, співачка Соломія Крушельницька.  Розкрийте секрети творчої лабораторії - як працюєте над написанням музики?
- Безперечно, повинен бути якийсь поштовх, основна музична ідея, яка часто виникає сама по собі. Потім йде кропітка робота з цим матеріалом, що вимагає багато енергії і часу. Абстрагуюся від зовнішніх обставин, наскільки це можливо, шукаю рішення.
 
- Якими музичними інструментами володієте?
 - Граю на фортепіано, трохи на скрипці. Вони є основою всієї струнної музики.

 - В лютому пройшов Всеукраїнський конкурс піаністів, які виконували ваші твори. Як Ви сьогодні оцінюєте рівень виконавської майстерності?
 - Незважаючи на те, що учасників було не дуже багато, переможці показали справді високий рівень. І це не лише моя думка. Їх не соромно показати в світі. Гадаю, перед цими музикантами відкривається чудова кар'єра: якщо далі працюватимуть інтенсивно, мають змогу дістатися вершин виконавства.

 - А чи стежите ви за творчістю сучасних українськими композиторами? Яка ваша думка щодо музичного процесу?
 - В нас проходить багато фестивалів, де виконується сучасна музика, можна познайомитися з композиторами. Напрямки в музиці міняються. Раніше був модерн, авангард, стилістичні пошуки. Останніми роками це пішло на спад. Актуальна музика, яка розвиває класичні традиції на новому ґрунті. Зараз немає провідного напрямку, навіть музикознавці не можуть визначитися в якій музичній епосі ми живемо і все називають постмодерном. А що це таке, важко сказати. Все, що не вкладається в канони, поєднує різні стилі, є постмодерном.

 - Ви вже років п'ять є художнім керівником Національної опери в Києві. Як Вам працюється?
 - Хотів би відзначити високий рівень оперного мистецтва в столиці. Але є проблеми, пов'язані з фінансами. Через них мало можливостей поставити щось нове, цікаве, авангардне. По-перше, це потребує коштів. А по-друге, постановники бояться братися за матеріал, бо не знають, як він піде - чи буде попит, чи сподобається публіці, критикам, є певний ризик. Існують спроби нових прочитань старих опер, знахідки, але хотілося б більше несподіваного. Театральна афіша зараз виглядає майже однаково в усіх містах: засилля класики, італійської музики. Це подобається публіці - вона не прагне почути новації. А оскільки театри хочуть мати публіку, тож орієнтуються на її смаки. Така рутина спостерігається в цілому світі.

 - Як же виховувати слухача?
 - Треба знайомити його з класичною музикою, а також шукати нові імена.
Довгий час тривав період авангарду, яким цікавилася публіка. Але певно знудилася і звернулася до зразків, гірших за класику, особливо в естрадній музиці. Сьогодні я відчуваю відродження класичних зразків музики. На симфонічних концертах ми маємо публіку, є попит. Але в київській філармонії на симфонічні концерти дирекція так підняла ціни, що вони не по кишені багатьом, особливо молоді, яка б хотіла би їх послухати.  На жаль, часом на цікавих концертах в філармонії напівпуста зала.

 - Над чим Ви зараз працюєте?
 - В мене багато всіляких замовлень. Але не скажу, не випитуйте. Музиканти дуже забобонні - якщо щось озвучиш, працювати складніше.

 - А чи хотілося б писати музику для фільмів, театральних вистав?
 - Так, мені це дуже цікаво. Але зараз попит на цю музику мінімальний, вони також не мають грошей, користуються класичною музикою.

 - Де любите бувати в Києві?
 - Звісно, тут красива архітектура, але більше я люблю природу. Околиці міста, ліси... А улюблений мій край  - Карпати.

 - А чим займається ваша дружина?
 - Адріана -  культуролог, захистила докторську дисертацію на кафедрі культурології в столичній музичній академії. Тема дослідження пов'язана з музикою і медіапростором України. Також вона викладає у консерваторії у Львові.

 - Яка місія музики, на вашу думку? Яка ваша мета як композитора?
 -  Коли виконується моя музика, я спостерігаю за слухачами, їх обличчями. Якщо реакція позитивна, тобто музика викликає емоції, переживання, які я вклав, - це найбільше для мене задоволення.    

 - Щоб ви хотіли побажати читачам?
 - Світ музики є дуже різноманітним, хотілося б, щоб люди розуміли музику. Загальна музична освіта в Україні знаходиться досить на низькому рівні, якщо порівняти з провідними країнами Європи, Америкою. Там музичне виховання відбувається з дитинства. Колись музика викладалася в кожному класі, були сольфеджіо, хорові гуртки...В наш час в "Караоке на Майдані" навіть ніхто не може чисто заспівати, нот не знає. Вуха в'януть.
Давні греки вважали музику однією з основних дисциплін. А китайці нещодавно з'ясували, що якщо людина з дитинства грає на фортепіано, то її розум стає гнучкішим. Вони всі купляють інструментам і мучать дітей. Очевидно, переконалися, що це дає щось для розвитку інтелекту, розуму. Тож бажаю, щоб всі вчилися музики.

фото Георгія КУБЛАНОВА