Діалог в умовах війни: думка відомих журналістів
29 вересня на території національного університету «Києво-Могилянська академія» вперше за довгий час відновилися Могилянські дебати. До дискусії під назвою «Діалог в умовах війни?» були запрошені журналісти Андрій Куликов (ICTV, «Громадське Радіо»), Микола Вересень (UA: Перший, Радіо «Вести») та Сергій Гармаш (головний редактор донецького інтернет-видання «ОстроВ»). Перед спікерами постали три ключові питання: чи можливий і чи потрібний діалог між журналістами, які висвітлюють конфлікт на Сході Україні по різні боки лінії фронту і займають діаметрально протилежні позиції? Чи може цей діалог вплинути на хід подій? З ким потрібно вести діалог на непідконтрольних Україні територіях?
Модерували обговорення Діана Дуцик, виконавча директорка ГО «Телекритика», й Марта Дичок, професор Канадського Університету Західного Онтаріо. Також до дискусії приєдналися спецкореспондент «Новой газеты» Ольга Мусафірова, воїн АТО і захисник Донецького аеропорту Микола Воронін, студенти Києво-Могилянської академії та інші журналісти.
Кожен із спікерів відповів на ключові питання і додавав кілька слів від себе. Дискусія розпочалась із виступу Андрія Куликова, впевненого, що перемови потрібно вести не лише між журналістами з різних боків ліній фронту, але й з місцевим населенням:
— Так, діалоги можливі і вони відбуваються у різних форматах. Так, ці діалоги зможуть вплинути на подальший хід подій. Не потрібно очікувати негайного впливу, але одне слово може змінити спосіб мислення і настрої. Вести діалоги потрібно з усіма, с ким тільки можна.
Андрій Куликов наголосив на важливості діалогу як такого:
— Під час Революції Гідності, після багатьох репортажів з Майдану я вперше пішов на Антимайдан і поставив людям, які там стояли, такі самі запитання: чому ви тут, за що ви стоїте, чого хочете? – розповів він. – Не раз я чув висловлювання, що вони там всі російські запроданці, навіщо з ними говорити? Я думаю, що коли минув час, стало зрозуміло, що з тією стороною треба було говорити. Крім того, немає таких понять як «всі» і «ніхто», бо у будь-якій спільноті завжди є люди, заради яких варто вести діалог.
Микола Вересень закликав до дискусії з людьми, які справді хочуть почути співрозмовника, здатні зробити свої висновки та діяти відповідно до них:
— Навіть якщо ти не журналіст, то у розмові з родичами, друзями, знайомими можна відчути, чи варто продовжувати діалог. Є сенс лише з тими, хто чує, щоб не говорити зі стінкою, – наголосив Микола Вересень. – Але, якщо ми говоримо про те, що всі рішення з приводу непідконтрольних Україні територій приймаються в Кремлі, то в цьому випадку діалог неможливий.
Цю думку підтримав Сергій Гармаш, який вважав, що домовлятися повинні політики, а робота журналістів — висвітлювати події:
— Вести діалог треба з тими, хто безпосередньо приймає рішення. У Донецьку рішення не приймаються, — запевнив Гармаш.
До дебатів приєднався боєць АТО Микола Воронін. Він відзначив, що не раз бачив смерть своїх побратимів на полі бою, і виступав проти налагодження миру із сепаратистами.
– Будь-який діалог з ними – це наше приниження, – заявив боєць.
Журналістка Ольга Мусафірова зауважила, що перемови можливі, але не з усіма:
– Нам треба усвідомити, що на Сході відбувається інтервенція з елементами громадянської війни. Ми в першу чергу маємо відокремити людей, що поширюють цю інтервенцію, а з іншими вже вести діалог.
Учасники дебатів намагалися були максимально толерантними та лаконічними, хоча у Сергія Гармаша та Андрія Куликова виникли розходження з приводу доцільності нещодавньої поїздки останнього в Донецьк для участі в телемості 17-го каналу. Також, окрім спеціальних гостей заходу, свою думку з теми дискусії висловили присутні студенти «Києво-Могилянської академії» та журналісти.