Художній керівник театру "Романс" розповів про справжніх циган

Учився Ігор Крикунов у Москві, потім працював у театрі «Ромен». На початку 1980-х актор переїхав у Київ, де працював у Театрі на Подолі й паралельно займався створенням циганського ансамблю. Через деякий час ансамбль «виріс», і перетворився на театр. Зараз у циганському театрі «Романс» працюють 18 акторів,  серед них декілька українців.

Раніше Ігор Миколайович вільний час проводив разом з улюбленим конем, на природі.

- Зараз уже не залишається часу на себе. Адже театр віднімає основну частину часу. Оскільки я не тільки виконую функцію художнього керівника, а й відповідальний за всю структуру - костюми, грім, перуки, декорації, то проводжу тут сім днів на тиждень, з ранку до вечора, - розповідає актор.

Мешкає актор разом з дружиною, сином, донькою, невісткою та двома онуками однією великою сім’єю, яка дуже трепетно ставиться до традицій, переданих пращурами.

- У ромів великі родини. Характерна ознака нашого народу – повага до найстарших та наймолодших членів родини. Дорослі діти, які мають свої сім’ї, продовжують жити разом з батьками. Вважається, чим більше родина, тим вона щасливіша. Звичайно, раніше у циган було більше дітей у сім’ях, ніж зараз. Так, у батьків мого батька було 14 дітей, мами – 9. Але вони були кочовими циганами. А в сучасних циган – 3 – 4 дітей, - каже актор.

Уклад сучасної ромської родини є патріархальним. Жінки не працюють, хоча багато акторів у театрі «Романс» – жінки. Є навіть цілі акторські династії.

Виходять київські ромки заміж досить рано – в 16 – 17 років, проте не в 13, як закарпатські цигани.

- Справа в тому, що на Закарпатті інші цигани. Вони мають більше відношення до Угорщини. Одиниці з них знають циганську мову – спілкуються на угорській. Цей клан можна назвати ущербним. Вони живуть у злиднях, у багатьох сім’ях діти не відвідують школу на відміну від ромів, які мешкають в інших регіонах країни. Наші діти отримують не тільки середню освіту, а й вищу. Закарпатські роми самі нічого не хочуть робити, тільки скаржаться на бідне життя, хоча не намагаються його покращити. Тому там заміж настільки рано виходять, адже розуму немає, дітей народжують, а ладу дати їм не в змозі, – зазначає Ігор Крикунов.

Обирають пару в ромській родині дітям батьки. І без їхнього дозволу молодь не одружується. Якщо ж хлопець та дівчина покохали один одного, а батьки на шлюб згоди не дають, молоді люди збігають з дому та влаштовують свою долю самостійно.

Ігор Крикунов розповів, що цигани – народ дуже віруючий. З дитячих років батьки привчають дітей відвідувати церков. Є роми-католики, роми-мусульмани, але основна більшість – християни. Актор розповідає, що у ромів є три найбільш значимі свята – Різдво, Великдень та Санта Петрі (День Святого Петра), яке відзначають у травні. На це свято робиться жертвоприношення, ріжеться баранчик. На свята за одним столом у домі голови роду збираються всі родичі. Різдво та Великдень відзначають протягом місяця, родичі ходять один до одного у гості.

- За одним столом може вміщатись до 200 людей, – пояснює майстер.

За словами актора, гадати роми дійсно вміють.

- Бог не дав ромам землі, але наділив нас таким даром. Навіть навчатися спеціально не потрібно, це передається з покоління в покоління, - розмірковує пан Крикунов. 

На сцені яскраві акторки-ромки танцюють так, що не можна відвести очей. Актори репетирують нову музичну комедію «Циган знає, де щастя шукати». Прем’єра відбудеться наприкінці жовтня. На запитання, де вчилися ці талановиті акторки, Ігор Крикунов відповідає:

- Циганам не обов’язково вчитись у вишах, аби виступати на сцені. Є корені та душа, от вони, сублімуючись, і дають результат. Але якщо раніше для циган грати на сцені вважалося престижним, то зараз складніше знайти перспективного актора. Тому коли бачу в колі циган талановиту молоду особу, намагаюся залучити до акторського майстерства. Колись у нас була студія,де ми вчили дітей-ромів. Зараз, на жаль, студія не існує, але ми плануємо її відродити.