У Києві розказали про особливості карантинного навчального року

Кожен заклад освіти розробив свою індивідуальну траєкторію руху на різних рівнях епіднебезпеки. Фото: Борис Корпусенко
Кожен заклад освіти розробив свою індивідуальну траєкторію руху на різних рівнях епіднебезпеки. Фото: Борис Корпусенко

Директорка Департаменту освіти і науки КМДА Олена Фіданян поділилася, що вдалося зробити у навчальних закладах в цей навчальний рік, ускладнений карантинними обмеженнями.

По-перше — посилили безпечність, напрацювали правила життя в нових, обмежених карантином умовах: навчилися посиленої гігієни та носіння масок; відпрацювали систему санітарної обробки дитячих приміщень; навчилися заходити до дитячих установ, користуючись усіма наявними входами; обмежили доступ до приміщень шкіл чи садочків для сторонніх і навіть несторонніх осіб; двічі переформатували харчування.

По-друге: ми постійно з коліс удосконалюємо, змінюємо, шліфуємо, індивідуалізуємо освітній процес. Не маючи часу на примірку, глибокі дискусії й аналітику. І виходить, що в усій цій коловерті якось забувається: головне в освіті — правильно вибудувана система навчання. Забувається, що які знання отримає дитина сьогодні, такого лікаря, вчителя, інженера… отримає суспільство згодом. І це не гасла. Втрата знань — це втрата поколінь, втрата у розвитку всієї держави.

Особливості освітнього процесу

Кожен заклад освіти розробив свою індивідуальну траєкторію руху на різних рівнях епіднебезпеки. І тут мається на увазі не місто чи країна загалом, а щоденний стан речей в окремому садочку чи школі, в окремому колективі. Саме педагогічним колективам довелося приймати рішення, брати відповідальність за те, як їхня школа захистить дітей і вчителів, забезпечить навчання. Не кивати на чиновника, не чекати папірця з підписом і печаткою, а міркувати й діяти. Комусь це вдалося краще, комусь — гірше.

Зрозуміли, що дистанційка для малечі — це самообман дорослих. Не можуть малюки повноцінно навчатися, не маючи прямого контакту з вихователем/учителем. Крім того, не всі батьки мають змогу залишитися з дитиною вдома, якщо дитяча установа закрита. Дехто працює. Саме тому вихованців садків та учнів початкових класів переводимо на дистанційку лише за надзвичайних обставин. Дитячі установи можуть бути відкриті навіть у «червоній» зоні. Але зараз ми входимо у жорсткий локдаун і тимчасово закриємо і їх.

Структурували навчальний рік за іншим принципом. Система навчання залишилася семестровою, а ось акценти змістили, коли бути більш точними — посилили. Визначили категорії особливої освітньої уваги за семестрами: в І семестрі в особливому фокусі уваги — новостворені колективи (1-й, 5-й, 10-й класи); у ІІ семестрі — випускники (4-й, 9-й, 11-й класи). Весь навчальний рік працювали в різному форматі: очно/змішано/дистанційно.

Навчилися робити безперервним процес навчання як у шкільних стінах, так і за їх межами. Кожна школа визначилася з е-ресурсом, який є базовим для роботи в дистанційному форматі. Наповнюємо скарбнички власним досвідом і досвідом роботи колег. Продовжуємо нарощувати банк телеуроків. Тепер уже маємо їх понад 400 з 19 предметів. Ще не зовсім успішно, та все ж упровадили електронні журнали на рівні початкової школи. Це інструмент дистанційного адміністрування, можливість швидкого контактування з батьками учнів. Розуміємо, що без такого контакту освітній процес не відбудеться. Нам як ніколи потрібні взаєморозуміння та підтримка батьків, адже сьогодні в ролі учнів опинилися і діти, і батьки, і вчителі.

Усе нове — призабуте старе. Згадали про уроки Василя Сухомлинського на свіжому повітрі. Трішки видозмінили підхід і активно у вересні (доки було тепло) використовували вуличний шкільний простір для проведення уроків. Плануємо відновити цю практику навесні, щойно потеплішає.

Графіки роботи закладів змінилися радикально. Вони залишилися в рамках, визначених Санітарним регламентом, і перший урок уже часто-густо не розпочинається в один і той самий час для всієї школи — о 8:30. Та й тривалість уроків тепер змінено. Вона значно різниться: очне навчання — (зазвичай 45 хвилин, окрім перших класів), дистанційне — (від 15 до 25 хвилин). Частина предметів періодично інтегрується, частину — учні відпрацьовують через проєктну діяльність. У хід пішли принципи модульного навчання.

Зрозуміли, що дистанційний режим навчання не передбачає проведення всіх уроків за розкладом під керівництвом учителя. Це може бути урок самостійної (або з групою однокласників) роботи над проєктом. Або ж після поясненої педагогом теми уроку (20 хвилин) — самостійне виконання вправ решту 25 хвилин. Поняття уроку видозмінилося, як його тривалість, так і етапи. Нас більше не здивуєш «перевернутим уроком». Усе кружляє навколо дитини та вчителя з такою швидкістю, що інколи хочеться волати про передих. Головне — мотивувати учня до самостійного навчання, бажання вчитися й досягати результату, а вчитель — завжди поряд, він веде.

Канікули навчилися запроваджувати по-різному: для учнів початкових класів — в один період, для середньої та старшої — в інший. Чи добре це? Ні. Чи це зручно і є тією зміною, яку варто впровадити назавжди? Ні. Це тимчасова вимога. Реагування на ситуацію задля захисту і збереження життя людей.

Цього навчального року продумали й провели міський етап шкільних олімпіад із 15 навчальних предметів теж дистанційно. Не все склалося так, як планували. Та й почнімо з того, що ми були вимушені назвати ці знаннєві змагання інакше. Алгоритму проведення дистанційних предметних олімпіад держава не розробила. Тож, щоб спробувати свій варіант, ми назвали їх Інтелектуальними змаганнями учнів «Ерудит-2021». Понад 10,5 тисячі учнів 7–11-х класів зголосилися взяти в них участь. Школярі змагалися з фізики, іспанської та англійської мови, офісних технологій, економіки, географії, біології, екології та математики. Найбільше зареєстрованих було на математику, українську мову та літературу, біологію, англійську мову. Особливої організації потребували Інтелектуальні змагання саме з цих предметів: учасників із різних паралелей довелося розводити не тільки в часі, навіть у днях проведення, оскільки на англійську мову, наприклад, зареєструвалося понад 1800 учнів. Це теж досвід, яким ми можемо скористатися для розробки проєкту проведення олімпіад (інтелектуальних змагань) у дистанційному режимі.

Нагадаємо, через посилення карантину у столиці закрили всі школи та дитячі садочки

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»