Сьогодні День народження ідеолога українського самостійництва Миколи Міхновського

Міхновський, адвокат, ідеолог самостійницької течії в українському русі початку ХХ століття
Міхновський, адвокат, ідеолог самостійницької течії в українському русі початку ХХ століття

31 березня 1873 року на Полтавщині у родині сільського священника народився Микола Міхновський, адвокат, ідеолог самостійницької течії в українському русі початку ХХ століття, автор програмного документа Братства Тарасівців «Кредо молодого українця» та брошури «Самостійна Україна».

Ідея «самостійної суверенної України, соборної, цілої і неподільної — від Сяну по Кубань, від Карпат по Кавказ, вільної між вільними, без пана й без хама» зародилася в його серці ще в юності, коли студент-першокурсник правничого факультету Київського університету святого Володимира став членом таємної політичної групи «Братство Тарасівців», до якого входили також Михайло Коцюбинський, Іван Липа, Марко Вороний, Володимир Шемет, Борис Грінченко, Володимир Самійленко та інші відомі діячі. Його засновники у 1891 році на могилі Шевченка присяглися «всіма засобами поширювати серед українців безсмертні ідеї великого Кобзаря».

Цій ідеї Міхновський лишився вірним усе життя. Він був одним із засновників першої української політичної партії на Наддніпрянській Україні — Революційної української партії (РУП), пізніше створив Українську народну партію, був одним із організаторів бойового українського підпілля — у 1904 році, коли Росія помпезно святкувала 250-ліття «приєднання Малоросії», бойова структура УНП «Оборона України» на знак протесту підірвала пам’ятник Пушкіну в Харкові, розкидавши відозви із закликом до «боротьби за своє національне визволення». У 1917 році разом із братами Шеметами та В’ячеславом Липинським узявся за розбудову Української демократично-хліборобської партії.

А ще він із притаманною йому енергією взявся за створення української армії. З ініціативи Миколи Міхновського було ухвалене рішення про формування 1-го українського охочекомонного полку імені гетьмана Богдана Хмельницького, він же очолив товариство «Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка», всіляко сприяв українізації війська і багато що зробив у цьому напрямку.

Міхновський намагався використати всі засоби, всі шляхи, якими б його думки дійшли до людей: заснував перший на Наддніпрянщині україномовний журнал «Хлібороб», дописував у журнали «Слобожанщина», «Запоріжжя», «Сніп», «Самостійна Україна», видав книжку «Справа української інтелігенції».

«Шануй діячів рідного краю, ненавидь його ворогів, зневажай перевертнів-відступників, і добре буде цілому твоєму народу й тобі. Не вбивай Україну своєю байдужістю до всенародних інтересів», — писав він у «Десяти заповідях УНП».

На жаль, українське суспільство і Центральна Рада були набагато інертнішими в цих питаннях, тому поза досить вузьким колом своїх однодумців Міхновський залишався небажаним, незрозумілим і навіть небезпечним: як для Центральної Ради, так і для оточення гетьмана Скоропадського та Директорії.

Усе закінчилося практично повним відлученням Міхновського від політичного життя в Україні. Деякий час він викладав на Кубані, а в 1924 році повернувся до Києва і одразу ж потрапив під приціл ГПУ.

3 травня Миколу Міхновського було знайдено повішеним у садку в садибі Володимира Шемета, де він квартирував та запискою в кишені, що «ніж вони мене, краще я сам себе». Хоча досі точаться дискусії, чи справді це було самогубство, чи смерть Міхновського — справа рук ГПУ.

Матеріал надано Українським інститутом національної пам’яті

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»