На міжнародному фестивалі Docudays UA назвуть і покажуть переможців
Добігає кінця 13-й фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA-2016.
Сьогодні відбудеться ще кілька позаконкурсних показів.
У «Заробітчанському шляху» українські трудові мігранти молитимуться про возз’єднання родин і за своїх рідних на чужині, переповідаючи про те, як це – бути громадянами другого сорту. Після показу (15:00, Синя зала Будинку кіно) відбудеться обговорення фільму з режисеркою Оленою Федюк.
Цікаві питання у світлі нинішніх воєнних конфліктів порушує режисерка фільму «Дрон». Тоньє Гессен Шей своїм фільмом слушно тикає носом американців-співвітчизників: що робити, коли інший уряд дистанційно вирішуватиме жити вам чи вмерти? Дрон – різновид воєнного робота. Активно їх стали використовувати тільки в 21 столітті у американських воєнних кампаніях на Близькому Сході. Пакистанець, який втратив близьких друзів, зізнається, що найбільше боїться ясного неба над головою. Лише хмари заважають дронам розгледіти його сім’ю. Показ відбудеться о 17:00 в Синій залі Будинку кіно.
А о 19.00 на урочистій церемонії закриття оголосять переможців фестивалю у номінаціях у номінаціях DOCU/Коротко, DOCU/Право, DOCU/Життя та DOCU/Україна. Переглянути їх можна буде 1 квітня з 15.00 в Червоному залі Будинку кіно. Вхід вільний.
31 березня (вхід за квитками) і 1 квітня (вхід вільний) о 20.00 в Червоному залі Будинку кіно демонструватимуть фільм-закриття фестивалю «Маріуполіс». Литовський режисер Мантас Кведаравічюс знімав стрічку з українською командою протягом весни та осені 2015-го року в Маріуполі, Широкіно та Сартані.Це фільм про повсякдення Маріуполя – розташованого на схід від Криму українського міста. Колись заселене греками, нині місто живе під загрозою бомбардувань. Це візуально сильна пошана кризовому місту, присвячена його поетам та чоботярам.
– У цьому місті зіткнулося все: і війна, і світ; і минуле, і майбутнє; і величезні гіганти-заводи, і маленькі люди, які живуть, як можуть, – розповідає про зйомки «Маріуполіса» продюсер стрічки Анна Паленчук. – Перш за все, нас вразили люди. Саме про це наш фільм. Тому що, не зважаючи на постійні бойові дії, які відбуваються поруч, вони продовжують любити, закохуватися і берегти свої цінності.