Світлій пам’яті Олександри Тарасової — великої Людини з великим серцем присвячується

Олена Тарасова
Олена Тарасова

2 січня 2021 року на 48 році життя відійшла у вічність через ускладнення, спричинені коронавірусним захворюванням, відома волонтерка та державний службовець Олександра Тарасова. Кожен, хто брав участь у національно-визвольних змаганнях останніх років, неодноразово, так чи інакше, співпрацював з Олександрою Тарасовою та може засвідчити про її внесок у розбудову волонтерського руху та сприянню захисту ветеранів та членів їх сімей в Україні. Сьогодні, у День добровольця ми хочемо нагадати про цю неймовірну жінку.

Олександра Станіславівна Тарасова народилась в місті Харків 20.08.1972 року. Батько — Тарасов Станіслав Олександрович — полковник, викладач та науковець, доцент військової академії ВІРТА (помер у 2002 році), мати — Тарасова Людмила Олександрівна — інженерка, пенсіонерка, проживає у Харкові.

У 1987 році закінчила Харківське музичне училище, згодом, у 1996 році, Державну уральську консерваторію ім. М. Мусоргського.

З 14.09.2002р. — була першим сопрано у Національній опері України імені Т. Г. Шевченка.

У буремних грудні 2013 р. та лютому 2014 р.: під час подій Євромайдану стала також адміністраторкою спільнот Революції Гідності в соцмережах.

В 2014 році була координаторкою волонтерського проєкту «Крила Феніксу» та з серпня 2014 — Головою Правління благодійного фонду «Крила Феніксу». З грудня 2014 — Голова Правління благодійного фонду «Повернись живим» по квітень 2015 року. 25.02.2015 р. — 05.07.2017 р. — заснувала та керувала благодійною організацією «Благодійний фонд «Волонтерський десант».

В липні 2017 року Олександра Тарасова завершила роботу на оперній сцені і повністю присвятила себе розбудові української державності.

Під час випускного у Академії

У 2018 вона закінчила Інститут вищих керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України, отримавши ступінь магістра державного управління, спеціалізація «Управління суспільним розвитком». Магістерська робота була написана на тему «Державні програми співробітництва України з НАТО та їх реалізація». З 31.08.2020 року Олександра почала нове навчання: здобуття наукового ступеня магістра права в Академії адвокатури України.

Саме Олександра Тарасова почала завозити перші кевларові бронежилети, розмитнювати їх. У неї чудово виходило поєднувати творчу професію оперної співачки з організацією допомоги армії, бійцям на фронті і ветеранам в мирному житті.

За активну підтримку українського війська Олександра нагороджена медаллю «За заслуги перед Збройними Силами України» Генштабу, медаллю «За сприяння військовій розвідці» ІІ ступеню, нагороджена нагрудним знаком «Знак пошани» Міністерства оборони України, медаллю УПЦ «За жертовність і любов до України», а також Почесною грамотою Міністра оборони України.

З квітня 2015 року працювала в Міністерстві соціальної політики на посаді Начальника Управління у справах ветеранів та учасників АТО. Держслужбовець 6 рангу.

Донька полковника — Олександра дуже бойова. Вона могла словом так вперіщити, що мало не здавалося… Знаючи цю якість, її відправляли на всі важливі зустрічі в міністерства і до чиновників. Вона ставила незручні питання; в очі могла сказати: «Ви брешете в тій то частині, хоча на тому-то поприщі так заведено».

У колі однодумців

За цей час з 2015 по 2018 рік за участю Олександри Тарасової розроблено та прийнято майже 60 постанов та розпоряджень КМУ щодо соціального захисту ветеранів. Безпосередньо управлінням, яке вона очолювала три роки, велась програма закупівлі житла учасникам АТО та кілька бюджетних програм з соціального захисту учасників АТО: виплати по загибелі та інвалідності волонтерам, добровольцям та постраждалим на Майдані, соціально-професійна адаптація та психологічна реабілітація учасників АТО. Розроблена та прийнята Концепція реабілітації учасників АТО до 2020 року, державна цільова програма.

В березні 2018 року під тиском «псевдо ветеранів» та старих клерків Олександра звільнилася з Міністерства соціальної політики

Безпосередньо Олександрою координувалась робота двох Трастових Фондів НАТО-Україна. Трастовий Фонд по реабілітації учасників АТО фактично створювався за її активної участі.

В 2019 році Олександра Тарасова працювала головною спеціалісткою відділу захисту майнових та немайнових прав дитини у Службі у справах дітей та сім’ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

Того ж року вона балотувалась на місцевих виборах у виборчому списку партії «Європейська солідарність», де її метою та прагненням було створення з Пристоличної громади осередку добробуту для всіх її мешканців. Це і безпека проживання, і зручність, дороги, тротуари, освітлення та розвиток комунікацій і модернізація оснащення електро- та водопостачання, наближення соціальних та адміністративних послуг до отримувача.

Олександра витрачала весь свій час на волонтерство: допомагала ветеранам, пораненим воїнам й піклувалась про учасників АТО.

Виховувала сина та маленьку доньку Єлизавету.

Олександра Тарасова звикла бути опорою для суспільства, але ми її не вберегли — 2 січня 2021 року її серце перестало битися від ускладнень, спричинених важким перебігом коронавірусної хвороби. Вплинули і ускладнення від супутніх недуг; і допущена лікарями халатність на початковому етапі лікування. За фактом неналежного виконання медичними працівниками своїх професійних обов’язків відкрито кримінальне провадження. Хоча воно не поверне дітям матір, а волонтерам посестру, але допоможе уникнути злочинної безвідповідальності до інших українців, яких продовжує вбивати байдужість. А Олександра не була байдужою ніколи.

Про Олександру Тарасову пишуть друзі:

Оксана Шевченко: З Сашою познайомились в 14-му. І до останніх її днів були подругами. На жаль, я довірилась її словам: «Бусінка, все буде добре». І втратила її.

Саша в мене асоціюється з Батьківщиною-Матір’ю. Вона для всіх завжди була опорою і підтримкою. Непросте життя. І непомірна доброта в очах і в кожній дії.

Оперна співачка, яка з передової вивозила свого чоловіка, і відразу бігла керувати фондом, щоб відправити на фронт по-максимуму. Матір для всіх бійців того часу. І завжди поряд з нею донька. З самого малечку. Зовсім крихітка. З першого дня нашого знайомства: Саша в кабінеті фонду «Крила Фенікса», а поряд Лізка малює.

Вона чекала на свою мрію…Вона вчилась. Мала мету на ту посаду. І вірила, що отримає (в т.ч. по Мінветеранів).

Вона сама притягувала до фондів внески! Йшли до Тарасової! З нею ділилась ідеями, які ми згодом втілювали в життя. При ній жінки вигадали з чого шити маскувальні халати. Я була в той час присутня: Одна жінка вигадала. В будівельному магазині натрапила на будівельну прокладку на стіни за дуууже дешево. Протестувала її з водою і з заморозкою. З’ясували, що не промокає, і не шелестить… Знайшли викройку і погнали шити. Саме Сашка всіх могла підбадьорити і підключити. Вона, як той маяк, тримала наш вектор. А сама при цьому переживала непросте життя».

Станіслав Кушнаров: Жахлива новина…Світ втратив чудову Людину: (Я знав Олександру Тарасову років 6, ще з часів її роботи у Мінсоці. Вона завжди щиро жила проблемами ветеранів АТО. Робила все, що могла, і заради Героїв часто йшла проти системи, проти більшості. Щиро підтримувала наші волонтерські ініціативи, вболівала за Хлопців, завжди раділа їх успіхам… Дуже сумно…

Михайло Макарук: Не стало нашої посестри-волонтера, дуже позитивної і класної людини Олександри Тарасової… 21 не вступив в свої права повністю, і 20 продовжує і далі забирати…

Анна Назарко: Складно уявити собі, якій кількості людей Саша Тарасова допомогла. Цілком безоплатно. Скільки безнадійних випадків їй вдалося розібрати, і дати не лише надію, а й рішення. Її більше немає з нами. Немає слів, щоб це описати… І, так, в це неможливо повірити. У Саші залишилися юні діти.

Співчуття усій родині та колегам! У вічність відійшла знакова постать величної України!

Миті наших зустрічей запам’ятались її турботою, бажанням зробити все можливе на посаді, адже з кожної зустрічі складались пазли для нових втілень. Через допомогу мені виробити статус особи з інвалідністю внаслідок війни, — по моєму зразку отримували його та належні виплати добровольці в потребі.

Шкодую, що вже немає поміж нас патріотичної особистості, що надихала та мотивувала до змін на краще. Світла пам’ять, Олександро! Героям слава

Честь, пам’ять та пошана!

Р. Галицький, учасник українсько-російської війни