Сонячний живопис радянського Джеймса Бонда презентують у Софії Київській

Назва виставки, присвячена 120 річчю від дня народження митця, була обрана не випадково, бо саме під гаслом сонця проходила персональна виставка художника у 1934 році у Львові.

«В нас так мало цього сонця, то ж дихайте ним», — говорила письменниця Софія Яблонська після відвідування експозиції.

Мистецтвознавці часто називають Глущенка єдиним українським імпресіоністом, а дослідники історії та журналісти часто акцентують увагу на те, що митець тривалий час був радянським розвідником під псевдонімом «Ярема», називаючи художника українським радянським Джеймсом Бондом.

Народився митець у Новомосковську на Дніпропетровщині, провів юнацькі роки в Юзівці (Донецьку). Разом з Добровольчою армією Антона Денікіна емігрував за кордон до Польщі, а згодом до Німеччини.

Залучившись підтримкою українських мігрантів, художник здобуває художню освіту спершу у школі-студії Ганса Балушека, а згодом і в Берлінській Вищій школі мистецтв. Одним із меценатів талановитого юнака став гетьман Павло Скоропадський, який оплатив навчання, а Володимир Винниченко допоміг Миколі Глущенку організувати першу персональну виставку.

У 1923 році за допомогою Олександра Довженка Микола Глущенко набуває громадянство Радянського Союзу та одержує посаду головного художника торговельно-промислових виставок Радянського Союзу за кордоном. Саме у цей час починається активна співпраця художника з розвідкою, для якої він свого часу добував таємні креслення військової техніки.

Про таємну діяльність Глущенка-Яреми не знало навіть найближче оточення художника, включаючи його дружину Марію Давидівну, яка завжди була вірною супутницею та соратницею митця. Тривалий час, інформація була засекречена та маловідома широкому загалу. До цього часу, весь масштаб діяльності агента «Яреми» не вдалося дослідити, єдине що відомо, що художник під час перебування у Європі мав доступ до найвищих кіл правлячої верхівки Німеччини.

Свого часу палким шанувальником творчості Миколи Глущенка був Адольф Гітлер, який відвідував персональні виставки художника та передав його альбом з власними акварелями. Доля альбому є невідомою, подейкують, що свого часу її позичив у митця Йосип Сталін…

Лише у 1944 році художник повернувся на Батьківщину та повністю присвятив себе улюбленій справі — живопису та залишився вірним своєму стилю імпресіонізму, в якому працював усе своє творче життя. Особливе значення для художника мав колір, за допомогою якого він досягав у своїх картинах неймовірного контрастного ефекту.

«Поки інші зображають дійсність та реальність, Глущенко зображав емоції та почуття»

«Картини Глущенка — це феєрверк емоцій та кольорів. Його картини, неначе надихають на життя», — любили зазначати прихильники художника.

Як зазначають мистецтвознавці, минула розвідницька діяльність допомогла митцю зберегти власний творчий почерк та стиль, майже не адаптуючись під необхідність створювати картини в дусі монументального соціалістичного реалізму.

Картини на радянську тематику, зазвичай, були присутні у творчості митця, проте він не вважав їх особливо цінними, завжди складав їх окремо та незадовго до смерті наказав дружині їх знищити.

Сьогодні роботи Миколи Глущенка представлені в багатьох музеях Європи та світу, а також у приватних колекціях.

На виставці, яка проходить зараз у Національному заповіднику «Софія Київська» представлені роботи 50-70-х років (деякі з них залишилися незакінченими на момент його смерті) та були передані до музейних фондів нащадками видатного художника. Частину робіт надано Дирекцією художніх виставок України.

Про творчість Миколи Глущенка сказав прекрасні рядки Юрій Смолич: «Глущенко — це Майстер. Не про кожного письменника, художника чи композитора ми можемо так сказати. А от про Глущенка, дивлячись на його картини, ми говоримо: це Майстер».

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»