Художниця Евеліна Бекетова: «Весь Київ — це моя творча майстерня»
2 березня святкує свій ювілей сучасна київська художниця Евеліна Бекетова. У ранньому дитинстві, потрапивши вперше до Києва, маленька дівчинка була неймовірно зачарована красою нашого міста. Відтоді, Київська тема має особливе значення у творчості майстрині.
Її яскраві самобутні картини, які завжди дарують людям величезну гаму емоцій та фарб, виконані у техніці пуантилізму (від французького слова point-крапка). Його особливістю є те, що фарби замішуються одразу на полотні, а не на палітрі. Хоча ця техніка не є популярною серед художників, багато хто у захваті від робіт Евеліни, бо ж вони несуть позитив та гарний настрій.
Своїм головним секретом у творчості майстриня вважає те, що «завжди сідає за мольберт із усмішкою». Можливо саме тому, коли дивишся на роботи художниці, з’являється відчуття неймовірної легкості, щастя та спокою. Героями її картин часто стають мальовничі київські вулички та їх архітектурні шедеври, чарівні котики, а також герої відомих літературних творів, письменники та поети…
Напередодні ювілею Евеліна Бекетова розповіла «Вечірньому Києву» про життя і творчість:
-Пані Евеліно, як сформувався Ваш індивідуальний творчий стиль та хто з відомих художників на нього вплинув?
— Мій творчий стиль люди, жартома, називають «чашка кави», бо на їх думку він підбадьорює та наповнює їх енергією. Щодо художників, які впливають на мою творчість, то однозначної відповіді немає: від Веласкеса та Рембрандта я подорожую до Сезанна та Мане, божеволію від Клімта, затримую подих перед Іллєю Репіним та не розумію супрематизм (напрям авангардного мистецтва, безпредметність, абстрактний геометризм, що виник на початку ХХ століття-прим.- «Вечірній Київ»). Це сьогодні так, а завтра буде інший настрій, інші постаті та інші митці.
— Що вплинуло на Ваш вибір стати саме художницею?
-Творчість художниці дає мені прекрасну можливість створити новий щасливий світ на білій площині полотна і не сидіти за монотонною працею в офісі з 8 ранку до 5 вечора.
— Частими героями Ваших картин стають вулички, площі та храми Києва. Яке значення посідає наше місто у творчості Евеліни Бекетової?
-Уперше у Київ я потрапила у 4 роки, а з 15 щодня малюю його дахи, вікна, його дерева та квіти, собори та вежі, його мешканців та їх улюбленців: котів, собак, папуг…
Весь Київ — це моя майстерня. Можна ставати у будь-якому куточку з етюдником та нескінченно писати-писати-писати…
-Багато художників мають власні секрети та навіть ритуали, які використовують перед тим, як розпочати творити. А що надихає на творчість саме Вас?
- Намагаюся завжди сідати за мольберт у гарному настрої, перед початком роботи, зазвичай прошу у Всесвіту, щоб пензель намалював якнайкраще…
Ще є цікавий ритуал: коли малюю натюрморт, то одразу після завершення необхідно з’їсти всі їстівні його компоненти. Щоправда, коли малювала якось в’язанку синьої цибулі, це було досить складно (сміється).
-Як створюються сюжети Ваших картин?
-Сюжети з’являються по різному. Іноді, коли мені дарують якісь квіти, тож можу їх змалювати, а навколо додам крапельки міста. Як правило, у кожної картини є своя історія. А щодо назви, то вона часто виникає у процесі. Зі зворотної сторони роботи я завжди фіксую ідеї, а потім обираю остаточний варіант назви картини.
-Чи є такі картини, які б Ви ніколи б не намалювали б?
- Художній пензель повинен бути чистим, як скальпель хірурга. Тому, ніколи не малюю порнографію, чорнуху та насильство. Дуже обережно ставлюся до політичних тем та релігії, бо не хочу образити вірян будь-якої церкви, а також почуття атеїстів.
-Деякі митці зазначають, що їх роботи — це діти з якими важко розлучитися. Чи відчували ви колись щось подібне?
— Ні, для мене це не так. Своїх дітей я люблю значно більше. Я би порівняла це з почуттями власника собаки, у якої народилися цуценята. Коли ти їх віддаєш у надійні руки, а потім дивишся на фото, як вони підростають, беруть участь у виставках і радієш за них.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»