Давній обряд відтворять у київському музеї

Киян запрошують на веселе свято
Киян запрошують на веселе свято

13-14 березня 2021 року Національний музей Народної архітектури та побуту України запрошує киян та гостей міста на свято Масниці.

У народі Масниця має такі назви: Масляна, Сирниця, Колодій, Туриця. За християнським календарем Масниця — це останній тиждень перед Великим Постом. В ці дні споживали в основному молочні продукти, млинці та вареники з сиром. У народі навіть казали, що на Масниці навіть турки вареники їдять.

Протягом сиропусного тижня відбувається жартівливий обряд Колодки або Колодія.

Цього року у Національному музеї народної архітектури та побуту України свято Масниці розпочнеться о 13.00 год.

У музеї також розповіли про це свято. Серед традиційних українських обрядів, які залишилися лише в етнографічних записах, особливе місце належить унікальному, як за формою дійств, так і символікою, звичаю, що мав найпоширенішу назву «волочити колодку». «Обряд Колодія в усій Україні проводився однаково — з незначними місцевими особливостями», — зазначають у музеї.

«Колодій народився!»

У перший день Масниці, понеділок, жінки йшли до корчми, клали на стіл сповите у полотно поліно, пізніше ляльку, прикрашали їх стрічками та сухими квітами і всі разом вигукували: «Колодій народився!». Вітаючи одна одну, вони сідали за стіл, частувалися і співали:
— Ой колодка, колодка, яка ж ти солодка,
— Цілий рочок ждати, щоб на тобі погуляти.

У вівторок справляли колодці хрестини, в середу — похрестини, у четвер колодка вмирала, в п’ятницю її ховали, в суботу оплакували.

Упродовж Масляної жінки ходили з Колодкою по хатах, де були неодружені дорослі хлопці та дівчата, і прив’язували її матерям до ноги як покару за те, що не одружили до цього часу своїх дітей. Маленьку колодочку, оздоблену стрічками чи кольоровим папером, дівчата чіпляли хлопцям.

Парубок мусив купити дівчині намисто або стрічку, а дівчина на Великдень — «віддати колодку»: подарувати йому кілька писанок. Колодку чіпляли всім, незалежно від соціального стану, аж до священника. У цьому є відгомін родового ладу, де панувала соціальна рівність. Чіпляння колодки — турбота громади про продовження роду. Участь в обряді переважно жінок свідчить про його походження з часів матріархату.

Обряд Колодія, що широко відзначався в Україні аж до середини XIX століття.»Попри всі регіональні різновиди, його спільне смислове навантаження цілком зрозуміле й виправдане — турбота про одруження і народження дітей як продовжувачів роду. Тим, хто забув цю мудру народну істину, нагадували: «Не женився єси, то колодку носи!», — наголошують у музеї.

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»