Депутат Київради Тарас Криворучко розповів про якість питної води та реконструкцію стратегічних об’єктів столиці

Також столичні обранці проінспектували єдині очисні споруди стічних вод Києва та прилеглих міст і селищ — Бортницьку станцію аерації (БСА). Чи безпечно пити воду з-під крана? Коли жителі Дарницького району нарешті позбудуться неприємного запаху від БСА? Де планується побудувати новий сміттєпереробний комплекс? Про це та багато іншого «Вечірньому Києву» розповів заступник голови Постійної комісії Київради з питань ЖКГ та ПЕК Тарас Криворучко.

— Тарасе Григоровичу, що вас особисто вразило під час відвідування Дніпровської водопровідної станції?

— Як відомо, вода — це основа життя, але тільки якщо вона чиста. Дніпровська водопровідна станція, що розташована в Оболонському районі, працює з 1939 року. Деякі агрегати й досі «в строю». Втім на станції вже модернізували кілька важливих об`єктів. Зокрема, збудовано цех із новітнім обладнанням для очистки води діоксидом хлору.

На відміну від рідкого хлору, це більш ефективний та безпечний реагент для знезараження води. Діоксид хлору використовують багато міст Європи, зокрема, Відень, Барселона, Варшава, Краків, Нюрнберг, Бонн та багато інших.

Київводоканал ретельно вивчив закордонний досвід і серед різних варіантів знезараження обрав саме цей оптимальний варіант. А щоб знезаражена вода до подачі у мережу зберігалась у належних умовах, за новими технологіями на станції реконструювали резервуари для чистої води.

Наразі вже понад 40% води, що подається у домівки киян, проходить очищення за допомогою безхлорних технологій. На Дніпровській водопровідній станції якість та безпека питної води контролюється цілодобово та на всіх етапах очищення. Застарілі технології хлорування поступово залишаються у минулому. До речі, наразі планується технічне переоснащення та модернізація Деснянської водопровідної станції, розташованої на Воскресенці, яка експлуатується з 1961 року і забезпечує водою 2/3 помешкань киян.

— Так можна пити воду з-під крана чи ні?

— Сьогодні кияни отримують абсолютно безпечну питну воду, яка відповідає чинним Державним санітарним нормам, що максимально наближені до європейських. Але є ще одна важлива проблема, пов’язана з якістю води у Києві, це стан трубопроводів. Частині з них виповнилося понад 50 років. За довгий час експлуатації в трубах накопичується осад, унаслідок чого при транспортуванні води, вона може дещо змінювати свою якість, колір та вміст. Якщо ця проблема вирішується регулярною прочисткою Київводоканалом своїх мереж, то труби, котрі знаходяться в будинках, ніхто не чистив з часу їх введення в експлуатацію.

До речі, Київводоканал планує за власний кошт зробити пробну очистку труб водопостачання для початку в 10 будинках різного типу. Це дасть змогу визначити ефект і вартість таких робіт в будинках різного віку і поверховості.

Нагадаю, що київський водопровід — це 4300 кілометрів мереж, по яких щодня до осель киян постачається 700 мільйонів літрів питної води. Вона надходить з трьох джерел: 65% — з Десни, 25% — з Дніпра та 10% — з артезіанських свердловин.

— Як проходить реконструкція Бортницької станції аерації?

— Станція займає величезну територію у 150 гектарів. Особливо цікаво було відвідати лабораторію, де відбувається постійний моніторинг стану побутових стічних вод, а також побутових і промислових стоків на вході до станції, а головне — на виході. Адже після всіх етапів очищення вода повертається у Дніпро. Зокрема, для біологічної оцінки якості води, крім звичних реагентів, використовуються також планктонні рачки дафнії. Якщо 90% цих організмів живуть в очищеній воді, вона вважається придатною для скиду в Дніпро.

Сьогодні коштом міського бюджету та Державного фонду регіонального розвитку завершується будівництво нової насосної станції першого підйому. Це дозволить підвищити енергоефективність БСА та якість очищення каналізаційних стоків. Завершити будівництво насосної станції планують у грудні 2021 року.

— А чи можливо взагалі позбутися неприємного запаху від станції?

— Великі сподівання ми покладаємо на масштабний проєкт модернізації БСА за фінансової і технічної підтримки японського уряду. Впевнений, що після його реалізації значно поліпшиться екологічний стан не лише Дарницького району, але й усього Києва та області. Містяни нарешті позбудуться того неприємного запаху, який відчувають жителі Бортничів, Позняків, Харківського масиву.

Нагадаю, ще у 2015 році між Україною та Японією була підписана кредитна угода для залучення коштів на реконструкцію БСА на пільгових і вигідних для нас умовах від Японського агентства міжнародного співробітництва (JICA). Кредит на суму 108 мільярдів єн (понад мільярд доларів) надається на 40 років під 0,1% річних із пільговим періодом 10 років.

Зараз, наприклад, весь осад, що утворюється в процесі очищення стічних вод, після обробки перекачується на мулові поля у Бориспільському районі. Там він висихає, злежується, перетворюючись майже на камінь. З цим осадом неможливо нічого зробити. Така схема була розроблена ще у 60-х роках минулого століття. Модернізація БСА дозволить позбавитися від цього мулу. Японські технології передбачають спалювання осаду в дрібну золу прямо на території станції.

Київрада зробила все можливе, щоб роботи почалися якомога швидше, але процес затягнувся через низку ретельних бюрократичних процедур з японського боку. Адже мова йде про масштабний проєкт і великий державний кредит. Сподіваюся, що уже наприкінці весни завершиться процедура визначення генерального підрядника робіт і нарешті розпочнеться реконструкція. А через 5-6 років у нас по суті з’явиться нова станція аерації без неприємних запахів. Новітні японські технології дозволять удосконалити очищення стічних вод і забезпечити впевнену роботу станції аерації на десятиліття вперед. Хоча, підкреслюю, сьогодні зворотні води БСА відповідають усім вітчизняним санітарним нормам.

— Але ці показники контролю, мабуть, застаріли?

— Так, наші норми контролю очищених стоків, на відміну від європейських, а тим більше від японських, допускають потрапляння у Дніпро значної кількості фосфатів, сульфатів, які провокують ріст водоростей і, як наслідок, цвітіння води. Це призводить до задухи риби та гибелі інших мешканців водойм.

Очевидно, що застарілі норми контролю стічних вод необхідно змінювати на законодавчому рівні. Проте, цьому заважає потужне лобі хімічних промисловців. Втім це вимога часу. Вважаю, що Київрада має звернутися з цього приводу до парламенту.

— А як просуваються роботи з закриттям найбільшого в Україні сміттєвого полігону в Підгірцях?

— Роботи з рекультивації переповненого полігону тривають. Адже це не просто величезна купа сміття, а складна інженерна споруда. Оскільки полігон вичерпав свій ресурс, Київрада ще у 2018 році прийняла рішення про його закриття. Втім, це дуже складний і тривалий процес.

Паралельно місто працює над пошуком нових полігонів і сміттєпереробних потужностей. Наша комісія дала протокольне доручення Департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА підготувати та провести конкурс для визначення найкращих проєктів комплексного поводження з твердими побутовими відходами. Для вирішення цього питання знадобиться мінімум 3-4 роки. Зокрема, розглядається варіант щодо створення сучасного сміттєпереробного підприємства у Чорнобильській зоні. Можливо, буде визначений не один, а кілька виконавців цієї комунальної послуги. Адже лівий та правий береги Києва мають свою специфіку.

— Комісія з питань ЖКГ готує проєкт рішення щодо створення «револьверного фонду», який надаватиме поворотну фінансову допомогу ОСББ та ЖБК для проведення капітальних ремонтів будинків. Навіщо запроваджувати нову систему, якщо в місті вже працюють програми співфінансування?

— З цього року капітальні ремонти у будинках проводитимуться виключно на умовах співфінансування, коли місто оплачує 70% вартості робіт, мешканці — 30%. Але сьогодні киянам, які, наприклад, хочуть утеплити будинок чи виконати інші вартісні роботи, важко сплатити свою частку суми за півроку-рік. Тому завданням револьверного фонду буде надання мешканцям під мінімальний відсоток кредиту чи позики на 3 роки.

Мешканці зможуть отримати фінансування відразу, а повертатимуть свою частку цих 30% протягом кількох років. Таким чином, повернення запозичених коштів стане посильним для співвласників будинків. Потім цими грошима скористаються інші мешканці. Саме тому, за принципом дії поворотного механізму, фонд називається револьверним. Плануємо вже цього року запустити нову систему в роботу. Для початку фонд матиме 200 мільйонів гривень. Згодом плануємо збільшити цю суму за допомогою європейських програм. Розподілятимуться гроші на конкурсній основі.

— Нещодавно комісія розглянула пропозиції Інституту технічної теплофізики та можливості їх впровадження у систему теплопостачання Києва. Є цікаві розробки?

— Безперечно, зокрема, у галузі хімічного очищення димових газів підприємств. Наприклад, на єдиному в Україні сміттєспалювальному заводі «Енергія», який утилізує 25% столичного сміття, на замовлення Київтеплоенерго почалося будівництво високотехнологічної системи хімочистки.

Згідно з висновками Інституту вугільних енерготехнологій та Інституту технічної теплофізики, прийнято схему напівсухого хімічного очищення димових газів, обрано технологію та обладнання, а також забезпечено технічний і науковий супровід будівництва.

Після впровадження системи, димові гази заводу відповідатимуть нормативним документам ЄС, які у 5 разів суворіші за чинні українські норми викидів.

Впевнений, що українські розробники та виробники мають величезний потенціал, тому ми будемо їх всіляко підтримувати.

Олександр ГАЛУХ, «Вечірній Київ»