Костюмери ТЮГу: віртуози театральних лаштунків
У той час, коли глядачі насолоджуються виставою, розглядаючи яскраві і вишукані костюми театральних персонажів, за лаштунками теж відбувається своєрідна вистава, яку, нажаль, ніхто не бачить. Тюгівські аси костюмерного цеху показують справжні трюки вправності і кмітливості, спираючись на жіночу інтуїцію і природну схильність перемагати будь-які труднощі. Адже буває так, що акторів треба перевдягти за лічені секунди, інакше все піде шкереберть.
В репертуарі ТЮГу біля 50 вистав, і до кожної із них шиються костюми – для кожного актора окремо. Якщо врахувати, що будь-яку виставу грають два склади акторів, а окрему роль можуть виконувати і три артисти, то можна собі тільки уявити масштаб костюмерного господарства і його щоденні клопоти. До того ж, нині таким театральним професіям, як, приміром, костюмер не навчають в жодному вузі, тому свою майстерність віртуози театральних лаштунків, як і їх колеги з інших цехів, набувають самотужки, використовуючи свої природні таланти.
Всі костюми, хоч і гарні, але, на відміну від музейних експонатів, не зберігаються під склом. В них актори працюють, тому відповідно їх треба чистити, прати і прасувати. Віддавна таку справу вважали суто жіночою. Тому, мабуть, серед театральних костюмерів представники сильної статі не значаться, хіба що як виключення. І це зрозуміло, адже розбиратися треба не тільки з одягом, але і з численними аксесуарами – шляпками, сумочками, краватками, взуттям та іншим важливим крамом.
– Кожен костюм, як і людина, має свій паспорт, – пояснює завліт ТЮГу Наталя Потушняк. – В ньому записано все – який художник створював костюм і до якої вистави він пошитий, дається перелік всіх його складових і аксесуарів. Кожен костюм має свій номер для того, щоб його було легше знайти, якщо потрібно.
Дати раду численним сукням, спідницям і сорочкам – це ще тільки «квіточки» костюмерної справи. «Робота костюмера починається тоді, як тільки художник починає малювати майбутній костюм, який потім потрапляє по пошивочного цеху, – розповідає Надія Піскун, костюмер ТГу, якому вона віддала більше 30 років свого життя. – Наше завдання – прослідкувати, щоб костюм був не тільки гарним, але і зручним, як для акторів, які інколи повинні самі зняти і одягти костюм прямо на сцені, так і для костюмерів, які одягають і роздягають акторів під час вистав. І робити це потрібно дуже швидко. Приміром, в одній виставі треба було вдягти сукню на актрису за 45 секунд! А було і так: актриса Валерія Чайковська вже стоїть на сцені, а за лаштунками я ще корсет їй застібую».
За три десятиліття роботи в театрі пані Надія пам’ятає і курйозні випадки, їх було чимало. Одного разу, розповідає вона, на виставі «Фігаро» у актора, який щойно виліз із надувного басейну з водою і присів, раптом тріснули штани. Зніяковівши, він позадкував за лаштунки, де його і врятували костюмери – швидко перевдягли у цілий одяг.
Але раптово виходять з ладу не тільки костюми, але і цілі театральні конструкції. «Був такий випадок, коли на виставі «Поліанна» якось «заїла» рухома конструкція», – розповідає помічник режисера і балетмейстер Оксана Чала. – Якщо б вона не зрушила з місця, вистава була б зірвана, адже за сюжетом на дівчинку наїжджає автомобіль. Інакшим способом показати цю дію було неможливо. Отже, потрібно було моментально приймати рішення і спасати ситуацію. Працівники сцени вручну крутили конструкцію і дія відбулась».
Як помічник режисера, пані Оксана тримає у своїх жіночих руках всі питання, починаючи від дзвінків, які запрошують глядачів на виставу, і закінчуючи вправністю всіх служб, які беруть участь у створенні колективного чуда – театрального дійства. Тож, на кожній виставі, подібно диригенту, вона стоїть за лаштунками із партитурою, яку знає майже напам’ять, і слідкує за тим, щоб це чудо відбулось.