Запах дощу замість смороду: як модернізували станцію в столичному парку «Перемога»

Потужностей станції може вистачити на те, щоб повністю забезпечити водовідведення в декількох обласних центрів України. Однак разом з тим вона є об`єктом постійної критики та скарг від місцевих мешканців через сильний неприємний запах.

У 2015 році на станції провели масштабну реконструкцію, зокрема замінили старе радянське обладнання на нове, однак проблема із запахом залишалась майже до кінця 2020 році.

У грудні 2020 року на станції «Воскресенська» в рамках експерименту встановили систему озонування, яка має повністю усунути неприємний запах. Технологію взяли у країнах Балтії, де з радянських часів залишились подібні насосні станції.

Про цю систему та про роботу КНС «Воскресенська» ми поспілкувались із заступником начальника управління каналізації з експлуатації насосних станцій Київводоканалу Юрієм Романько.

— Розкажіть про роботу цієї станції

— Взагалі система каналізацій відводить стічні води від житлової і комерційної забудови у двох режимах: самопливному і напірному. Самопливний режим — це коли від будівлі стічні води йдуть самі внаслідок нахилу стічних труб і транспортуються в бік очисних споруд. Якщо житловий масив стоїть в низині, слід стічні води підняти на висоту, з якої вони самі потечуть в бік очисних споруд.

По факту в нас тільки одна така очисна станція — це Бортницька станція аерації. Ось в напірному режимі використовуються насосні станції, на якій ми зараз і знаходимось. Це найбільша станція, збудована 1989 році, раніше вона називалась «Комсомольською, але за декомунізацією була перейменована у 2018 році.

Вона перекачує близько 100 тисяч кубічних метрів води за добу. Це можна порівняти з добовою перекачкою такого обласного центру, як Чернігів. Машинний зал тут заглиблений на близько 12-13 метрів, а стічні води відводяться від таких масивів: Троєщина, Вигурівщина, Райдужний, Воскресенка, частково Лісовий, Микільська Слобідка, і направляє стічні води в бік Бортницької станції аерації. У нас на балансі 34 насосних станції, але ця найбільша.

— Наскільки мені відомо, у 2015 році ви модернізували цю станцію…

— З плином часу водопостачання в місті Києві впало за останні 30 років в три рази, а продуктивність і потужність даної станції розрахована на 1989 рік. Не було сенсу утримувати такі потужні, високопродуктивні та застарілі насоси. У 2015 році була реконструкція, ми замінили два застарілих радянських насосів на енергоефективні шведські.

Стічні води до насосної станції приходять великим колектором діаметри 2,5 метрів. Спочатку ці води потрапляють в грабельне відділення, далі йдуть в приймальне відділення, і там вже проводиться відбір сміття зі стічних вод.

Слід сказати, що дуже незадовільна культура користування системами каналізації у Києві, багато сміття до нас доходить. Зокрема волокнисті відходи — синтетичні серветки, які не розчиняються в воді. Це все нашу систему навантажує і призводить до дороговартісних ремонтів і загалом ускладнює роботу.

Нові насоси оснащені ріжучою кромкою, що дозволяє подрібнювати все, що є в стічній воді. Також шведський насос в автоматичному режимі працює, в його роботі менше людського фактора.

— Як з цим борються в Європі?

— Тут наша пресслужба інформаційно намагається з цим боротись, регулярно в нас на сайті виходять статті на цю тему. Ми хочемо приблизно у 2022 році оновити грабельне відділення і встановити тут сучасні решітки, які будуть оснащені шнековим транспортером та персом зневоднювачем. Це дозволить набагато краще утилізувати сміття. Це все обладнання буде з нержавійки.

І ще на цій станції є глобальна проблема, вона характерна дуже різким і характерним запахом. Погіршилась ситуація коли близько наблизилась забудова, у зв’язку з цим зменшилась продуваємість повітря. Зменшилось водопостачання та збільшилась концентрація стічних вод.

Також саме її розташування в парку «Перемога» — це дуже заважає місцевим жителям.

— З чим пов’язано зменшенням водопостачання в Києві?

— Зменшення водопостачання сталось через ряд факторів. Тарифи виросли з попередніми роками, люди почали заощаджувати, зараз з’явились лічильники, які допомагають це робити. Також зупинилась промисловість, а це були одні з основних абонентів.

— Зараз ви встановили систему озонування повітря, а як ви боролись із неприємними запахами до неї?

— Не на цій станції, але в нас був досвід встановлення фільтрів у витяжну систему з торфу та вугілля, але через агресивне середовище вони досить швидко виходили з ладу. Ми просто не могли їх утримувати.

У 2019 році ми відвідали Прибалтійські країни, зокрема Литву, були на каналізаційних спорудах у Вільнюсі, Каунасі, Клайпеді. Там з запахами як раз борються системами озонування.

Озон — це сильний окисник, у природі він утворюється під час злив із блискавками в процесі розряду. Запах свіжості після дощу — це як раз той запах. Сучасні технології дозволяють його штучно виробляти.

— Як працює система озонування?

— У нас є генератор озону, в якому він виробляється. Для цієї системи слід забезпечити примусову вентиляцію, яка повинна подавати очищення повітря.

Загалом генератор складається з двох модулів, в нижній частинні йде підготовка повітря перед озонуванням. Далі очищене повітря потрапляє в модуль генерації озону, там проходить процедура витіснення азоту з повітря, таким чином ми отримуємо чистий кисень, далі цей кисень потрапляє в коронарну камеру де під розрядом 3 тисячі вольтів утворюється озон.

Далі озон подається тефлоновими трубками, бо озон це сильний окисник, яки може роз’їсти звичайний трубопровід. Потім ми його пускаємо в приймальне відділення, а також додатково дозуємо озон у витяжний стояк системи вентиляції для того, щоб його дочистити перед тим, як повітря потрапить в атмосферу, в парк.

Озон подається в приймальне відділення, внаслідок того, що він важчий за повітря і простилається повністю по воді, вступає в реакцію, розщіплює агресивне повітря, в якому є метан, сірководень, аміак і інші сполуки, які характерні неприємними запахами. Потім витяжною системою вентиляції з нержавіючої сталі це повітря витягується і виводиться з насосної станції.

Встановивши цю систему ми майже одразу помітили результат. Раніше на станції був різкий запах каналізації, продуктів розпадання, гниття, органіки. Це заважало не тільки відпочиваючим, але й персоналу, який тут працює. Ефективність роботи системи ми перевіримо влітку, коли запахи більше прогресують.

— Чому ви використали досвід саме країн Прибалтики?

— Бо це не якийсь космос. І в нас і в прибалтів за радянських часів встановлювали однакові станції. Радянський конструктив цих насосних станцій нам більше підходить.

— Вам багато на цю насосну станцію скаржилось людей?

— Скарг дуже багато було. І навіть не просто жителів, але й депутатські звернення, громадські організації до нас звертались. Зараз ми будемо бачити наскільки буде менше скарг.

— Коли цю систему озонування встановили?

— У четвертому кварталі 2020 року — в грудні завершились роботи і в кінці місяця був перший запуск. Персонал відразу відчув, дякують.

Дуже багато уваги взагалі приділяється безпеці праці, бо складні умови. Зарплати в нас при цьому різні, у залежності від посади, категорійності, від складності об’єкту, але до ринкових умов трохи не дотягують.

У 2020 році тут також встановили системи диспетчерського управління, які знімають показники роботи основного обладнання, всі сигнали в цілому по насосній станції. В рамках цього було встановлено комп’ютер для диспетчера, на якому можна побачити який насос працює, з якими характеристиками він працює, який рівень в грабельному відділенні, яка аналітична інформація є за попередній час.

Це дуже спростило роботу персоналу станції, в рамках цього кабінету можна все моніторити, раніше це була біготня по машинному залу, грабельному відділенню. Дуже неефективно.

Завдяки цій системі у нас поліпшився моніторинг, контроль роботи за обладнанням і ми можемо задавати певні режими роботи насосної станції, в залежності від пори року і гідравлічної ситуації.

— Кількість викидів у повітря за допомогою цієї системи можливо виміряти?

— Це можливо. В рамках системи озонування встановлені відповідні датчики, які виводять на дисплей стан повітря в грабельному відділені і також ми контролюємо процес, щоб кількість озону в повітрі не перевищувала норму. Бо озон з іншої сторони згубно впливає на організм людини в надлишковій кількості. Це ми контролюємо.

На прохання місцевих жителів ми плануємо найняти лабораторію, яка зробить необхідні виміри та заключення, Але це в планах.

— Чому саме цю станції обрали для експерименту з озоном?

— На неї найбільше скарг, вона найбільш характерна неприємним запаху, та вона найбільша. Тобто найболючіше місце.

— Що буде, якщо станція несподівано повністю зупиниться?

— Зупинка насосної станції допускається до трьох годин, якщо в періоди цієї зупинки аварійні роботи не будуть проведені, це призведе до зупинки водопостачання всіх житлових масивів, які вона обслуговує.

Якщо тут, скажімо, несподівано пропаде світло, то в нас є дизель-генератор і станція якийсь час ще працюватиме. У нас майже все обладнання дублюється.

— Таку систему озонування можливо встановити на Бортницькій станції?

— Зважаючи на те, що проєкт її реконструкції розроблявся і був затверджений декілька років тому, системи озонування не буде скоріше за все. Там приділено багато уваги фізичній можливості викидів неприємних запахів. Може за рахунок сучасності та накриттю всіх каналів, що видають неприємний запах і не потрібно буде впроваджувати такі системи.

— Чи плануєте ви встановлювати систему озонування на інших подібних станціях?

— Коштом інвесторів у 2021 році ми очікуємо, що цю систему впровадимо на КНС «Мишоловка», яка знаходиться на Столичному шосе, 13. Там поблизу є житлова забудова теж, проблематика посилюється, тому в пріоритеті в нас саме ця станція.

— Чи є потреба в побудові подібних станцій поблизу нових ЖК?

— Постійно при будівництві нових ЖК будується додаткові системи каналізування. Вони найчастіше самопливні і врізаються в нашу київську мережу.

Тут є проблема, наші каналізаційні колектори високого залягання побудовані із залізобетону. Такий підхід був у Радянському союзі, але досвід показує, що залізобетон дуже нестійкий до газової корозії. За останній час щорічно виникає декілька великих аварій, пов’язаних з пошкодженнями верхньої частини трубопроводу газовою корозією. Сьогодні ми вже використовуємо сучасні матеріали, які стійкі до корозії.

— Які у вас ще є проєкти в планах?

— За рахунок коштів товариства 2021 році планується реконструювати насосні станцію «Перемога», яка знаходиться в селищі Чайки, та КНС «Винзавод», що знаходиться на вулиці Новопирогівській, Голосіївський район. Там будуть впроваджені усі сучасні системи.

Михайло ЗАГОРОДНІЙ, фото: Борис КОРПУСЕНКО «Вечірній Київ»