Література та кіно: як пропаганда читання допомагає «лагідній українізації»

Література та кіно: як пропаганда читання допомагає «лагідній українізації»

21 лютого відзначають Міжнародний день рідної мови, заснований ЮНЕСКО у 1999 році. Головна мета — підтримати самобутність та важливість кожної мови, хоча в Україні є парадокс: захисту потребує саме державна мова. Так, з 16 січня 2021 року набули чинності окремі норми «мовного» закону. Поки ресторатори та підприємці звикають до нових правил гри, а чиновники нагадують про санкції та покарання, українці впроваджують «лагідну українізацію».

Історик та юрист за освітою Олександр Гнатюк кілька років тому створив у Фейсбуці спільноту ВРАЖЕННЯ UA | Література українською, читання, книги та фільми, серіали у якій кожен може поділитися своїми враженнями про ті чи інші книги чи фільми. Чому ця ідея «вистрілила», і як хлопцю із Вінниці вдалося створити спільноту у якій рецензії на книги зробили б честь і порталам, що пишуть про літературу, розповів у інтерв’ю «Вечірньому Києву».

Олександр Гнатюк любить ефектні презентації книжок

Що спонукало створити цю спільноту? Як спільнота допомагає пропагувати і популяризувати українську мову?

Я зазвичай сидів в іншій соцмережі, яку весною 2017-го заборонили. Важко було звикнути до незручного фейсбуку, тому, аби розібратись краще, вирішив створити спільноту. Про тематику навіть не думав — звичайно це мало бути щось пов’язане з книгами. Ті спільноти, які вже були тоді в фейсбуці мене не дуже влаштовували за наповненням контенту. Знайшов десь 4-5 схожих спільнот зі «скупими» дописами: «ось я читаю», або просто картинка книги з питанням — хто читав, що скажете? Не скажу, що це погано, але я хотів більше фактажу.

Щодо популяризації української, то спільнота потроху еволюціонувала від 40-50%-го російськомовного контенту у 2017-му, до 100% україномовного в 2018-му. А рік тому ми «вийшли» на те, що відмовилися від публікацій про будь-якого російського автора, навіть якщо його книга вийшла українською. Вважаю, що далеко не час популяризувати авторів країни-агресора. Тим більше коли зараз з’явилось так багато цікавих нових імен сучасної укрліт. Але це все жорстко лише на словах, буденний користувач фейсбуку, який є в спільноті, просто гортає стрічку і читає україномовні дописи про цікаві книги. Чим не мимовільна, лагідна українізація?

Українці діляться книгами і мемами

У чому особливість саме цієї книжкової цієї спільноти? Чим вона відрізняється від сторінок книжкових магазинів, де теж є рецензії на книги?

Особливість цієї книжкової спільноти, що вона кожному може надати трибуну для того, щоб поділитись чимось цікавим. Ніхто не знає, але десь 60-65% дописів, що надходять — не затверджуються, тобто «фільтр» з мене та ще трьох модераторів досить прискіпливий. Як один із них недавно сказав: «Перед тим, як увійти в спільноту, треба роззутися». Це можна пояснити так: ми даємо україномовний комфортний інфо-простір, але раз ви з нами, то теж дотримуйтесь його. Щодня в спільноті не дуже багато нових дописів (25-35), якщо порівняти з іншомовними схожими спільнотами у яких легко може бути 150-200 дописів в день. Ми «граємо в якість».

Різниця спільнотних відгуків на від відгуків у книжкових інтернет-магазинів не те що чимось кардинально відрізняється. Такі ж люди, пишуть думки про книги. Але в інтернет-книгарнях до цього максимально спонукається чи знижкою на покупку, чи якимись бонусами і відгуки там зазвичай нейтрально-позитивні. Ну, як-не-як книгарня — бізнес, а книги — товар, який треба продати. А в спільноті абсолютно не важливо чи це позитивний відгук чи негативний, якщо він написаний коректно, то він затвердиться.

Недавно було навіть декілька критичних відгуків на Біблію. Звичайно, це багато кому не сподобалось, але суб’єктивну думку ніхто не забороняє і не нав’язує. Єдине що почали відхиляти — це книги псевдоісториків типу Каниґіна, Піддубного, Бебика та ін., бо вони дійсно вводять в оману тим, що люди сприймають їх як наукову літературу, а не тим що воно є насправді — філософське фентезі.

Читачі спільноти можуть знайти «друзів за жанрами»

Книги яких жанрів найбільше люблять українці? Ви зробили для себе таку «соціологію»?)

Так, частенько опитую і пантрую результати. Якщо брати загалом, то різноманіття жанрів вражає. Будь-яку нішеву літературу читають і вишукують. З найбільшого, що читають — це класична українська література (відгуків не так багато, але в опитуваннях завжди перші позиції) та сучасна перекладна проза (трилери, фентезі). Ну і загалом у світі зараз на перших позиціях фентезі та трилери, тому нічого дивного. Але окрім лідерів, непогано підтягнула свої позиці науково-популярна література. Обсяг її виходу ще і близько не можна порівняти з мотиваційною, але радий, що тенденція наук-попу йде вгору.

Не можна оминути і мальописи (комікси). За останні роки ринок україномовних мальописів збільшився в рази. Люди поступово починають розуміти, що комікси — це не лише супергерої MARVEL та DC, а і набагато глибші історії, адже комікс — це не щось дитяче, це вид мистецтва за допомогою якого автор розповідає свою історію. Тут не можна не згадати видавництво «Видавництво» з його виданнями «Прибуття», «Маус», «Персеполіс», «Пхеньян» це соціалка, яку хоч раз раджу почитати, аби забути назавжи про стереотипи для коміксів. Також ще 3-4 видавництва почали перекладати японські мальописи — манґу. Найбільше їх вийшло у видавництві «Nasha idea» Особливість їх у тому, що їх треба читати справа-на-ліво і вони в 90% не кольорові. Я це все до того, що щось починає виходити, народ куштує і через певний час йде злива відгуків (ну, або маленький дощик).

Комікси — це не лише супергерої, а і набагато глибші історії

Чому Ви вирішили додати до книг ще й фільми та серіали? Чи аналізували ви який відсоток дописів саме про кіно? Що люблять дивитися учасники спільноти?

То було виважене рішення з самого початку, адже мене завжди цікавили сюжети, і байдже це було у кіно, літературі, грі чи мальописі. Хотілось прищепити поціновувачам кіно та серіалів бажання прочитати і книжечку. Повертаючись до цієї думки, бачу, що вона частково таки справдилась. Найбільше люблять дивитись українські серіали. Як тільки виходить серіал — океан відгуків, дискурсів та жвавих обговорень. З українським кіно трохи менше, але теж є «хвилі відгуків». Загалом це і логічно, адже фейсбук зі своїми алгоритмами просуває те, що репоститься, вподобується, коментується — це як сніжний ком.

Час від часу на сторінці «запускають» різні челенджі. Наприклад, топ 10 книг за 2020 рік, під час якого читачі постили не тільки улюблені книги, а й домашніх улюбленців. На Вашу думку, чому він став таким популярним?

Це далеко не єдиний челендж, який мав такий успіх. І поправлю — то був челендж топ10 книг українською, до року там не було прив’язки. Щось схоже було і з «7 книг у 2019», «читаю українською» й іншими. Хоча загалом про успіх я би не казав, якби челендж набув розголосу по всьому україномовному фейсбуку з десятками тисяч дописів, тоді так. А це так — внутрішньоспільнотна рУханка.

Флешмоб #МійТОП10українською показав, що чимало книголюбів — котолюби

Чому люди так охоче діляться своїми підбірками? У чому найбільша цінність таких топів?

У людини десь там в середині ділитись чимось цікавим, смішним, захопливим, сумним. Це емоції, люди завжди хочуть аби, схожі емоції відчули їх близькі та знайомі. Не даремно скільки поширень набувають прості меми. Я не великий поціновувач таких частих рУханок, адже великого розуму не треба, щоб зібрати 10 книг і зазнимкувати, але іноді можна. Це показує багатогранність та відмінність смаків кожного читача, але в сумі це показує і єдність та погляд різних людей в одному напрямку, а саме популяризації читання українською. Це і є основною метою спільноти.

Щодо авторів — так, є перекладені українською ті, про кого не усі знають, бо банально цим не цікавляться. Але нічого страшного, все поступово розвивається, книжкові гештальти закриваються. Наприклад, недавно в видавництві Астролябія вийшла монументальна праця про «Маннергейма», у видавництві Анетти Антоненко Жорж Батай «Історія еротизму», ось-ось в НК-Богдан вийдуть цикли Роберта Джордана «Колесо часу» та Джеймса Корі «Експансія», вже анонсований українською найкращий науковий фантаст малої прози у світі — Тед Чан (по його оповіданню зробили фільм Прибуття 2016р.) одразу з двома збірками, які вийдуть у видавництві BookChef. Окремо виділю видання Орвелла від видавництва Жупанського. Поки усі видавці чекали 70 років з дня смерті автора, це видавництво видало велику частину доробку автора з просто шикарними післямовами, а не ті російськомовні пошматовані «франкенштейни», що зараз продаються. Тому якщо читати «1984» та «Кологосп тварин», то винятково від Жупанського.

Олександр Гнатюк вважає, що книжкові гештальти закриваються

Які амбітні цілі Ви ставите для своєї спільноти?

Цілі немає, є шлях. Може трішки кінематографічно сказав, але вже як є, це правда. В мене немає цілі зібрати сто тисяч, мільйон, п’ять мільйонів. Все рухається як рухається, можна було б набагато більше набрати підписників, але дуже не хочеться, щоб погіршувалась якість дописів.

Хотілось би, щоб відомі люди т.з. «селебріті», які читають, звернули увагу на спільноту та запостили якийсь відгук чи свою добірку. Це б допомогло популяризації як читання так і в подальшому української мови. Є декілька людей, які розуміють та підтримують спільноту на патреоні: patreon.com/vrajennya за що їм окрема подяка. Можливо там колись назбирається якась сума, яку можна буде вкласти в популяризацію спільноти чи ще якогось книжкового проєкту.

Зараз не менша зосередженість на телеграм-каналі: t.me/vrajennya, який є певним доповненням до спільноти, але на ньому дуже великий % абсолютно іншого контенту: найперші анонси книг, обкладинок, знижки, акції, і невеличкий % моїх думок про книгоринок загалом і прочитане зокрема.

Читайте також — Книги і коти: українці опублікували фото.

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»